Справжні сини Ізраїля
1 Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Дусі Святому:
2 я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці!
3 Адже я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,
4 тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці.
5 Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, Який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь.
6 Не те, щоби Боже слово не збулося. Та не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем.
7 І не всі нащадки Авраама є його дітьми, але: В Ісаакові буде названо тобі нащадка!
8 Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство.
9 Бо ось якими були слова обітниці: Цієї ж пори прийду – і в Сарри буде син!
10 І не тільки це, а й Ревекка зачала в той самий час близнят від нашого батька Ісаака.
Боже передбачення у виборі
11 Та ще до їхнього народження, коли нічого – ні доброго, ні злого – вони ще не зробили, щоби постанова Божа виявилася у виборі,
12 не від учинків, але від Того, Хто кличе, – їй було сказано, що старший служитиме меншому,
13 згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.
14 Що ж скажемо? Може, в Бога несправедливість? Зовсім ні!
15 Адже Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися!
16 Отже, це не залежить ні від того, хто бажає, ні від того, хто біжить, але від Бога, Який милує.
17 Бо Писання каже фараонові: Власне, на те Я і поставив тебе, аби показати на тобі Свою силу, щоби прославилося Моє Ім’я на всій землі!
18 Отже, кого хоче, Він милує, а кого хоче, робить черствим.
19 А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі?
20 О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким?
21 І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу – на нечесть?
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення,
23 щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, –
24 нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників.
25 Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ – Моїм народом, і нелюбиму – улюбленою.
26 І буде: на місці, де сказано їм: Ви – не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога!
27 Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок!
28 Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно].
29 Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри!
Праведність, що з віри
30 Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, – ту праведність, що з віри,
31 а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності].
32 Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,
33 як написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!
La elección de Israel
1 Digo la verdad en Cristo, no miento. Mi conciencia me da testimonio en el Espíritu Santo:
2 tengo una gran tristeza y un continuo dolor en mi corazón.
3 Porque desearía ser yo mismo maldecido y separado de Cristo, por amor a mis hermanos, por los de mi propia raza,
4 que son israelitas. De ellos son la adopción, la gloria, el pacto, la promulgación de la ley, el culto y las promesas.
5 De ellos son los patriarcas, y de ellos, desde el punto de vista humano, vino Cristo, el cual es Dios sobre todas las cosas. ¡Bendito sea por siempre! Amén.
6 Ahora bien, no estoy diciendo que la palabra de Dios haya fallado, porque no todos los que descienden de Israel son israelitas;
7 ni todos los descendientes de Abrahán son verdaderamente sus hijos, pues dice: «Tu descendencia vendrá por medio de Isaac.»
8 Esto significa que los hijos de Dios no son los descendientes naturales, sino aquellos que son considerados descendientes según la promesa.
9 La promesa dice así: «Por este tiempo vendré, y Sara tendrá un hijo.»
10 Y no solo esto. También sucedió cuando Rebeca concibió de un solo hombre, de nuestro antepasado Isaac,
11 aunque sus hijos todavía no habían nacido ni habían hecho algo bueno o malo; y para confirmar que el propósito de Dios no está basado en las obras sino en el que llama,
12 se le dijo: «El mayor servirá al menor.»
13 Como está escrito: «A Jacob amé, pero a Esaú aborrecí.»
14 Entonces, ¿qué diremos? ¿Que Dios es injusto? ¡De ninguna manera!
15 Porque Dios dijo a Moisés: «Tendré misericordia del que yo quiera, y me compadeceré del que yo quiera.»
16 Así pues, no depende de que el hombre quiera o se esfuerce, sino de que Dios tenga misericordia.
17 Porque la Escritura le dice al faraón: «Te he levantado precisamente para mostrar en ti mi poder, y para que mi nombre sea anunciado por toda la tierra.»
18 De manera que Dios tiene misericordia de quien él quiere tenerla y endurece a quien él quiere endurecer.
19 Entonces me dirás: ¿Por qué Dios todavía nos echa la culpa? ¿Quién puede oponerse a su voluntad?
20 Pero tú, hombre, ¿quién eres para discutir con Dios? ¿Acaso el vaso de barro le dirá al que lo formó por qué lo hizo así?
21 ¿Qué, no tiene derecho el alfarero de hacer del mismo barro un vaso para honra y otro para deshonra?
22 ¿Y qué si Dios, queriendo mostrar su ira y dar a conocer su poder, soportó con mucha paciencia los vasos de ira que estaban preparados para destrucción?
23 ¿Y qué si, para dar a conocer las riquezas de su gloria, se las mostró a los vasos de misericordia que él de antemano preparó para esa gloria?
24 Esos somos nosotros, a quienes Dios llamó, no solo de entre los judíos, sino también de entre los no judíos.
25 Como también se dice en Oseas:
«Llamaré “pueblo mío” al que no era mi pueblo,
y llamaré “amada mía” a la que no era mi amada.
26 Y en el lugar donde se les dijo: “Ustedes no son mi pueblo”,
allí serán llamados “hijos del Dios viviente”.»
27 También Isaías clama, en referencia a Israel: «Aunque los descendientes de Israel sean tan numerosos como la arena del mar, tan solo el remanente será salvo;
28 porque el Señor ejecutará su sentencia sobre la tierra con justicia y prontitud.»
29 Y como antes dijo Isaías:
«Si el Señor de los ejércitos no nos hubiera dejado descendencia,
ya seríamos como Sodoma, y nos pareceríamos a Gomorra.»
La justicia que es por fe
30 Entonces, ¿qué diremos? Que los no judíos, que no buscaban la justicia, la han alcanzado; es decir, la justicia que viene por medio de la fe.
31 Pero Israel, que buscaba una ley de justicia, no la alcanzó.
32 ¿Por qué? Porque no la buscaba a partir de la fe, sino a partir de las obras de la ley; y tropezaron en la piedra de tropiezo,
33 como está escrito:
«Yo pongo en Sión una piedra de tropiezo y una roca de caída;
pero el que crea en él, no será avergonzado.»