Псалом 132
1 Пісня при наближенні до Храму.
Господи, пам’ятай Давида і всі його поневіряння.
2 Як він присягався Господеві, давав обітницю Всемогутньому Богові Якова:
3 Не ввійду я у спальню свого дому, й не ляжу на постіль свого ліжка, –
4 не дозволю своїм очам заснути і задрімати своїм повікам,
5 доки не знайду для Господа місця – оселі Всемогутньому Богові Якова.
6 Ось ми почули про нього в Ефраті , – знайшли на полях Яарських.
7 Увійдемо до Його осель, поклонимось до підніжка Його ніг.
8 Підіймися, Господи, на місце Свого спочинку – Ти і Ковчег Твоєї могутності.
9 Твої священики нехай зодягнуться в праведність, а Твої святі радісно співатимуть.
10 Заради Давида, Твого слуги, не відвернись від Свого помазаника.
11 Господь присягнувся Давидові правдою, і не відречеться від того: Нащадка твого лона посаджу на твоєму престолі.
12 Якщо твої сини будуть дотримуватись Мого Заповіту та Моїх свідчень, яких Я їх навчатиму, то їхні нащадки повіки сидітимуть на твоєму престолі!
13 Адже Господь обрав Сіон, зробив його Своїм житлом, сказавши:
14 Це – місце Мого спочинку навіки; тут поселюся, бо Я його Собі вподобав.
15 Щедро благословлятиму поживу його, убогих його нагодую хлібом,
16 його священиків зодягну в спасіння, а його вірні сповняться радістю.
17 Там Я зміцню владу Давида, – Я не дам погаснути світильнику Мого Помазаника.
18 Його ворогів Я вкрию ганьбою, а на ньому сяятиме його вінець.
La promesa de Dios a David
Cántico gradual.
1 Señor, acuérdate de David
y de sus muchas aflicciones;
2 acuérdate, Poderoso de Jacob,
de la promesa que te hizo, cuando dijo:
3 «No voy a refugiarme en mi casa,
ni voy a entregarme al descanso;
4 no me permitiré un momento de sueño,
ni pegaré los ojos para dormirme,
5 hasta que el Señor, el Poderoso de Jacob,
tenga un lugar digno en el cual residir.»
6 En Efrata oímos hablar del arca,
y la hallamos en los campos del bosque.
7 ¡Vamos! ¡Entremos en el santuario!
¡Arrodillémonos ante el estrado de sus pies!
8 ¡Ven, Señor, a tu lugar de reposo!
¡Ven, con tu arca poderosa!
9 ¡Que tus sacerdotes se revistan de justicia,
y que se alegre el pueblo que te es fiel!
10 Puesto que amas a tu siervo David,
no le des la espalda, que es tu elegido.
11 El Señor le hizo a David un juramento,
del cual no va a retractarse:
«A tus hijos los pondré en tu trono,
12 si ellos obedecen mi pacto.
Yo les enseñaré mis testimonios,
y también sus hijos y descendientes
te sucederán en el trono para siempre.»
13 El Señor eligió a Sión,
y decidió establecer allí su santuario.
14 «En este lugar viviré para siempre;
aquí es donde quiero establecer mi trono.
15 Multiplicaré el alimento de mi pueblo,
para que los pobres se sacien de pan.
16 Los sacerdotes se cubrirán de triunfo,
y el pueblo del Señor cantará de alegría.
17 Allí renacerá el poder de David,
y mantendré encendida la lámpara de mi elegido.
18 A sus enemigos los dejaré confundidos,
pero la corona de David mantendrá su esplendor.»