1 У той час, – говорить Господь, – повикидають з гробів кості Юдейських царів і кості її (Юдеї) можновладців; кості священиків, і кості пророків, кості багатьох мешканців Єрусалима.
2 І порозкидають їх перед сонцем, перед місяцем та перед усіма небесними силами, яких вони любили, яким служили, за якими услід вони ходили, яких дотримувались і яким поклонялися. Їх (костей ) не збиратимуть і не ховатимуть, – вони стануть гноєм на поверхні землі.
3 Адже всі, котрі залишаться живими серед цього нікчемного роду в усіх місцевостях, куди їх вижену, волітимуть краще вмерти, ніж жити, – говорить Господь Саваот.
Покарання за те, що Ізраїльський народ залишив Божий Закон
4 А ще скажи їм, на чому наголошує Господь: Коли хтось впаде, то хіба не встає? Хіба той, хто зіб’ється з дороги, не вертається назад?
5 Чому ж цей єрусалимський народ вперто тримається відступлення? Вони міцно вхопились за обман і навернутись не бажають!
6 Я уважно їх слухав, але вони того, що треба, не говорять, – немає людини, яка б каялась у своєму злочині, говорячи: Що ж я накоїв?! – Кожен з них поривається до бігу, наче той кінь, що прагне в бій.
7 Навіть лелека в небі знає зумовлений для нього час; так само і горлиця, ластівка та журавель пильнують час свого прильоту, тоді як Мій народ не знає Господніх законів.
8 Як же ви можете говорити: Ми мудрі й знаємо Господній Закон!? Адже фальшиве перо ваших писарів перетворило його (Закон ) на обман!
9 Осоромились мудреці, вони злякались і впіймались. Якщо вони знехтували Господнім словом, то в чому ж їхня мудрість?
10 Тому віддам їхніх жінок іншим, а їхні поля – загарбникам, оскільки всі вони, від найменшого до найбільшого, охоплені думкою про наживу, – від пророка й до священика, – всі живуть неправдою.
11 Вони недбало лікують рану дочки Мого народу, проголошуючи: Мир! Мир! – Тоді як миру немає.
12 Хіба вони соромляться, творячи гидоту? Адже вони взагалі не знають, що таке сором, і навіть не червоніють. Тому й впадуть серед полеглих, – коли їх відвідаю, вони не зможуть встояти, – говорить Господь.
13 Дощенту обберу їх, – говорить Господь, – не залишу й виноградинки на виноградній лозі, і жодної фіги на смоківниці, – зів’яне навіть листя, – усе, що Я їм дав, відійде.
14 Чому ми сидимо? Збирайтеся, й підемо в укріплені міста, і там загинемо, адже Господь, наш Бог, призначив нас на загибель. Він дає нам пити отруєну воду, оскільки ми згрішили проти Господа!
15 Ми очікували миру, але нічого доброго немає; чекали зцілення, а прийшло страхіття!
16 Від Данового краю чути хропіння його (ворожих ) коней; від звуку іржання цих жеребців здригається вся земля. Вони йдуть, аби пожерти весь край з усім, що в ньому, – міста і їхніх мешканців.
17 Ось Я випускаю на вас отруйних зміїв, на яких не діє жодне заклинання, і вони кусатимуть вас, – говорить Господь.
18 Я позбавлений радості, – бідкається Єремія, – моє серце вмліває…
19 Вже чую волання про допомогу доньки Мого народу з далекої країни: Невже немає Господа на Сіоні? Невже в нього (в Сіону ) немає його Царя? Чому ж вони викликають в Мене гнів своїми різьбленими ідолами та чужоземними марнотами? – питає Господь .
20 Проминули жнива, скінчилось літо, а ми не спасенні…
21 Через страждання дочки мого народу, я зовсім розбитий, – говорить пророк, – ходжу сумним, мене огортає страх.
22 Невже немає бальзаму в Гілеаді , невже там немає лікаря? Чому дочка мого народу не може одужати?
23 О, хто би наповнив мою голову водою, аби мої очі мали джерело сліз! Я б оплакував удень і вночі загиблих дочки мого народу!‥
1 »Cuando llegue el momento, se sacarán de sus sepulcros los huesos de los reyes de Judá y de sus príncipes, los huesos de los sacerdotes y de los profetas, y los huesos de los habitantes de Jerusalén.
—Palabra del Señor.2 »Puesto que ellos amaron y sirvieron al sol, a la luna y a todo el ejército del cielo, y se postraron delante de ellos y los siguieron y consultaron, sus huesos no serán recogidos ni enterrados, sino que serán lanzados a esos astros, y se quedarán tirados como estiércol sobre la faz de la tierra.
3 A dondequiera que yo arroje a los pocos sobrevivientes de esta mala generación, estos preferirán morir antes que seguir viviendo.
—Palabra del Señor de los ejércitos.4 »También les dirás: “Así ha dicho el Señor: ‘¿Acaso el que cae no se levanta? ¿Y acaso el que se desvía no vuelve al camino?
5 ¿Por qué, entonces, este pueblo de Jerusalén es rebelde todo el tiempo?’ Ustedes se aferran al engaño, y no quieren volverse a mí.
6 Les he prestado atención, y he escuchado lo que dicen. No hablan con rectitud, y no hay nadie que se arrepienta de su maldad. Nadie se pregunta: ‘¿Pero qué he hecho?’ Son como caballos desbocados en medio de una batalla: cada uno corre como mejor le conviene.
7 Hasta la cigüeña en el cielo sabe cuándo ha llegado su tiempo. La tórtola, la grulla y la golondrina respetan los tiempos de su llegada. ¡En cambio, mi pueblo no conoce la justicia de su Señor!”
8 »¿Cómo pueden decir que son sabios, y que la ley del Señor está con ellos? Lo cierto es que la pluma mentirosa de los escribas la ha convertido en mentira.
9 Los sabios se avergüenzan, se espantan y quedan consternados. Es un hecho que aborrecen la palabra del Señor. Entonces, ¿de qué sabiduría hablan?
10 Por lo tanto, voy a entregar a otros sus mujeres, y sus campos a quienes los conquisten; porque todos, desde el más pequeño hasta el más grande, solo siguen sus propios intereses; todos, desde el profeta hasta el sacerdote, solo saben engañar.
11 Se les hace fácil sanar la herida de la hija de mi pueblo, con solo decir “¡Paz, paz!” ¡Pero no hay paz!
12 ¿Acaso se avergüenzan de los hechos repugnantes que cometen? ¡No les causa la más mínima vergüenza! ¡No saben lo que es tener vergüenza! Por eso les advierto que, cuando los castigue, morirán entre los que van a morir.
13 Voy a arrancarlos por completo. No quedarán uvas en la vid, ni higos en la higuera. Todas las hojas se caerán. ¡Voy a quitarles lo que les había dado!»
—Palabra del Señor.14 ¿Qué hacemos aquí, sentados? ¡Vamos a juntarnos, y entremos en las ciudades fortificadas para morir allí! El Señor nuestro Dios nos ha condenado a morir; nos ha dado a beber aguas amargas, porque pecamos contra él.
15 Esperábamos vivir en paz, y no llegó el bien; esperábamos el momento de sanar, y solo vemos confusión.
16 Desde Dan se oye cómo resoplan los caballos. Tiembla la tierra al escucharse los relinchos de los corceles. Llegaron y acabaron con la tierra y su abundancia, con la ciudad y sus habitantes.
17 «Es que yo estoy lanzando contra ustedes serpientes y áspides, para que los muerdan. Contra ellas, no hay encantamiento que sirva.»
—Palabra del Señor.Lamento sobre Judá y Jerusalén
18 Es tan grande el dolor que siento, que mi corazón desfallece.
19 Escuchen el clamor de la hija de mi pueblo, que viene de lejanas tierras, y pregunta:
«¿Acaso ya no está el Señor en Sión? ¿Acaso ya no está en ella su Rey?»
Y el Señor contesta:
«¿Por qué me hicieron enojar con sus imágenes talladas y con falsos dioses ajenos?»
20 Ya ha terminado la cosecha; ya pasó el verano. ¡Y nosotros no hemos sido salvados!
21 La ruina de la hija de mi pueblo me tiene destrozado. Me siento apesadumbrado, ¡sobrecogido de terror!
22 ¿Acaso ya no hay bálsamo en Galaad? ¿No hay allí ningún médico? Si lo hay, ¿por qué no hay medicina para la hija de mi pueblo?