Псалом 102
1 Молитва нужденного, коли він, убитий горем, виливає перед Господом свій жаль.
2 Господи, вислухай мою молитву, нехай мій зойк дійде до Тебе!
3 Не відвертай від мене Свого обличчя в день моєї скрути. Нахили до мене Своє вухо, коли я волаю до Тебе, і дай негайно мені відповідь.
4 Адже мої дні зникають, як дим, – мої кості тліють, як жар вогнища.
5 Моє серце висохло наче скошена трава, так що я забуваю їсти свій хліб.
6 Від голосного мого стогнання моє тіло прилипло до моїх кісток.
7 Я уподібнився до пелікана в пустелі, – я став, як та сова серед руїн.
8 Я не сплю й стогну , наче самотній птах на даху.
9 Упродовж цілого дня наді мною глузують мої вороги; ті, що знущаються з мене, стали проклинати моїм іменем .
10 Наче хліб, я їм попіл, а свій напій я змішую зі сльозами
11 через Твій гнів і обурення, оскільки, піднявши мене, Ти знову штовхнув додолу.
12 Мої дні, як зникаюча тінь, – я в’яну, як трава.
13 Але Ти, Господи, пробуваєш вічно, і пам’ять про Тебе – з покоління в покоління.
14 Ти повстанеш і змилуєшся над Сіоном, бо пора його помилувати, оскільки надійшов слушний час.
15 Адже Твої слуги полюбили його каміння, – їм дорогий навіть його порох.
16 Народи боятимуться Господнього Імені, а всі царі землі – Твоєї слави.
17 Коли Господь відбудує Сіон, Він з’явиться у Своїй славі.
18 Він почує молитви знедолених і не знехтує їхнім благанням.
19 Нехай це запишуть для майбутніх поколінь, аби народ, який пізніше утвориться, прославляв Господа.
20 Адже Він дивиться з висоти Своєї Святині, – Господь споглядає з небес на землю,
21 аби чути стогони в’язнів й визволяти дітей, приречених на смерть;
22 щоб сповіщати на Сіоні Господнє Ім’я і славити Його в Єрусалимі,
23 коли народи й царства зберуться разом для служіння Господу.
24 Він виснажив протягом дороги мою силу, а мої дні скоротив.
25 Тому я кажу: Боже мій, не забирай мене в половині мого віку, адже Твої літа тривають з роду в рід.
26 Ти на початку заснував землю, – і небеса є ділом Твоїх рук.
27 Вони загинуть, а Ти залишишся. Всі вони, мов одяг, постаріють. Ти їх заміниш, наче одяг, і вони проминуть.
28 Але Ти – Той Самий, і літам Твоїм кінця немає.
29 Діти Твоїх слуг також житимуть, і їхнє потомство постійно буде перед Тобою.
Oración de un afligido
Oración de alguien que sufre y que, en su angustia, expone su queja en presencia del Señor.
1 Señor, escucha mi oración;
¡deja que mi queja llegue a tus oídos!
2 No te alejes de mí cuando me veas angustiado;
inclina a mí tu oído,
¡respóndeme pronto cuando te invoque!
3 Mi vida se va desvaneciendo, como el humo;
mis huesos se deshacen, como tizón quemado.
4 Débil está mi corazón, y seco cual la hierba;
¡hasta me he olvidado de comer!
5 Tanto he llorado
que los huesos se me pegan a la carne.
6 Soy como los pelícanos del desierto;
¡soy como los búhos de las soledades!
7 Ya no duermo, y hasta me siento
como un pájaro solitario sobre el tejado.
8 Todos los días me insultan mis enemigos;
se confabulan y hacen planes contra mí.
9 El pan que como, me sabe a ceniza;
lo que bebo, se mezcla con mis lágrimas.
10 ¡Y es porque estás enojado conmigo!
¡Primero me elevas, y luego me dejas caer!
11 Mi vida se diluye como una sombra;
¡me voy secando como la hierba!
12 Pero tú, Señor, permaneces para siempre,
y todas las generaciones te recordarán.
13 Te levantarás y tendrás misericordia de Sión,
porque ya se ha cumplido su tiempo;
¡ya es hora de que le tengas misericordia!
14 Tus siervos aman cada una de sus piedras;
ven sus ruinas, y se compadecen de ella.
15 Señor, las naciones honrarán tu nombre;
los reyes de la tierra reconocerán tu gloria,
16 porque tú, Señor, reconstruirás a Sión,
y en su esplendor serás reconocido.
17 Tendrás en cuenta la oración de los pobres,
y no dejarás de escuchar sus ruegos.
18 Esto, Señor, quedará escrito para los pueblos futuros,
¡para que las generaciones del mañana te alaben!
19 Desde su alto santuario, el Señor observa;
desde los cielos, el Señor contempla la tierra
20 para oír el clamor de los cautivos
y dar libertad a los sentenciados a muerte;
21 para que en Sión se anuncie el nombre del Señor,
¡para que en Jerusalén se proclame su alabanza!
22 Entonces todas las naciones y todos los reinos
vendrán y se unirán para servir al Señor.
23 En mi camino, el Señor me retiró su apoyo;
¡me recortó los días de mi vida!
24 Pero yo le supliqué:
«Dios mío, tú vives por todas las generaciones:
¡no me reduzcas la mitad de mi vida!»
25 Tú fundaste la tierra desde el principio,
y con tus propias manos formaste los cielos.
26 Un día, ellos serán destruidos;
envejecerán, como vestidos usados,
y tú los cambiarás por otros;
¡pero tú permanecerás!
27 ¡Tú seguirás siendo el mismo,
y tus años nunca tendrán fin!
28 Los hijos de tus siervos vivirán tranquilos,
y sus descendientes se afirmarán en tu presencia.