Початок мудрості – страх Господній
1 Притчі Соломона, Давидового сина, Ізраїльського царя,
2 для пізнання мудрості й повчання, осягнення висловлювань розуму;
3 для засвоєння правил розсудливості, справедливості та правосуддя;
4 щоб простих людей навчити кмітливості, юнаків – знання і розсудливості.
5 Мудрий хай слухає і примножує своє знання, а розумний нехай здобуває досвід,
6 як осягнути значення притчі, загадкових слів, висловлювань мудрих та їхніх загадок.
7 Початок мудрості – страх Господній; лише нерозумні нехтують мудрістю та повчанням.
Пересторога від нечестивих порад
8 Прислухайся, сину мій, до повчань свого батька і не відкидай порад своєї матері.
9 Адже вони (повчання ) є чудовим вінком для твоєї голови і золотою оздобою для твоєї шиї.
10 Сину мій, якщо нечестиві будуть тебе зваблювати, то не погоджуйся;
11 коли вони скажуть: Іди з нами у засідку для пролиття крові, – без причини підстережемо невинного,
12 живих проковтнемо їх, як шеол, – цілковито, як тих, що сходять у могилу.
13 Здобудемо багато коштовностей і наповнимо здобиччю наші оселі, –
14 тож зв’яжи з нами свою долю і в нас усіх буде спільний гаманець!
15 Сину мій, не ставай на їхню дорогу, – утримай свої стопи від їхніх стежок!
16 Адже їхні ноги біжать до зла, поспішаючи на пролиття крові.
17 Даремно розтягувати сітку на очах у птахів!
18 Але вони чатують на власну кров, підстерігають свою душу!‥
19 Такі дороги всіх, хто силою здобуває чуже добро, – воно згубить тих, котрі ним заволодівають.
Заклик мудрості
20 Мудрість голосно волає на вулицях, вона підносить свій голос на майданах, –
21 На гомінливих роздоріжжях вона підносить голос, при брамах міста виголошує свою промову:
22 Доки ви, невігласи, будете любуватися неуцтвом? Доки вам, глумливцям, буде подобатись блюзнірство? А ви, нерозумні, доки будете ненавидіти знання?
23 Зверніть увагу на моє застереження! І тоді я зіллю на вас свій дух, поділюсь з вами своїм словом!
24 Адже я закликала, – а ви не хотіли слухати, простягала руки, – а ви не звертали уваги.
25 Ви нехтували всіма моїми порадами, не сприйняли моїх застережень.
26 Тепер я сміятимусь над вашим нещастям, – радітиму, коли вас огорне жах;
27 коли на вас звалиться страх , наче буря, і горе пронесеться над вами, як вихор; коли вас спіткає журба та скрута.
28 Тоді будуть кликати мене, але я не слухатиму; старанно шукатимуть мене, але мене не знайдуть.
29 Тому що зненавиділи знання і не обрали Господнього страху, –
30 не слухали моєї поради й знехтували всіма моїми застереженнями.
31 Тому мусять скуштувати плодів власного обрання і насититись наслідками своїх задумів.
32 Впертість невігласів погубить їх, – безпечність неуків приведе їх до загибелі.
33 А хто мене послухає, житиме безпечно і знайде спокій, не маючи страху перед злом.
Motivo de los proverbios
1 Proverbios de Salomón, hijo de David, rey de Israel.
2 Para entender sabiduría y doctrina,
y conocer razones prudentes.
3 Para recibir prudentes consejos,
y justicia, juicio y equidad.
4 Para dar sagacidad a los incautos,
e inteligencia y cordura a los jóvenes.
5 Que lo oiga el sabio, y aumente su saber,
y que el entendido reciba consejo
6 para entender proverbios y enigmas,
y palabras sabias y profundas.
7 El principio de la sabiduría es el temor al Señor;
los necios desprecian la sabiduría y la enseñanza.
Amonestaciones de la sabiduría
8 Atiende, hijo mío, las correcciones de tu padre,
y no menosprecies las enseñanzas de tu madre;
9 adorno de gracia serán sobre tu cabeza,
y collares alrededor de tu cuello.
10 Hijo mío, si los pecadores quisieran engañarte,
no te dejes llevar por ellos.
11 Tal vez te digan: «¡Ven con nosotros!
Estemos al acecho para derramar sangre.
Acechemos sin motivo a los incautos.
12 Seamos como el sepulcro, como el abismo,
y traguémonos viva y entera a la gente.
13 Hallaremos toda clase de riquezas
y llenaremos con despojos nuestras casas.
14 Comparte tu destino con nosotros,
y compartiremos todos una misma bolsa.»
15 Pero, hijo mío, no vayas por su camino;
¡aleja tus pasos de sus veredas!
16 Sus pies corren hacia el mal,
¡se apresuran a derramar sangre!
17 No tiene caso tender una trampa
a la vista de todas las aves;
18 pero ellos atentan contra su propia vida;
¡ellos mismos se tienden la trampa!
19 Así son las sendas de la gente ambiciosa:
¡su propia ambición les quita la vida!
20 La sabiduría clama en las calles,
y deja oír su voz por las plazas.
21 Clama en los principales puntos de encuentro;
a la entrada de la ciudad expone sus razones:
22 «Ustedes, muchachos inexpertos y burlones,
¿hasta cuándo seguirán amando la simpleza?
¿Hasta cuándo seguirán burlándose de todo?
¿Hasta cuándo aborrecerán el conocimiento?
23 ¡Presten atención a mis reprensiones!
Yo derramaré mi espíritu sobre ustedes,
y les daré a conocer mis argumentos.
24 »Pero yo los llamé, y nadie quiso oírme;
les tendí la mano, y nadie me hizo caso;
25 al contrario, desecharon todos mis consejos
y no quisieron recibir mi reprensión.
26 Por eso, yo me burlaré de ustedes
cuando les sobrevenga la temida calamidad,
27 cuando la calamidad que tanto temen
les sobrevenga como un torbellino;
¡cuando les sobrevengan tribulaciones y angustias!
28 Entonces me llamarán, y no les responderé;
me buscarán de mañana, y no me hallarán.
29 Puesto que aborrecen la sabiduría,
y no optaron por temer al Señor
30 ni quisieron seguir mis consejos,
sino que menospreciaron todas mis reprensiones,
31 comerán los frutos de sus andanzas
y se hartarán con sus propios consejos.
32 Los incautos mueren por sus propios desvíos;
a los necios los destruye su autosuficiencia.
33 Pero los que me oyen vivirán tranquilos,
sin sobresaltos ni temor de ningún mal.»