Пісня Мойсея
1 Після цього Мойсей з усіма Ізраїльтянами, голосно скандуючи, заспівали Господу цю пісню: Я буду співати Господу, бо Він велично прославився. Коня і вершника скинув у море.
2 Господь – моя Сила і Пісня, Він став для мене Порятунком. Це – мій Бог, і я прославлю Його. Він – Бог мого батька, тож вихвалятиму Його.
3 Господь – войовничий витязь, Господь – ім’я Його.
4 Колісниці фараона і його військо Він кинув у море. Найкращих полководців Він потопив у Червоному морі.
5 Безодня покрила їх. Вони поринули в глибочінь, мов камінь.
6 Твоя правиця, Господи, прославилася силою. Твоя правиця, Господи, розбиває ворога.
7 Величчю Своєї слави Ти скидаєш своїх супротивників. Ти посилаєш Свій гнів, який їх пожирає, як стерню.
8 Духом Твого гніву були згромаджені води. Потоки стали стіною, водна безодня застигла посеред моря.
9 Ворог сказав: Кинуся й наздожену, розділю здобич, наповню ним свою душу. Вийму свій меч, й позбавить їх спадку рука моя.
10 А Ти дмухнув Своїм Духом, і покрило їх море; вони потонули, наче свинець у глибоких водах.
11 Хто поміж богами подібний до Тебе, Господи? О, прославлений у святості, подиву гідний Своєю славою! Ти, Котрий твориш чудеса, хто подібний до Тебе?
12 Простягнув Ти правицю Свою, і поглинула їх земля.
13 Ти у Своїй доброті попровадив цей народ, якого Ти визволив, і Своєю силою привів до Своєї святої оселі.
14 Почули народи і затремтіли від страху, – жах огорнув мешканців филистимського краю.
15 Тоді збентежились князі Едому і трепет охопив вельмож Моаву. Впали духом усі мешканці Ханаану.
16 Нехай найде на них великий страх! Від величі Твоєї руки вони замовкли, наче камінь, доки не перейде Твій народ, Господи. Доки не перейде цей народ, якого Ти придбав.
17 Ти введеш їх і посадиш на горі Своєї спадщини, – на місці, яке Ти, Господи, зробив для Себе житлом, – Святинею Господньою, яку звели Твої руки.
18 Господь царює навіки-віків!
19 Адже коли коні фараона з його колісницями та його вершниками ввійшли в море, Господь повернув на них води моря. А Ізраїльтяни йшли суходолом посеред моря.
Пісня Маріам
20 Пророчиця Маріам, сестра Аарона, взяла тимпан у свої руки, і всі жінки з тимпанами вийшли за нею у хороводі.
21 І Маріам звернулася до них: Співайте Господу, бо Він велично прославився. Коня і його вершника Він скинув у море.
22 Від Червоного моря Мойсей попровадив Ізраїль далі, і вони пішли в пустелю Шур. Три дні вони йшли пустелею й не знаходили води.
Перетворення гіркої води на солодку
23 Прийшли вони до Мери, але не могли пити води з Мери, оскільки вона була гіркою. Через те дали назву тій місцевості Мера, тобто гірка.
24 Тому народ почав нарікати на Мойсея, кажучи: Що нам пити?
25 Мойсей почав волати до Господа. Тоді Господь показав йому дерево, яке той кинув у воду, і вода стала солодкою . Там Він дав йому Заповіді та настанови, і там його випробовував.
26 Він сказав: Якщо уважно будеш прислухатися до голосу Господа, твого Бога, і чинитимеш те, що праведне в Його очах, якщо зважатимеш на Його Заповіді і будеш дотримуватися всіх Його настанов, то не наведу на тебе жодної з тих хвороб, які Я навів на єгиптян. Бо Я – Господь, Який тебе оздоровлює.
27 Звідти вони пішли до Еліма, де було дванадцять джерел води і сімдесят пальмових дерев. Тож там, біля води, вони отаборилися.
Cántico de Moisés y de María
1 Entonces Moisés y los hijos de Israel elevaron este cántico al Señor. Dijeron:
Cantaré al Señor, que se ha engrandecido:
¡Ha echado en el mar jinetes y caballos!
2 El Señor es mi fortaleza y mi cántico;
¡el Señor es mi salvación!
Él es mi Dios, y lo alabaré;
es el Dios de mi padre, y lo enalteceré.
3 El Señor es un valiente guerrero,
y su nombre es el Señor.
4 El Señor arrojó al mar
los carros y el ejército del faraón;
¡sus capitanes más aguerridos
se hundieron en el fondo del Mar Rojo!
5 ¡Como piedras cayeron al abismo,
y el mar profundo los cubrió!
6 Señor, Señor,
¡el poder de tu diestra se ha magnificado!
¡El poder de tu diestra quebrantó al enemigo!
7 ¡Tu gran poder derribó a tus adversarios!
¡Tu ira los consumió como a hojarasca!
8 Soplaste, y se amontonaron las aguas;
las corrientes se juntaron en un montón;
¡los abismos se cuajaron en medio del mar!
9 El enemigo decía:
«Los perseguiré y los haré mis prisioneros;
¡repartiré sus despojos hasta quedar hastiado!
¡Sacaré la espada y yo mismo los destruiré!»
10 Pero soplaste, y el mar los cubrió;
se hundieron como plomo en las aguas impetuosas.
11 ¿Quién como tú, Señor, entre los dioses?
¿Quién como tú, santo y magnífico,
que realizas maravillosas hazañas
y llevas a cabo sorprendentes prodigios?
12 Extendiste tu diestra, y la tierra se los tragó;
13 en tu misericordia guías a tu pueblo redimido
y con tu poder lo llevas a tu santa morada.
14 Los pueblos lo saben, y tiemblan de miedo;
en su tierra, los filisteos se doblan de dolor.
15 Los caudillos de Edom quedan confundidos
y los valientes de Moab tiemblan de pies a cabeza;
¡todos los cananeos se acobardan!
16 Señor, ¡que les sobrevenga espanto y temor!
¡Queden mudos como piedras ante tu brazo poderoso,
hasta que haya pasado tu pueblo,
el pueblo que tú mismo rescataste!
17 Tú, Señor, los llevarás al monte donde habitas,
al lugar que has preparado, y allí los plantarás,
en el santuario que tú mismo has afirmado.
18 ¡Tú, Señor, reinas ahora y siempre!
19 Ciertamente el faraón entró en el mar, cabalgando con sus carros de guerra y su gente de a caballo, pero el Señor hizo que las aguas del mar se volvieran contra ellos, y los hijos de Israel cruzaron el mar en seco.
20 Entonces la profetisa María, que era hermana de Aarón, tomó un pandero, y todas las mujeres salieron danzando tras ella y tocando sus panderos.
21 Y María cantaba:
Canten en honor del Señor,
porque se ha engrandecido en gran manera:
¡ha echado en el mar al caballo y al jinete!
El agua amarga de Mará
22 Moisés ordenó que Israel partiera del Mar Rojo y se dirigiera al desierto de Shur. Los israelitas anduvieron tres días por el desierto sin hallar agua,
23 y cuando llegaron a Mará no pudieron beber las aguas de ese lugar porque eran amargas. Por eso le pusieron por nombre Mará.
24 Allí el pueblo murmuró contra Moisés, y dijo: «¿Qué vamos a beber?»
25 Entonces Moisés pidió ayuda al Señor, y el Señor le mostró un árbol. Moisés lo echó al agua, y el agua se volvió dulce.
Allí el Señor les dio estatutos y ordenanzas, y los puso a prueba.
26 Les dijo:
«Si escuchas con atención la voz del Señor tu Dios, y haces lo que es recto delante de sus ojos, y prestas oído a sus mandamientos y cumples todos sus estatutos, jamás te enviaré ninguna de las enfermedades que les envié a los egipcios. Yo soy el Señor, tu sanador.»
27 Luego llegaron a Elim, donde había doce manantiales y setenta palmeras, y acamparon allí, junto a los manantiales.