Єгорам – цар Юдеї
1 Йосафат спочив зі своїми прабатьками, і його поховали поруч із його батьками у Місті Давида, а замість нього зійшов на царський престол його син Єгорам.
2 У нього були брати, сини Йосафата: Азарія, Єгіїл, Захарія, інший Азарія, Михаїл і Шефатія. Всі вони були синами Йосафата, царя Ізраїлю.
3 Їхній батько щедро обдарував їх багатьма дарами: сріблом, золотом і різними коштовностями, а також дав у володіння в Юдеї міста-твердині, – проте царську владу він передав Єгорамові, як своєму первістку.
4 Але коли Єгорам оволодів царством свого батька, і зміцнився у владі, то він усіх своїх братів знищив мечем, як і деяких Ізраїльських можновладців.
5 Коли Єгорам зійшов на царський престол, він мав тридцять два роки, й вісім років владарював у Єрусалимі.
6 Проте він пішов дорогою Ізраїльських царів, за прикладом родини Ахава, оскільки його дружиною була дочка Ахава. Він творив злочини перед Господом.
7 Однак Господь не бажав знищити рід Давида заради Заповіту, укладеного з Давидом, – згідно з даною йому обітницею, що ніколи не допустить, аби погас світильник у його царських нащадках.
8 За роки його царювання звільнився з-під влади Юдеїв Едом, обравши власного царя.
9 Тому Єгорам вирушив разом зі своїми воєначальниками та всіма військовими колісницями проти них, але так сталося, що, оточений едомцями, він посеред ночі, разом з воєначальниками і колісницями, ледве пробився крізь оточення едомців.
10 Після того Едом остаточно вийшов з-під влади Юдеїв аж до сьогодні. Тоді ж з-під влади Єгорама вийшла і Лівна , оскільки він залишив Господа, Бога своїх батьків.
11 Він побудував капища на узвишшях в Юдеї й запровадив розпусту серед мешканців Єрусалима, спровадивши Юдеїв з вірного шляху.
12 У той час до нього надійшов лист від пророка Іллі такого змісту: Так говорить Господь, Бог твого батька Давида: Оскільки ти не дотримуєшся дороги твого батька Йосафата, а також вірності Юдейського царя Аси,
13 а йдеш слідами царів Ізраїлю, впровадивши у розпусту Юдеїв та мешканців Єрусалима, як жив у розпусті й рід Ахава, а також знищив своїх братів, – родину свого батька, – котрі були кращі за тебе,
14 то Господь уразить великим покаранням твій народ, твоїх дітей, твоїх дружин і все твоє майно,
15 а тебе самого вразить тяжка хвороба, – захворювання кишківника, яка триватиме багато днів, аж поки твої нутрощі не випадуть через хворобу назовні.
16 Після того Господь збудив проти Єгорама ворожий дух филистимців та арабів, що межували з кушійцями (ефіоплянами ).
17 Отже, вони виступили проти Юдеї, вторглися в край, і захопили все майно, яке було в царському палаці; забрали також його синів і його дружин, – у нього не залишилось синів, окрім Єгоахаза, наймолодшого з його синів.
18 А після всього цього Господь уразив його нутрощі невиліковною хворобою.
19 В стражданнях минав день за днем, аж поки наприкінці другого року від хвороби випали його нутрощі, й він помер у невимовних муках. Його народ не запалював на його честь вогнища з пахощів, як чинив це в жалобі по його батьках.
20 Єгораму було тридцять два роки, коли він зійшов на царський престол, й вісім років владарював у Єрусалимі. Він відійшов неоплаканим, і був похований у Місті Давида, але не в царських гробницях.
1 Jehoshaphat died and was buried in the royal tombs in David's City and his son Jehoram succeeded him as king.
King Jehoram of Judah
(2 Kings 8.17-24)2 Jehoram son of King Jehoshaphat of Judah had six brothers: Azariah, Jehiel, Zechariah, Azariahu, Michael, and Shephatiah. 3 Their father gave them large amounts of gold, silver, and other valuable possessions, and placed each one in charge of one of the fortified cities of Judah. But because Jehoram was the oldest, Jehoshaphat made him his successor. 4 When Jehoram was in firm control of the kingdom, he had all his brothers killed, and also some Israelite officials.
5 Jehoram became king at the age of thirty-two, and he ruled in Jerusalem for eight years. 6 He followed the wicked example of King Ahab and the other kings of Israel, because he had married one of Ahab's daughters. He sinned against the Lord, 7 but the Lord was not willing to destroy the dynasty of David, because he had made a covenant with David and promised that his descendants would always continue to rule.
8 During Jehoram's reign Edom revolted against Judah and became an independent kingdom. 9 So Jehoram and his officers set out with chariots and invaded Edom. There the Edomite army surrounded them, but during the night they managed to break out and escape. 10 Edom has been independent of Judah ever since. During this same period the city of Libnah also revolted, because Jehoram had abandoned the Lord, the God of his ancestors. 11 He even built pagan places of worship in the Judean highlands and led the people of Judah and Jerusalem to sin against the Lord.
12 The prophet Elijah sent Jehoram a letter, which read as follows: “The Lord, the God of your ancestor David, condemns you, because you did not follow the example of your father, King Jehoshaphat, or that of your grandfather, King Asa. 13 Instead, you have followed the example of the kings of Israel and have led the people of Judah and Jerusalem into being unfaithful to God, just as Ahab and his successors led Israel into unfaithfulness. You even murdered your brothers, who were better men than you are. 14 As a result, the Lord will severely punish your people, your children, and your wives, and will destroy your possessions. 15 You yourself will suffer a painful intestinal disease that will grow worse day by day.”
16 Some Philistines and Arabs lived near where some Ethiopians had settled along the coast. The Lord caused them to go to war against Jehoram. 17 They invaded Judah, looted the royal palace, and carried off as prisoners all the king's wives and sons except Ahaziah, his youngest son.
18 Then after all this, the Lord brought on the king a painful disease of the intestines. 19 For almost two years it grew steadily worse until finally the king died in agony. His subjects did not light a bonfire in mourning for him as had been done for his ancestors.
20 Jehoram had become king at the age of thirty-two and had ruled in Jerusalem for eight years. Nobody was sorry when he died. They buried him in David's City, but not in the royal tombs.