Питання про Ісусову владу
1 І сталося одного дня, коли навчав Він народ у храмі й благовістив, то прийшли первосвященики та книжники зі старшими
2 і промовили до Нього, запитуючи: Скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
3 У відповідь Він сказав їм: Запитаю вас і Я [одну] річ; скажіть Мені:
4 хрещення Івана було з неба чи від людей?
5 Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, – відкаже: Чому ж ви не повірили йому?
6 Якщо ж скажемо: Від людей, – увесь народ поб’є нас камінням, бо впевнений, що Іван – пророк.
7 І вони відповіли, що не знають звідкіля.
8 А Ісус сказав їм: То і Я не скажу вам, якою владою це роблю!
Притча про робітників у винограднику
9 І почав Він розповідати людям таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам та й відбув на довгий час.
10 У певну пору послав до робітників раба, щоби дали йому з врожаю виноградника, а робітники, побивши його, відіслали ні з чим.
11 І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили та й відіслали ні з чим.
12 І знову послав – третього; вони й цього, завдавши йому ран, вигнали.
13 Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина, – може, [побачивши] його, посоромляться?
14 Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це ж спадкоємець! Убиймо його, щоби спадщина стала наша!
15 І, викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника?
16 Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградник іншим! Почувши, вони сказали: Хай так не буде!
17 Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: Камінь, який відкинули будівничі, цей став наріжним?
18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється, [а] на кого він сам упаде, того розчавить.
19 Саме в той час хотіли первосвященики та книжники накласти руки на Нього, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав проти них, та побоялися народу.
Кесареве – кесареві, а Боже – Богові
20 Стежачи, вони послали підглядачів, які видавали себе за праведних, щоби спіймати Його на слові та видати Його урядові й владі намісника.
21 Тож вони запитали Його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу.
22 Чи належить нам давати данину кесареві, чи ні?
23 Зрозумівши їхню підступність, Він сказав їм: [Чому Мене спокушаєте?]
24 Покажіть Мені динарій . Чий там образ і напис? [У відповідь] вони сказали: Кесаря.
25 А Він відказав їм: Тож кесареве віддайте кесареві, а Боже – Богові!
26 І не могли піймати Його на слові перед народом, і здивувавшись Його відповіддю, вони замовкли.
Про воскресіння мертвих
27 Підійшли деякі з садукеїв , які стверджували, що немає воскресіння, та й запитали Його,
28 кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що якби у когось помер брат, котрий має дружину, і помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить потомство для свого брата.
29 Отже, було сім братів. Перший, узявши дружину, помер бездітним.
30 І другий, [узявши дружину, також помер бездітним].
31 І третій узяв, – і так само всі семеро; жодний не залишив дітей, усі померли.
32 Останньою померла й жінка.
33 У воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо ж семеро мали її за дружину.
34 Ісус же [у відповідь] сказав їм: Сини цього віку женяться і виходять заміж,
35 а ті, які будуть гідні досягнути того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж,
36 адже вони більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, будучи синами воскресіння.
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав біля куща, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі для Нього живуть!
39 У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре Ти сказав!
40 Тож більше не наважувалися Його ні про що запитувати.
Чий Син Христос?
41 А Він промовив до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давида?
42 Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене,
43 поки не покладу ворогів Твоїх підніжком для Твоїх ніг!
44 Отже, Давид називає Його Господом, як же Він йому син?
Стережіться книжників
45 Коли весь народ слухав, Він казав Своїм учням:
46 Стережіться книжників, які бажають ходити в шатах і люблять вітання на майданах та перші місця в синагогах і перші місця на гостинах,
47 які поїдають доми вдовиць і напоказ довго моляться; вони приймуть дуже тяжкий осуд!
La autoridad de Jesús
(Mt 21.23-27Mc 11.27-33)1 Un día, mientras Jesús estaba en el templo enseñando al pueblo y anunciándoles las buenas noticias, llegaron los principales sacerdotes y los escribas, junto con los ancianos,
2 y le preguntaron: «¿Con qué autoridad haces todo esto? ¿Quién te ha dado esta autoridad?»
3 Jesús les dijo: «Yo también voy a hacerles una pregunta. Díganme:
4 El bautismo de Juan, ¿era del cielo, o de este mundo?»
5 Ellos empezaron a discutir entre sí: «Si decimos que era del cielo, nos dirá: “Entonces, ¿por qué no le creyeron?”
6 Y si decimos que era de los hombres, todo el pueblo nos matará a pedradas, pues están convencidos de que Juan era un profeta.»
7 Y respondieron que no sabían de dónde era.
8 Entonces Jesús les dijo: «Pues yo tampoco les diré con qué autoridad hago estas cosas.»
Los labradores malvados
(Mt 21.33-44Mc 12.1-11)9 Luego comenzó a contarle a la gente esta parábola: «Un hombre plantó una viña, se la arrendó a unos labradores, y se ausentó por mucho tiempo.
10 A su debido tiempo, envió a uno de sus siervos para que los labradores le entregaran la parte de lo que la viña había producido; pero los labradores lo golpearon y lo mandaron con las manos vacías.
11 Volvió a enviar a otro siervo; pero ellos golpearon y humillaron también a este, y lo enviaron con las manos vacías.
12 Envió entonces a un tercer siervo, pero también a este lo hirieron y lo echaron de allí.
13 Entonces el dueño de la viña dijo: “¿Qué haré? Voy a enviar a mi hijo amado. Tal vez, cuando lo vean, le tendrán respeto.”
14 Pero cuando los labradores lo vieron, se dijeron unos a otros: “Este es el heredero. Vamos a matarlo, para quedarnos con la herencia.”
15 Así que lo expulsaron de la viña, y lo mataron. ¿Qué creen ustedes que el dueño de la viña hará con ellos?
16 Pues irá y matará a esos labradores, y dará su viña a otros.»
Al oír esto, la gente exclamó: «¡Dios nos libre!»
17 Pero Jesús los miró fijamente y les dijo: «¿Qué significa esta escritura que dice:
»“La piedra que desecharon los constructores
ha venido a ser la piedra angular?”
18 Todo el que caiga sobre esa piedra, se hará pedazos; y si ella cae sobre alguien, lo aplastará por completo.»
La cuestión del tributo
(Mt 21.45-46Mt 22.15-22Mc 12.12-17)19 En ese mismo instante los principales sacerdotes y los escribas trataron de echarle mano, pues comprendieron que, al contar esa parábola, Jesús se refería a ellos. Pero tenían miedo de la gente;
20 entonces enviaron espías que parecían gente buena, para que lo acecharan y atraparan a Jesús en sus propias palabras, y así poder ponerlo bajo el poder y la autoridad del gobernador.
21 Los espías le preguntaron: «Maestro, sabemos que dices y enseñas con rectitud, y que no discriminas a nadie, sino que en verdad enseñas el camino de Dios.
22 ¿Nos está permitido pagar tributo al César, o no?»
23 Pero Jesús se dio cuenta de sus malas intenciones, y les dijo:
24 «Muéstrenme una moneda. ¿De quién son la imagen y la inscripción?» Ellos respondieron: «Del César.»
25 Entonces Jesús les dijo: «Pues den al César lo que es del César, y a Dios lo que es de Dios.»
26 Así que no pudieron sorprenderlo ante el pueblo en ninguna palabra; y admirados de su respuesta, no dijeron más.
La pregunta sobre la resurrección
(Mt 22.23-33Mc 12.18-27)27 Algunos de los saduceos, que decían que no hay resurrección, le preguntaron:
28 «Maestro, Moisés nos escribió: “Si el hermano de alguien tiene esposa y muere sin tener hijos, el hermano del difunto debe casarse con la viuda y darle descendencia a su hermano muerto.”
29 Pues bien, se dio el caso de siete hermanos, y el primero de ellos se casó, y murió sin tener hijos.
30 El segundo se casó con la viuda, pero también murió sin tener hijos.
31 El tercero también se casó con ella, y así los siete restantes, y todos ellos murieron sin dejar descendencia.
32 Finalmente, murió también la mujer.
33 Así que, en la resurrección, ¿esposa de cuál de ellos será la viuda, ya que los siete estuvieron casados con ella?»
34 Entonces Jesús les dijo: «La gente de este mundo se casa, y se da en casamiento,
35 pero los que sean considerados dignos de alcanzar el mundo venidero y la resurrección de entre los muertos, no se casarán ni se darán en casamiento,
36 porque ya no podrán morir, sino que serán semejantes a los ángeles, y son hijos de Dios por ser hijos de la resurrección.
37 Pero en cuanto a que los muertos han de resucitar, aun Moisés lo enseñó en el pasaje de la zarza, pues llama al Señor, “Dios de Abrahán, Dios de Isaac y Dios de Jacob”.
38 Porque Dios no es Dios de muertos, sino de vivos, pues para él todos viven.»
39 Algunos de los escribas le respondieron: «Maestro, has dicho bien.»
40 Y no se atrevieron a preguntarle nada más.
¿De quién es hijo el Cristo?
(Mt 22.41-46Mc 12.35-37)41 Entonces él les dijo: «¿Cómo pueden decir que el Cristo es hijo de David?
42 David mismo dice, en el libro de los Salmos:
»“El Señor le dijo a mi señor:
‘Siéntate a mi derecha,
43 hasta que ponga a tus enemigos
por estrado de tus pies.’”
44 »Y si David lo llama Señor, ¿cómo entonces puede ser su hijo?»
Jesús acusa a los escribas
(Mt 23.1-36Mc 12.38-40Lc 11.37-54)45 Como todo el pueblo lo estaba escuchando, Jesús les dijo a sus discípulos:
46 «Cuídense de los escribas, porque les gusta pasearse con ropas largas, y que los saluden en las plazas, y sentarse en las primeras sillas de las sinagogas, y en los lugares más importantes de los banquetes.
47 Se adueñan de los bienes de las viudas, y para disimular todo esto hacen largas oraciones. ¡Pero ellos recibirán una mayor condenación!»