Напад амалекітянців на Ціклар
1 Так сталося, що поки Давид і його люди на третій день прибули до Ціклаґа, то амалекітянці напали з півдня на Ціклаґ, зруйнували Ціклаґ і спалили його вогнем.
2 Жінок, що були в ньому, а також усіх, що залишались , – від малого й до найстаршого, – захопили в полон; проте нікого не вбили, а лише забрали з собою та подались своєю дорогою.
3 І коли ввійшов Давид зі своїми воїнами в місто, то воно виявилось спаленим вогнем, а їхніх дружин, їхніх синів та їхніх дочок було взято в неволю.
4 Тож Давид і чоловіки, що були з ним, заголосили; вони плакали доти, доки зовсім не стало в них сил далі плакати.
5 Обидві дружини Давида також були відведені в полон: Ахіноама, єзреелітка та Авігея, колишня дружина Навала, кармелійця.
6 Давид опинився у великій небезпеці, оскільки його люди за все, що сталось, вже мали намір побити його камінням. Всім було вкрай тяжко, адже кожен відчував душевний біль і бідкався за своїх синів та за своїх дочок. Але Давид кріпився надією на Господа, свого Бога!
Давид знищує амалекітянців та рятує усіх полонених
7 Давид сказав священику Авіятару, сину Ахімелеха: Принеси до мене ефод! І Авіятар приніс до Давида ефод.
8 Тоді Давид запитав Господа, говорячи: Якщо я вирушу в погоню за цією ордою, то чи я наздожену її? Відповідь була такою: Наздоганяй, адже ти, безперечно, їх наздоженеш і неодмінно визволиш усіх!
9 Отже, Давид вирушив разом із шістьмастами воїнів, і незабаром вони прибули до потоку Бесор, де залишились ті, що ослабли й відставали.
10 Але Давид, і з ним чотириста мужів, погнались далі, а двісті ослаблених чоловіків залишились, оскільки не змогли подолати потік Бесор.
11 Переслідувачі в полі натрапили на якогось юнака, єгиптянина, й привели його до Давида. Дали йому поїсти хліба, й напоїли його водою.
12 Дали йому також трохи сушених фіг та два пучки родзинок. Коли він це з’їв, то прийшов до тями, оскільки він нічого не їв і не пив води вже три доби.
13 Тоді Давид запитав його: Чий ти, й звідки ти тут взявся ? А він відповів: Я – юнак з Єгипту, раб одного амалекітянця; мій господар мене залишив, оскільки три дні тому я захворів.
14 Ми нападали на південь керетейців, що належав Юдиним нащадкам, а також на південь Халева, а Ціклаґ ми спалили вогнем.
15 Тоді Давид запитав його: Чи ти зміг би запровадити мене до тієї зграї? А той відповів: Присягнися мені Богом, що ти не вб’єш мене і не віддаси мене в руки мого господаря, – тоді я заведу тебе до тієї орди.
16 Він привів Давида на те місце якраз тоді, коли вони, розпорошившись по всьому полі, їли й пили, радіючи великій здобичі, яку награбували у филистимській місцевості та в Юдейському краю.
17 Тож Давид громив їх від світанку і аж до вечора наступного дня; не врятувався з них ніхто, крім чотирьохсот слуг, які сіли на верблюдів і втекли.
18 Отже, Давид врятував усіх, кого захопили амалекітянці; визволив Давид також обох своїх дружин.
19 Ніхто з них не загинув, – від наймолодшого до найстаршого, – всі їхні сини й дочки. Так само й здобич, що ті награбували, – Давид повернув усе.
Розподіл здобичі
20 Давид також захопив усі отари овець та стада худоби амалекітянців , – їх гнали перед власною скотиною, яку також відібрали, при цьому вигукуючи: Це здобич Давида!
21 Коли Давид повертався до тих двохсот воїнів, котрі втомились і не змогли далі йти з Давидом, а розташувались біля потоку Бесор, то вони вийшли назустріч Давидові й назустріч воїнам, котрі були з ним. Підійшовши, Давид привітав тих людей миром.
22 Проте серед тих, котрі ходили з Давидом, були злісні й недоброзичливі мужі, які говорили: Оскільки вони далі не ходили з нами, то ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми відібрали; нехай кожен з них візьме лише свою дружину й своїх дітей і йдуть собі.
23 Але Давид сказав: Не робіть такого, мої брати, з тим, що Господь учинив для нас. Він зберіг нас, і віддав у наші руки ту зграю, яка на нас напала!
24 Та й хто слухатиме вас у цій справі? Тому, яка частка того, хто брав участь у битві, такою ж має бути частка того, хто залишався в обозі! Діліть усім однаково!
25 З того дня й надалі, цей звичай в Ізраїлі став законом аж до сьогодні.
26 Коли Давид повернувся до Ціклаґа, він послав частину здобичі старійшинам Юдеї та своїм наближеним зі словами: Це вам подарунок зі здобичі, відібраної від Господніх ворогів,
27 тим, котрі у Бетелі, тим, котрі в південнім Рамоті, і тим, хто в Яттірі;
28 тим, котрі в Ароері, тим, котрі в Сіфмоті, й тим, котрі в Ештемоа;
29 тим, котрі в Ракалі, тим, котрі в єрахмаельських містах , а також тим, хто в містах кенейців ,
30 тим, котрі в Хормі, тим, котрі в Бор-Ашані, і тим, котрі в Атахі;
31 тим, котрі в Хевроні, а також у всі ті місцевості, де Давид, ховаючись, поневірявся зі своїми людьми.
The War against the Amalekites
1 Two days later David and his men arrived back at Ziklag. The Amalekites had raided southern Judah and attacked Ziklag. They had burned down the town 2 and captured all the women; they had not killed anyone, but had taken everyone with them when they left. 3 When David and his men arrived, they found that the town had been burned down and that their wives, sons, and daughters had been carried away. 4 David and his men started crying and did not stop until they were completely exhausted. 5 Even David's two wives, Ahinoam and Abigail, had been taken away.
6 David was now in great trouble, because his men were all very bitter about losing their children, and they were threatening to stone him; but the Lord his God gave him courage. 7 David said to the priest Abiathar son of Ahimelech, “Bring me the ephod,” and Abiathar brought it to him. 8 David asked the Lord, “Shall I go after those raiders? And will I catch them?”
He answered, “Go after them; you will catch them and rescue the captives.”
9 So David and his six hundred men started out, and when they arrived at Besor Brook, some of them stayed there. 10 David continued on his way with four hundred men; the other two hundred men were too tired to cross the brook and so stayed behind. 11 The men with David found a young Egyptian out in the country and brought him to David. They gave him some food and water, 12 some dried figs, and two bunches of raisins. After he had eaten, his strength returned; he had not had anything to eat or drink for three full days. 13 David asked him, “Who is your master, and where are you from?”
“I am an Egyptian, the slave of an Amalekite,” he answered. “My master left me behind three days ago because I got sick. 14 We had raided the territory of the Cherethites in the southern part of Judah and the territory of the clan of Caleb, and we burned down Ziklag.”
15 “Will you lead me to those raiders?” David asked him.
He answered, “I will if you promise me in God's name that you will not kill me or hand me over to my master.” 16 And he led David to them.
The raiders were scattered all over the place, eating, drinking, and celebrating because of the enormous amount of loot they had captured from Philistia and Judah. 17 At dawn the next day David attacked them and fought until evening. Except for four hundred young men who mounted camels and got away, none of them escaped. 18 David rescued everyone and everything the Amalekites had taken, including his two wives; 19 nothing at all was missing. David got back all his men's sons and daughters, and all the loot the Amalekites had taken. 20 He also recovered all the flocks and herds; his men drove all the livestock in front of them and said, “This belongs to David!”
21 Then David went back to the two hundred men who had been too weak to go with him and had stayed behind at Besor Brook. They came forward to meet David and his men, and David went up to them and greeted them warmly. 22 But some mean and worthless men who had gone with David said, “They didn't go with us, and so we won't give them any of the loot. They can take their wives and children and go away.”
23 But David answered, “My brothers, you can't do this with what the Lord has given us! He kept us safe and gave us victory over the raiders. 24 No one can agree with what you say! All must share alike: whoever stays behind with the supplies gets the same share as the one who goes into battle.” 25 David made this a rule, and it has been followed in Israel ever since.
26 When David returned to Ziklag, he sent part of the loot to his friends, the leaders of Judah, with the message, “Here is a present for you from the loot we took from the Lord's enemies.” 27 He sent it to the people in Bethel, to the people in Ramah in the southern part of Judah, and to the people in the towns of Jattir, 28 Aroer, Siphmoth, Eshtemoa, 29 and Racal; to the clan of Jerahmeel, to the Kenites, 30 and to the people in the towns of Hormah, Borashan, Athach, 31 and Hebron. He sent it to all the places where he and his men had roamed.