1 Відчини, Ліване, свої ворота, і нехай вогонь пожирає твої кедри.
2 Голосіть, кипариси, адже попадали кедри, – загинули могутні! Голосіть, дуби Башану, оскільки повалено непрохідний ліс.
3 Чути плач пастухів, оскільки спустошено їхні славні пасовиська. Лунає ричання левчуків, адже знищена гордість (хащі ) Йордану.
Пророцтво про пастухів
4 Мені ж Господь, мій Бог, так сказав: Паси овець, призначених на заріз.
5 Ті, що їх купують, безкарно ріжуть, не відчуваючи жодної провини, – а хто їх продає, кажуть: Слава Тобі, Господи, – Я збагатився. Навіть пастухи стада не щадять овець.
6 Тому Я також більше не щадитиму мешканців краю, – говорить Господь. Я віддам кожну людину в руки його ближнього, та в руки його царя, – і вони зруйнують край, а Я нікого не рятуватиму від рук пригноблювача.
7 Отже, Я почав пасти овець, призначених на заріз, – найнещасніших з отари. Взяв Я собі дві палиці, – одну Я назвав Милосердям, а другій Я дав ім’я Єдність. І так Я пас отару.
8 Протягом місяця Я усунув трьох пастухів, адже Моєму терпінню надійшов кінець, – як і вони не могли переносити Мене.
9 Тоді Я сказав їм: Не буду вас пасти! Те, що має вмерти, нехай вмирає, те, що має загинути, нехай гине, а решта нехай поїдають одне одного.
10 Я взяв і зламав Свою палицю Милосердя, розірвавши таким чином Мій Заповіт, який був укладений Мною з усіма народами.
11 У той день він (Заповіт ) був розірваний, тоді зрозуміли оті найнещасніші з отари, які слідкували за Мною, що це було Господнє слово.
12 Тоді Я сказав їм: Якщо вважаєте за потрібне, дайте Мені зароблене Мною, а якщо ні, залиште собі. І вони відважили Мою плату – тридцять срібняків.
13 І сказав мені Господь: Віддай їх гончареві, – «високу» ж ціну вони за Мене дали!? Я взяв тридцять срібняків, і кинув їх гончареві в Господньому Храмі.
14 І зламав я свою другу палицю, Єдність, розриваючи таким чином братерство між Юдою та Ізраїлем .
15 Після цього Господь мені знову сказав: Тепер візьми собі пастуший інвентар, але вже нерозважливого пастуха.
16 Тому що Я попущу, щоб у країні став пастирем такий, який не дбатиме про тих, що пропали, не шукатиме молодняк, не лікуватиме покалічених, не кормитиме здорових, – тоді як сам буде їсти м’ясо відгодованих, залишаючи від них лише ратиці .
17 Горе негідному пастирю , котрий залишає отару! Меч не пощадить ні його рук, ні його правого ока . Його рука неминуче всохне, а його праве око зовсім осліпне.
1 ¡Líbano, abre tus puertas de par en par,
para que el fuego consuma tus cedros!
2 Y tú, ciprés, ¡llora por la caída de los cedros,
por tus imponentes árboles derribados!
¡Lloren también ustedes, encinas de Basán,
por sus espesos bosques que han sido talados!
3 ¡Dejen oír sus voces de dolor, pastores,
porque sus ricos pastos han sido asolados!
¡Lancen al aire sus rugidos, leoncillos,
que el esplendor del Jordán llegó a su fin!
Los pastores inútiles
4 Así me dijo el Señor mi Dios:
«Cuida de las ovejas que van al matadero,
5 a las que ni sus pastores compadecen; a las que sus compradores matan sin sentirse culpables, y quienes las venden, exclaman: “¡Bendito sea el Señor, pues ahora soy rico!”
6 Por eso, no voy a tener ya compasión de los habitantes de la tierra. Más bien, voy a entregarlos en manos de sus propios compañeros y de su rey. Y aunque estos destruyan el país, yo no los libraré de sus manos.»
—Palabra del Señor.7 Me dediqué, entonces, a cuidar de las ovejas para el matadero, es decir, de los pobres del rebaño. Me hice dos cayados; a uno de ellos lo llamé «Gracia», y al otro «Ataduras»; y me dediqué a cuidar de las ovejas.
8 En un mes destruí a tres pastores, pues perdí la paciencia con ellos, y también ellos se cansaron de mí.
9 Entonces les dije:
«Ya no voy a cuidar de ustedes. La que deba morir, que se muera; la que haya de perderse, que se pierda; y las que queden con vida, que cada una se coma la carne de su compañera.»
10 Luego tomé mi cayado «Gracia», y lo quebré, para romper así el pacto que había concertado con todos los pueblos.
11 Ese día el pacto quedó deshecho, y así los pobres del rebaño que me miraban se dieron cuenta de que esta era palabra del Señor.
12 Entonces les dije:
«Si les parece bien, denme mi salario. De lo contrario, déjenlo así.»
Y el pago que me dieron fue de treinta monedas de plata.
13 Y el Señor me dijo:
«¡Vaya precio el que me han puesto! ¡Échalo al tesoro!»
Y yo tomé las treinta monedas de plata y las eché al tesoro del templo del Señor.
14 Luego quebré el otro cayado, es decir, «Ataduras», con lo que rompí la relación de hermanos entre Judá e Israel.
15 Después el Señor me dijo:
«Ponte ahora la vestimenta de un pastor con poca inteligencia,
16 pues voy a hacer que se levante en la tierra un pastor que no se preocupará por las ovejas perdidas, ni irá en busca de las pequeñas, ni curará a las que se rompan una pata, ni llevará a cuestas a la que se canse, sino que se comerá a las ovejas más gordas, y les romperá las pezuñas.»
17 ¡Ay del pastor inútil que abandona el ganado! ¡Que una espada lo hiera en el brazo y en el ojo derecho! ¡Que todo el brazo le quede tullido, y que pierda la vista de su ojo derecho!