1 Примхлива людина схильна до свавілля і кепкує з усього розумного.
2 Нерозумний не має задоволення від навчання, і прагне показати лише власну дотепність.
3 Услід за нечестивим вчинком приходить зневага, а з ганебним – сором.
4 Слова людських уст, як глибокі води, а джерело мудрості, як вируючий потік.
5 Несправедливо зважати на особу нечестивого й промовчати , коли той фальсифікує справу невинуватого в суді.
6 Уста нерозумного доводять до сварки, а його слова викликають побої.
7 Уста нерозсудливого – це його погибель, а його слова – пастка для власної душі.
8 Слова наклепника, як ласощі, які проникають у нутрощі утроби того, хто слухає.
9 Хто недбало ставиться до своєї праці, той брат марнотратника.
10 Ім’я Господа – міцна фортеця, – утече до неї праведник і безпечний .
11 Маєток багатого – місто-фортеця, і в його уяві воно оточене високим муром.
12 Перед падінням підноситься серце людини, тоді як славі передує покірність.
13 Хто дає відповідь, не вислухавши, той нерозумний і обов’язково осоромиться.
14 Дух людини підтримує її у хворобі, але хто підтримає її підупалий дух?
15 Серце розумного здобуває знання, і вуха мудрих шукають науку.
16 Дарунок готує людині простір, і приводить її в коло можновладців.
17 Хто першим викладає свою справу, той здається правим, але приходить його суперник і поправляє його.
18 Жереб кладе край суперечці, – вирішує справи можновладців.
19 Розлючений брат неприступніший за укріплене місто, а чвари, – наче засуви замку.
20 Від плоду уст людини наповнюється її нутро , – результатом власної мови вона насичується.
21 Смерть і життя у владі язика, – ті, котрі його люблять (нестримані ), споживатимуть його плоди (результати ).
22 Хто знайшов добру жінку, знайшов благо, і отримав милість від Господа.
23 Убогий розмовляє благально, багатий же відповідає зухвало.
24 Бувають друзі, що провадять до загибелі, але може бути друг, який прихильніший, ніж брат.
1 El egoísta solo piensa en sí mismo,
y se entromete en cualquier asunto.
2 Al necio, la inteligencia no le causa placer;
tan solo le interesa exhibir lo que piensa.
3 Llega el impío, llega el desprecio;
con la deshonra viene la afrenta.
4 Los dichos del hombre son aguas profundas,
pero la sabiduría es una fuente inagotable.
5 No está bien favorecer al impío
y no hacerle justicia al hombre honrado.
6 Las palabras del necio provocan contiendas;
sus labios convocan a los golpes.
7 El necio provoca su propio mal;
con sus propios labios se tiende una trampa.
8 Los chismes empalagan,
pero calan hasta lo más profundo.
9 El que es negligente en su trabajo
es también íntimo amigo de gente nociva.
10 El nombre del Señor es una fortaleza
a la que el justo acude en busca de ayuda.
11 El rico piensa que sus riquezas
son una fortaleza de altas murallas.
12 El orgullo humano es presagio del fracaso;
la humildad es preludio de la gloria.
13 ¡Cuán presuntuoso y ridículo se muestra
el que responde antes de oír!
14 El espíritu humano sostiene al enfermo,
pero al espíritu angustiado, ¿quién lo sostiene?
15 La mente inteligente adquiere sabiduría,
y los oídos sabios van en pos de la ciencia.
16 Los obsequios te allanan el camino
y te llevan ante grandes potentados.
17 El primero en defenderse alega inocencia,
hasta que llega su adversario y lo desmiente.
18 Las suertes ponen fin a las querellas,
y dictan sentencia entre los litigantes.
19 El hermano ofendido es más impenetrable
que una ciudad amurallada;
persisten más los pleitos entre hermanos
que los cerrojos de una fortaleza.
20 Hay quienes, con lo que dicen,
logran satisfacer su hambre.
21 El que ama la lengua comerá de sus frutos;
ella tiene poder sobre la vida y la muerte.
22 ¿Hallaste esposa? ¡Has hallado el bien!
¡Has alcanzado el favor del Señor!
23 El pobre habla con ruegos;
el rico responde con rudeza.
24 Hay amigos que no son amigos,
y hay amigos que son más que hermanos.