Псалом 105
1 Прославляйте Господа, прикликайте Його Ім’я, сповіщайте між народами про Його діла.
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі Його дивовижні діяння.
3 Хваліться Його святим Іменем, – нехай радіють серця тих, котрі шукають Господа.
4 Шукайте Господа і силу Його, завжди шукайте Його обличчя.
5 Пам’ятайте про Його дивовижні діла, які Він учинив, – Його ознаки і присуди Його уст.
6 Його слуги – нащадки Авраама, діти Якова – Його обранці!
7 Він – Господь, наш Бог, і для всієї землі Його закони.
8 Він вічно пам’ятає Свій Заповіт, – слова, які Він заповів тисячам поколінь, –
9 Заповіт, який уклав з Авраамом, і Свою клятву, яку дав Ісаакові.
10 Він підтвердив його для Якова як Закон, – як вічний Заповіт для Ізраїля,
11 кажучи: Тобі дам ханаанську землю, як визначену для твоїх нащадків спадщину.
12 Тоді вони були невеличкою горсткою людей, – захожими були вони в тій землі і нечисленними.
13 Вони мандрували від народу до народу, від одного царства й до іншої народності.
14 Він не дозволяв жодній людині їх скривдити і за них картав навіть царів, говорячи :
15 Не торкайтесь Моїх помазаників і не робіть зла Моїм пророкам!
16 Він навів на країну голод, позбавивши їх усіх запасів хліба.
17 А попереду них послав людину – Йосифа, проданого в рабство.
18 У кайдани закували його ноги, залізне кільце наділи на шию.
19 Доки не збулося Його провіщення, – слово Господнє випробовувало його вірність .
20 Цар послав, щоб зняти з нього кайдани, – володар народів звільнив його.
21 Він зробив його господарем над своїм домом, – управителем усього свого володіння,
22 щоб напоумляв його князів за власним розсудом і навчав царських вельмож мудрості.
23 Прибув у той час у Єгипет Ізраїль, – Яків став приходцем у краю Хама.
24 Господь дуже розмножив Свій народ, зробивши його сильнішим від його ворогів,
25 в серцях яких Він викликав ненависть до Свого народу, так що ті поводилися підступно щодо Його слуг.
26 Тоді Він послав Свого слугу Мойсея, а також Аарона, обранця Свого,
27 аби вони виявили там, в краю Хама, великі ознаки й чудеса.
28 Наслав темряву, і стемніло, проте вони не зважали на Його слова.
29 Він перетворив їхні води в кров і вигубив їхню рибу.
30 Їхня земля закишіла жабами, які з’явились навіть у царських покоях.
31 Він сказав, і налетіли рої мух, – комарі вкрили всі їхні околиці.
32 Замість дощу Він послав на них град, – нищівний вогонь на їхню землю.
33 Погубив їхні виноградники та їхні смоківниці, понищив у їхній землі дерева.
34 Він звелів, і заполонила край сарана, а також безліч гусені.
35 Вони пожерли всю зелень у їхній землі, з’їли їхній врожай.
36 Він вигубив усіх первістків у їхньому краї, – всі первоплоди їхньої чоловічої сили.
37 А їх (ізраїльтян ) вивів із золотом та сріблом; серед їхніх племен не було жодного недужого.
38 Єгипет радів з приводу їхнього відходу, оскільки ним оволодів страх перед Ізраїлем .
39 Він (Господь ) розпростер над ними хмару, як пелену, і вогонь для освітлення вночі.
40 Вони просили і наслав перепелиць, – Він наситив їх небесним хлібом.
41 Він розколов скелю і ринули води, – потекли потоки безводною землею.
42 Адже Він дотримувався Свого незмінного слова, даного Своєму слузі Авраамові,
43 тому виводив Свій народ у радості, – обранців Своїх – з веселощами.
44 Він дав їм землі народів, – вони успадкували плоди праці чужоземців,
45 аби вони виконували Його Заповіді, дотримуючись Його законів. Алілуя.
Maravillas del Señor a favor de Israel
(1 Cr 16.7-22)1 ¡Alaben al Señor, invoquen su nombre!
¡Que los pueblos reconozcan sus obras!
2 ¡Canten, sí, cántenle salmos!
¡Proclamen todas sus maravillas!
3 ¡Regocíjense en su santo nombre!
¡Alégrense de corazón los que buscan al Señor!
4 ¡Busquen el poder del Señor!
¡Busquen siempre a Dios!
5 ¡Recuerden sus grandes maravillas,
sus hechos prodigiosos y sus sabias sentencias!
6 Ustedes son los descendientes de Abrahán;
ustedes son los hijos de Jacob, sus escogidos.
7 El Señor es nuestro Dios;
en toda la tierra prevalecen sus juicios.
8 Nunca se olvida de su pacto,
de la palabra que dictó para mil generaciones.
9 Fue un acuerdo que hizo con Abrahán,
y que lo confirmó con Isaac.
10 Con Jacob lo estableció como decreto;
con Israel lo hizo un pacto duradero
11 cuando dijo: «Te daré la tierra de Canaán
como la herencia que te corresponde.»
12 Ellos no eran numerosos;
eran unos simples forasteros.
13 Andaban de nación en nación,
y de un reino a otro reino;
14 pero Dios no dejó que fueran agraviados,
sino que por ellos castigó a los reyes
15 y dijo: «¡No toquen a mis ungidos!
¡No les hagan daño a mis profetas!»
16 Dios hizo que hubiera hambre en la tierra,
y el trigo para el pan quedó destruido.
17 Pero antes envió a uno de sus hombres;
envió a José, que fue vendido como esclavo.
18 Los egipcios le pusieron grilletes en los pies,
y lo arrojaron tras los hierros de la cárcel.
19 Pero finalmente se cumplieron sus dichos,
aunque la palabra de Dios lo puso a prueba.
20 El rey ordenó que le abrieran la cárcel;
el señor que gobierna los pueblos lo liberó.
21 Lo nombró señor de su casa
y lo puso a cargo de sus posesiones.
22 Le dio poder para frenar a los grandes,
y sabiduría para enseñar a los sabios.
23 Fue así como Israel llegó a Egipto,
como Jacob llegó a vivir en la tierra de Cam.
24 Pero el pueblo aumentó en número
y se hizo más fuerte que los egipcios.
25 El corazón de los egipcios se llenó de odio,
y decidieron hacerle mal a su pueblo.
26 Pero Dios envió a su siervo Moisés,
lo mismo que a Aarón, su escogido.
27 Dios les dio el poder de hacer señales,
y de realizar prodigios en la tierra de Cam.
28 Dejó caer sobre Egipto densa oscuridad,
pero los egipcios no acataron su palabra.
29 Convirtió las aguas en sangre,
y todos los peces murieron.
30 Vinieron entonces muchísimas ranas,
que infestaron las cámaras reales.
31 Dios habló, y vinieron enjambres de moscas,
y las casas se inundaron de piojos.
32 Dios dejó caer granizo como lluvia,
y rayos de fuego rasgaron la tierra.
33 Destrozó los viñedos, secó las higueras,
y desgajó los árboles de su país.
34 Dios habló otra vez, y vinieron langostas,
y como plaga llegó el pulgón,
35 y se comió la hierba del país
y acabó con los frutos de su tierra.
36 Hirió de muerte a todos sus primogénitos,
a las primicias de su fuerza varonil.
37 Su pueblo salió cargado de oro y plata;
en sus tribus no había un solo enfermo.
38 Cuando el pueblo salió, los egipcios se alegraron,
pues ante ellos sentían un profundo terror.
39 En el desierto los cubría una nube,
y un fuego los alumbraba de noche.
40 Pidieron comida, y Dios les mandó codornices;
sació su hambre con el pan que cayó del cielo.
41 Dios partió la peña, y fluyeron aguas
que corrieron como ríos por el desierto.
42 Dios se acordó de su santa palabra,
y de su juramento a Abrahán, su siervo.
43 Su pueblo salió con gran gozo;
sus elegidos salieron con gran júbilo.
44 Dios les dio las tierras de otras naciones,
lo mismo que los frutos de esos pueblos,
45 para que obedecieran sus preceptos
y cumplieran todos sus mandatos.
¡Aleluya!