1 Вернися, вернися, Суламітко! Повернися, повернися, дозволь нам на тебе надивитись!
Наречений: Для чого дивитись на Суламітку, немов на військовий хоровод?
2 Які ж чудові твої ніжки в сандалях, князівно! Округлість твоїх клубів як півкола, майстерно виготовлені руками митця.
3 Твоє лоно, наче круглоточена чаша, в якій не забракне пахучого вина. Твій стан – це сніп пшениці у колі лілій.
4 Твої груди, як двоє оленяток, – наче двійнятка сарни.
5 Твоя шия, наче вежа зі слонової кості; а твої очі, як ті озера в Хешбоні, що при брамі Батраббім . Твій ніс, як ліванська вежа, що ніби дивиться в бік Дамаска.
6 Твоя голівка, наче гора Кармель, а зачіска на твоїй голові подібна до багряниці, – цар полонений твоїм волоссям.
7 Яка ж ти красуня, і якою бажаною є твоя любов з твоїми насолодами!
8 Своїм станом ти подібна до пальми, а твої груди – до грон винограду.
9 І я подумав: Ось вилізу на пальму, схоплюся за її віття. Нехай же твої груди стануть для мене гронами винограду, твоє дихання буде ароматом яблук,
10 а слова твоїх уст, як добірне вино, що тече прямо до коханого, зволожуючи його уста й пробуджуючи від сну.
Наречена:
11 Я бажана моєму коханому, а він відчуває потяг до мене.
12 Ходи, мій коханий, підемо на поле, й переночуємо в селах .
13 Зранку підемо до виноградників, – побачимо, чи вже розпускається виноград, чи з’являються на виноградних лозах квіточки, чи зацвіли гранатові дерева. Там я обдарую тебе своїм коханням.
14 Ти відчуєш аромат мандраґорів, бо біля наших дверей лежать усякі найкращі плоди, як нові, так і минулорічні, які, мій коханий, я зберегла для тебе.
1 ¡Cuán bellos se ven, princesa,
tus pies en las sandalias!
Tus torneados muslos son como joyas
labradas por un experto orfebre.
2 Se asemeja tu ombligo a una taza redonda
donde abunda la bebida.
Tu vientre evoca a un montón de trigo
circundado de blancos lirios.
3 Son tus pechos dos cervatos gemelos,
4 y tu cuello, una torre de marfil.
Me hacen pensar tus ojos
en los manantiales de Jesbón
que fluyen a la entrada de Bat Rabín.
Tu nariz se asemeja a la torre del Líbano,
orientada hacia Damasco.
5 Tu cabeza me recuerda a la cumbre del Carmelo;
bucles de púrpura son tus cabellos,
¡preso entre ellos se encuentra un rey!
6 ¡Cuán bella eres, y cuán dulce!
¡Cuán delicioso es el amor!
7 Tienes el garbo de una palmera,
y son tus pechos los racimos.
8 ¡Ya he pensado trepar a esa palmera
y apoderarme de sus dátiles!
¡Sean tus pechos cual racimos de uvas,
y tu aliento, cual aroma de manzanas!
9 ¡Sea tu paladar como el buen vino,
y que fluya, amado mío, por tus labios,
y se deslice por tus dientes!
10 Yo soy de mi amado,
y él halla en mí su deleite.
11 ¡Ven, amado mío, vayamos al campo!
¡Pasemos la noche en alguna aldea!
12 Por la mañana iremos a las viñas;
veremos florecer las vides
y abrirse sus tiernos retoños.
Veremos florecer los granados,
¡y allí te entregaré mi amor!
13 Las mandrágoras esparcen ya su aroma,
y a nuestras puertas tenemos
las frutas más variadas y deliciosas,
frutas frescas y frutas secas,
que para ti, mi amor, tengo guardadas.