1 Від цього затремтіло моє серце й зрушилось зі свого місця.
2 Слухайте уважно, слухайте рокотіння Його голосу, – він, наче грім, лунає з Його уст!
3 Він розлягається попід усім небом, а Його блискавки сягають країв землі.
4 І навіть за ними (краями землі ) лунає їхній відгомін, – Він гримить голосом своєї величі, й ніхто не в змозі затримати або змінити Його голос і сяйво блискавиць.
5 Своїм дивовижним голосом, схожим на грім, Бог звершує чудеса, яких ми не можемо збагнути.
6 Він наказує снігові: Покрий землю! Дощі й зливи також у Його владі!
7 Його печатка на руці кожної людини, аби всі люди усвідомлювали Його діяльність.
8 Звірі шукають лігвища, або засинають у своїх барлогах.
9 Зі сховищ півдня надходять буревії, а північні вітри приносять холоднечу.
10 Від Божого подиху утворюється мороз, і широчінь вод вкривається льодом.
11 Він вологою навантажує хмару, а грозові хмари утворюють Його блискавки.
12 Хмари пливуть і кружляють, виконуючи Його волю, і творять усе, що Він їм наказує, по всьому кругу землі,
13 приносячи на землю чи то Його кару, чи благословення.
14 Усвідом це, Йове! Зупинись і подумай про дивовижні Божі діла.
15 Чи знаєш ти, які завдання визначив для них Бог, та як Він із хмари блискавицю викликає?
16 Чи відаєш ти, як підвішені хмари, адже це чудеса Того, Хто Досконалий в усякій мудрості?!
17 Ти, кому душно від спеки в своєму одязі, коли відпочиває земля під південним вітром, –
18 чи потрапиш, як Він, розпростерти небесне склепіння, міцне, немов лите дзеркало .
19 Навчи нас, що мали би сказати Богу, бо через нашу необізнаність ми не можемо підібрати належні слова.
20 Хіба можна Йому сказати: Зачекай, я говоритиму? Хіба можна таке сказати і не загинути?
21 Неможливо дивитись на світло сонця після того, як вітер розжене хмари, які його закривали.
22 Так золотисте сяйво Божої вражаючої величі приходить з півночі.
23 Всемогутній, Якого неможливо осягнути, потужний силою та правосуддям, і багатий справедливістю, Він нікого не пригноблює.
24 Тому нехай Його бояться люди, адже Він не звертає уваги і не виявляє прихильності до кожного , котрий мудрий у власних очах…
1 »Al pensar en esto, mi corazón se acelera
y parece querer salirse de mi pecho.
2 Presten atención al estruendo de su voz,
y al potente sonido que sale de su boca.
3 Oigan cómo retumba a través del cielo,
y cómo su luz alumbra los confines de la tierra.
4 Tras su luz se oye un bramido
que estalla con majestuoso furor;
al escucharlo, nadie puede sostenerse.
5 Dios deja oír su voz atronadora
y hace grandes cosas que no logramos entender.
6 A la nieve le ordena caer sobre la tierra,
y también a las lloviznas y a las lluvias torrenciales.
7 La gente corre entonces a esconderse,
y así todo el mundo reconoce sus obras.
8 Las bestias del campo corren a sus cuevas,
y allí en su refugio esperan con paciencia.
9 »Desde el sur, viene el candente torbellino;
desde el norte llega el viento frío.
10 Dios sopla y forma bloques de hielo,
y hace que las grandes aguas se congelen.
11 Carga de humedad las densas nubes,
y desde ellas manda sus rayos luminosos.
12 Revuelve las nubes de un lugar a otro,
y las lleva por toda la faz de la tierra,
para que cumplan con todos sus designios.
13 Dios las usa para castigar al hombre,
pero también para mostrar su amor por la tierra.
14 »Tenme paciencia, Job, y escúchame;
mira con atención las maravillas de Dios.
15 ¿Sabes cómo Dios ordena las nubes,
y hace que el relámpago brille entre ellas?
16 ¿Sabes por qué las nubes son diferentes,
que son una maravilla de sabiduría perfecta?
17 ¿O por qué tu ropa te acalora
cuando Dios detiene el cálido viento del sur?
18 ¿Acaso lo ayudaste a extender los cielos,
y los afirmaste como reluciente espejo?
19 Enséñanos qué debemos decirle;
nuestra oscura mente no nos permite ordenar las ideas.
20 ¿Debo anunciarme cuando quiera hablar con él?
¿Quién se atreve a hablar para ser destruido?
21 »No se puede ver de frente la luz del sol,
cuando el cielo está limpio y sin nubes.
22 Desde el norte vienen rayos dorados
que anuncian la imponente majestad de Dios.
23 No podemos comprender al Todopoderoso;
grande es su poder, y grande es su justicia.
24 Por eso los seres humanos le temen,
aunque él no teme a los que se consideran sabios.»