Псалом 22
1 Диригентові. Так як “Лані світанку”. Псалом Давида.
2 Боже Мій, Боже Мій! Чому Ти Мене покинув? Далекі від мого спасіння слова мого голосіння…
3 Боже мій, я волаю вдень, але Ти не відповідаєш; вночі я також не знаходжу спокою.
4 Але ж Ти, Святий, перебуваєш у хваліннях Ізраїлю.
5 На Тебе надіялися наші батьки, – вони мали довір’я, і Ти їх спасав.
6 До Тебе волали – і спасалися; на Тебе надіялися – і не були засоромлені.
7 Я ж не людина, а черв’як, посміховисько в людей і презирство народу.
8 Всі, хто мене бачить, глузують з мене, кривлять губи і похитують головами:
9 Покладався на Господа, – нехай тепер Він його рятує, нехай його визволить, якщо він Йому любий!
10 Але ж Ти Той, Хто вивів мене з лона, Ти вклав у мене надію від грудей моєї матері.
11 Тобі я був відданий від народження, від материнського лона Ти є моїм Богом!
12 Не віддаляйся від мене, бо скорбота близько, а помічника немає.
13 Стадо бичків оточило мене, сильні Башану облягли мене.
14 Вони розкрили на мене свої пащі, як той лев, що шматує і ричить.
15 Я розлитий, як вода, і всі мої кості роз’єдналися; наче віск зробилося моє серце, що тане всередині у мене.
16 Як черепок, висохла моя сила, а мій язик прилип до мого піднебіння, і в порох смертний Ти кладеш мене.
17 Мене обступили пси, зборище злочинців оточило Мене, – вони пробили Мої руки й ноги.
18 Я можу перерахувати всі Мої кості, а вони дивляться, спостерігаючи за Мною.
19 Вони ділять Мій одяг між собою, а щодо Мого плаща кидають жереб .
20 Ти ж, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
21 Врятуй мою душу від меча і від собачих лап, – єдину мою.
22 Спаси мене від пащі лева і від рогів буйволів. Ти даси мені відповідь.
23 Сповіщатиму Твоє Ім’я моїм братам, посеред зібрання величатиму Тебе.
24 Ви, котрі боїтеся Господа, прославляйте Його! Всі нащадки Якова, славте Його! Нехай шанують Його, всі нащадки Ізраїля!
25 Адже Він не погордував і не знехтував убогістю бідного, і не відвернув Свого обличчя від нього, а вислухав, коли той волав до Нього.
26 Тобі моя хвала на великому зібранні; обітниці мої я виконаю перед тими, хто Його шанує.
27 Будуть їсти убогі – і наситяться; прославлятимуть Господа ті, котрі Його шукають. Їхні серця житимуть повіки.
28 Усі краї землі згадають і навернуться до Господа, – всі племена народів поклоняться перед Тобою.
29 Адже Господу належить царство, – Він панує над народами.
30 Будуть їсти і поклонятися всі можновладці землі. Перед Ним впадуть усі, котрі перетворюються в порох і неспроможні зберегти себе при житті.
31 Нащадки служитимуть Йому і розповідатимуть про Господа наступним поколінням.
32 Вони прийдуть і звіщатимуть про Його справедливість людям, які мають народитися, бо так запланував Господь.
Grito de angustia y canto de alabanza
Al músico principal. Sobre Ajelet-sahar. Salmo de David.
1 Dios mío, Dios mío, ¿por qué me has abandonado?
¿Por qué estás tan lejos, y no vienes a salvarme?
¿Por qué no atiendes mi clamor?
2 Dios mío, te llamo de día, y no me respondes;
te llamo de noche, y no hallo reposo.
3 Tú eres santo, tú eres rey;
tú eres alabado por Israel.
4 Nuestros padres confiaron en ti;
en ti confiaron, y tú los libraste.
5 A ti clamaron, y fueron librados;
en ti confiaron, y no quedaron en vergüenza.
6 Pero yo soy más gusano que hombre;
¡un ser despreciable del que todos se burlan!
7 Los que me ven, se burlan de mí;
me hacen muecas, sacuden la cabeza, y dicen:
8 «Este puso su confianza en el Señor,
¡pues que el Señor lo salve!
¡Que venga el Señor a librarlo,
ya que en él se complacía!»
9 Pero eres tú quien me dio la vida,
eres tú quien me infundió confianza
desde que era un niño de pecho.
10 Antes de nacer fui puesto a tu cuidado;
aún estaba yo en el vientre de mi madre,
y tú eras ya mi Dios.
11 No te apartes de mí, que me cerca la angustia
y nadie viene en mi ayuda.
12 Mucha gente poderosa me rodea;
son fuertes como toros de Basán.
13 Como leones feroces y rugientes,
abren sus fauces, dispuestos a atacarme.
14 Me voy diluyendo, como el agua;
tengo todos los huesos dislocados.
El corazón, dentro del pecho,
se me derrite como la cera.
15 Tengo seca, muy seca, la garganta;
la lengua se me pega al paladar;
¡me has lanzado al polvo de la muerte!
16 Me ha cercado una banda de malvados;
¡me tienen rodeado, como perros!
¡Han taladrado mis manos y mis pies!
17 Puedo contarme todos los huesos,
mientras ellos se regodean al verme.
18 Echan a la suerte mis vestidos
y se los reparten por sorteo.
19 Pero tú, Señor, ¡no te alejes!
Tú eres mi fuerza, ¡ven pronto en mi ayuda!
20 ¡Rescata de la espada y de esos perros
la única vida que tengo!
21 ¡Sálvame de las fauces de esos leones!
¡Líbrame de los cuernos de esos búfalos!
22 Anunciaré tu nombre a mis hermanos;
te alabaré en medio de la comunidad.
23 Ustedes, los que temen al Señor, ¡alábenlo!
Descendientes de Jacob, ¡denle gloria!
Hijos todos de Israel, ¡adórenlo!
24 El Señor no rechaza al afligido,
no desprecia a los que sufren,
ni esconde de ellos su rostro;
cuando a él claman, les responde.
25 Yo lo alabaré en medio de la comunidad,
y ante los que le temen cumpliré mis promesas.
26 Los pobres comerán, y quedarán satisfechos;
los que buscan al Señor lo alabarán,
y tendrán una larga vida.
27 Todos los rincones de la tierra
invocarán al Señor, y a él se volverán;
¡ante él se inclinarán todas las naciones!
28 El reinado es del Señor,
y él gobierna a todas las naciones.
29 Todos los poderosos de la tierra lo adorarán;
todos los mortales le rendirán pleitesía,
todos los que no tienen vida propia.
30 Las generaciones futuras le servirán,
y hablarán del Señor a la generación venidera.
31 Se dirá a los que aún no han nacido
que el Señor es justo en todo lo que hace.