Псалом 77
1 Диригентові. Для Ідитуна. Псалом Асафа.
2 Я кличу до мого Бога, – голосно волаю до Бога, щоб Він мене почув.
3 У день моєї недолі я шукаю Господа, – мої руки простягнуті вночі й не опускаються. Моя душа відмовляється від потішання.
4 Коли згадую про Бога, починаю зітхати, – коли роздумую, підупадає мій дух.
Музична пауза .5 Ти тримаєш у безсонні повіки моїх очей, я пригнічений і не можу говорити.
6 Роздумуючи про давні дні, я згадую літа віковічні.
7 Ночами я пригадую свої пісні, спілкуюся зі своїм серцем, і мій дух шукає відповіді:
8 Невже Господь відкидає нас навіки й більше не змилується?
9 Невже назавжди припинилося Його милосердя, і Його обітниці ніколи не будуть виконані?
10 Невже Бог забув про милість і в Своєму гніві стримує Своє милосердя?
Музична пауза .11 І я кажу: Зміна в правиці Всевишнього завдає мені страждань.
12 Я пригадую Господні діяння, бо пам’ятаю Твої давні дивовижні чудеса, –
13 буду роздумувати про всі Твої вчинки і розмірковувати над Твоїм Промислом.
14 Боже, Твоя дорога свята. Який бог є таким великим, як наш Бог?
15 Ти є Богом, Котрий звершує чудеса; Ти виявив Свою могутність серед народів.
16 Ти визволив Своєю рукою Свій народ – нащадків Якова і Йосифа.
Музична пауза .17 Тебе, Боже, бачили води; Тебе побачили води – і затремтіли, збурилися безодні.
18 З хмар полилася вода, почувся громовий голос, – Твої стріли пронизували хмари.
19 Небозвід здригався від гуркоту Твого грому, спалахували Твої блискавки, освітлюючи Всесвіт, земля здригалась і тремтіла…
20 Твоя дорога проходила крізь море, – Твоя стежка через великі води, Твоїх слідів не видно.
21 Наче отару овець, Ти провадив народ Свій рукою Мойсея та Аарона.
Evocación de los portentos de Dios
Al músico principal. Sobre Jedutún. Salmo de Asaf.
1 Con mi voz clamé a Dios;
a Dios clamé, y él me escuchó.
2 Busqué al Señor cuando me vi angustiado;
por las noches, sin cesar, a él levanté mis manos;
pues mi alma rehusaba ser consolada.
3 Me acordé de Dios, y me sentí conmovido;
al quejarme, mi ánimo decaía.
4 Dios no me dejaba pegar los ojos;
tan quebrantado estaba yo, que no podía hablar.
5 Pensaba yo en los días de antaño,
en los años de tiempos pasados.
6 Me acordaba de mis cánticos nocturnos,
y en mi corazón meditaba, y mi espíritu inquiría:
7 «¿Nos abandonará el Señor para siempre?
¿Acaso no volverá a tratarnos con bondad?
8 ¿Se habrá agotado para siempre su misericordia?
¿Habrá puesto fin para siempre a su promesa?
9 ¿Se habrá olvidado Dios de tener misericordia?
¿Habrá, en su enojo, puesto un límite a su piedad?»
10 También me dije: «Debo estar enfermo.
¿Cómo puedo pensar que la diestra del Altísimo ha cambiado?
11 Es mejor que haga memoria de las obras del Señor.»
Sí, haré memoria de tus maravillas de antaño;
12 meditaré en todas tus obras,
y proclamaré todos tus hechos.
13 Santo es, oh Dios, tu camino;
¿qué otro dios es tan grande como tú, Dios nuestro?
14 Tú eres el Dios que hace maravillas;
has manifestado entre los pueblos tu poder.
15 Con tu brazo diste libertad a tu pueblo,
a los descendientes de Jacob y de José.
16 Cuando las aguas te vieron, oh Dios,
cuando las aguas te vieron, sintieron temor,
y hasta los abismos se estremecieron.
17 Las nubes derramaron torrentes de agua,
los cielos retumbaron, y atronaron tus rayos;
18 resonó en el torbellino la voz de tu trueno;
tus relámpagos iluminaron el mundo,
y la tierra tembló y se estremeció.
19 Te abriste paso en el mar,
y atravesaste las muchas aguas,
aunque nadie vio jamás tus pisadas,
20 y por medio de Moisés y de Aarón
guiaste a tu pueblo como a un rebaño.