Давид у священника Ахімелеха
1 Після цього Давид піднявся і пішов, а Йонатан повернувся в місто.
2 Давид же прибув у Нов , до священика Ахімелеха. Переляканий Ахімелех вийшов назустріч Давиду, й запитав його: Чому це ти один, і нікого з тобою немає?
3 А Давид відповів священикові Ахімелехові: Цар доручив мені важливу справу, звелівши мені: Нехай ніхто не знає про цю справу, задля якої я тебе посилаю, і яку я тобі доручив! Тому своїх людей я залишив в умовленому місці.
4 Отже, якщо маєш під рукою п’ять хлібів, дай мені, або, що знайдеться.
5 Відповідаючи, священик сказав Давидові: У мене немає під рукою звичайних хлібів, а є лише священні хліби, якщо тільки твої люди утримувались від спілкування з жінками.
6 На те Давид сказав священику: Звичайно, від жінок ми утримувались як вчора, так і позавчора. Завжди, коли ми вирушаємо навіть у звичайний похід, тіла воїнів чисті. І хоч подорож була брудною, тіла наші залишаються чистими для священного хліба.
7 Тож священик дав йому посвячені хліби, тому що не було там іншого хліба, а лише Виставні хліби, які приймають з-перед Господньої присутності, аби покласти свіжий хліб того самого дня, коли приймають попередній.
8 Якраз у той день там був один із слуг Саула, який затримався перед Господом, на ім’я Доік, едомець, розпорядник над пастухами Саула.
9 Давид запитав Ахімелеха: Чи немає у тебе під рукою якогось списа або меча? Адже свого меча та іншої зброї я не взяв, оскільки наказ царя був надто поспішний.
10 І священик відповів: Хіба що є меч филистимця Голіафа, якого ти вбив у долині Ела (Дубів ), – ось він за ефодом, загорнутий в одежу. Якщо хочеш, можеш його собі взяти, тому що іншого тут немає. Давид же сказав: Немає рівного йому, дай мені його!
Давид у ґатського царя Ахіша
11 Того ж дня, втікаючи від Саула, Давид прийшов до царя Ахіша в Ґат .
12 Ахішові слуги сказали йому: Часом це не Давид, цар того краю? Хіба то не про нього приспівували, танцюючи в хороводах: Саул побив тисячі, а Давид – десятки тисяч?
13 Ці слова занепокоїли Давида, й він дуже злякався ґатського царя Ахіша.
14 Прикинувшись перед ними божевільним, він на їхніх очах шаленів, як біснуватий, щось вишкрябував на одвірках брами, пускаючи з рота слину, що текла по його бороді.
15 І Ахіш промовив до своїх слуг: Ви що, не бачите, що перед вами божевільна людина? Для чого ви привели його до мене?
16 Хіба в мене бракує своїх божевільних, що ви привели до мене ще одного, аби біснувався тут переді мною? Невже такий може ввійти в мій дім!?
David Flees from Saul
1 David went to the priest Ahimelech in Nob. Ahimelech came out trembling to meet him and asked, “Why did you come here all by yourself?”
2 “I am here on the king's business,” David answered. “He told me not to let anyone know what he sent me to do. As for my men, I have told them to meet me at a certain place. 3 Now, then, what supplies do you have? Give me five loaves of bread or anything else you have.”
4 The priest said, “I don't have any ordinary bread, only sacred bread; you can have it if your men haven't had sexual relations recently.”
5 “Of course they haven't,” answered David. “My men always keep themselves ritually pure even when we go out on an ordinary mission; how much more this time when we are on a special mission!”
6 So the priest gave David the sacred bread, because the only bread he had was the loaves offered to God, which had been removed from the sacred table and replaced by fresh bread.
( 7 Saul's chief herdsman, Doeg, who was from Edom, happened to be there that day, because he had to fulfill a religious obligation.)
8 David said to Ahimelech, “Do you have a spear or a sword you can give me? The king's orders made me leave in such a hurry that I didn't have time to get my sword or any other weapon.”
9 Ahimelech answered, “I have the sword of Goliath the Philistine, whom you killed in Elah Valley; it is behind the ephod, wrapped in a cloth. If you want it, take it—it's the only weapon here.”
“Give it to me,” David said. “There is not a better sword anywhere!”
10 So David left, fleeing from Saul, and went to King Achish of Gath. 11 The king's officials said to Achish, “Isn't this David, the king of his country? This is the man about whom the women sang, as they danced, ‘Saul has killed thousands, but David has killed tens of thousands.’”
12 Their words made a deep impression on David, and he became very much afraid of King Achish. 13 So whenever David was around them, he pretended to be insane and acted like a madman when they tried to restrain him; he would scribble on the city gates and let spit drool down his beard. 14 So Achish said to his officials, “Look! The man is crazy! Why did you bring him to me? 15 Don't I have enough madmen already? Why bring another one to bother me with his crazy actions right here in my own house?”