1 Так говорить Господь: Ось Я здійму проти Вавилона й проти мешканців Халдеї нищівний вітер.
2 І пошлю проти міста Вавилона чужинців, на зразок віяльників, які пустять його за вітром і спустошать його край, нападаючи на нього в час недолі з усіх боків.
3 Тож нехай лучник тугіше натягує свою тятиву, і нехай одягне свою кольчугу! Не щадіть його юнаків, – знищіть усе його військо!
4 Нехай вони падають ураженими на халдейську землю, – прошитими стрілами на майданах Вавилона .
5 Хоч земля Ізраїлю та Юди сповнена беззаконням проти Святого Ізраїлевого, проте вона все ж не залишалася овдовілою відносно свого Бога, Господа Саваота!
6 Втікайте з-посеред Вавилона, і кожен нехай рятує своє життя, аби вам не загинути за його провини, оскільки настав час Господньої помсти. Він відплатить йому за його вчинками .
7 Золотою чашею в руках Господа був Вавилон, від якої впивалася вся земля. Від його (Вавилона ) вина п’яніли народи, чому й божеволіли.
8 Але зненацька Вавилон упав, перетворившись на руїни. Сумуйте за ним, візьміть бальзаму для його ран, може якось вдасться його вилікувати!?
9 Ми лікували Вавилон, але він невиліковний. Залишіть його, і давайте вирушимо кожен у свій край, адже над ним звершується виголошений Небом вирок і сягає аж до хмар.
10 Господь довів на суді справедливість нашої справи. Підемо ж і сповістимо на Сіоні, що учинив Господь, наш Бог!
11 Гостріть стріли, наповнюйте ними сагайдаки. Господь збудив дух у мідійських царів, адже Його задум спрямований проти Вавилона, аби його знищити. Це Господня відплата, помста за Його Храм.
12 Підніміть стяг проти стін Вавилона! Зміцніть дозір спостерігачів , поставте вартових, підготуйте засідку, тому що Господь виконає все, що задумав, і що провістив стосовно мешканців Вавилона.
13 Ти, що мешкаєш понад великими водами та володієш незліченними скарбами, – пам’ятай : наближається твій кінець, – міра твоєї жадібності наповнилась !
14 Господь Саваот присягнувся Собою: Безумовно, Я сповню тебе людьми, наче сараною, й над тобою пролунає їхній переможний клич.
15 Коли Той, Котрий створив землю Своєю силою й облаштував Всесвіт Своєю мудрістю, і Своїм розумом розпростер небеса,
16 загримить Своїм голосом, – негайно зашумлять у небі води, – піднімуться від країв землі хмари, і разом зі зливою заіскряться блискавки, – з невідомих для людей Його сховищ виривається вітер.
17 Нерозумною стає кожна людина у своїй мудрості, якщо не усвідомлює , що кожен золотар на сором собі робить ідола, оскільки вилита ним статуя – обман, позаяк в собі не має життя.
18 Всі вони – марнота, виготовлені хіба що на осміяння, бо в час відплати вони загинуть.
19 Не такою є доля Якова, адже його частка – Творець усього, а Ізраїль – плем’я його спадщини, – Господь Саваот Його Ім’я.
20 Вавилон же – Мій молот, знаряддя війни, – ним Я караю народи й ним знищую царства.
21 Тобою, Вавилоне , Я вражаю коня та його вершника, – тобою розбиваю колісницю та її візника;
22 тобою вражаю чоловіка та жінку й тобою знищую старого та молодого, юнака й дівчину;
23 тобою вражаю пастиря та його стадо, й тобою вражаю рільника та його упряжку з волами, – зрештою тобою караю володарів та їхніх вельмож.
24 Але на ваших очах Я відплачу Вавилонові та всім мешканцям Халдеї за всі їхні злочини, які вони учинили на Сіоні, – говорить Господь.
25 Ось Я виступаю проти тебе, нищівна горо, – говорить Господь, – яка нищила всю землю! Я простягаю проти тебе Свою руку, й скину тебе зі скелі, перетворивши тебе на обгорілу гору.
26 Вже не візьмуть (не витешуть ) з тебе наріжного каменя, або каміння на фундамент, адже ти будеш вічною руїною, – говорить Господь.
27 Підійміть військові стяги по всій землі, затрубіть у труби між народами, визначте на війну з ним народи, закличте до боротьби з ним царства Арарату, Мінні й Аскеназу , – призначте проти нього головнокомандуючого, виставіть кінноту, що була б як наїжачена колючками сарана.
28 Крім того, відокремте (освятіть ) проти нього народи, – царів мідійських, – їхніх намісників, усіх його можновладців, а також кожний підвладний їм край.
29 Здригнеться земля, й затремтить, як від болю, тому що Господь виконає Свій задум щодо Вавилона, аби перетворити вавилонський край на пустелю без мешканців.
30 Вавилонські лицарі перестануть воювати й сидітимуть у фортецях, – їхні сили вичерпані, і вони стануть, наче полохливі жінки; його оселі будуть спалені, а його засуви – зламані.
31 Гонець біжить назустріч іншому гінцю, і вісник – назустріч іншому вісникові, аби повідомити вавилонському цареві, що його столиця оточена з усіх боків і здобута ворогами .
32 Всі броди захоплені, болота вкриті тростиною (очеретом ), спалені вогнем, тому його воїнів-захисників охопив жах.
33 Адже так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Вавилонська дочка уподібнилась до току перед молотьбою, – незабаром наступить для неї час жнив!
34 Вавилонський цар Навуходоносор мене пожирав і нищив, відкинув мене, як спорожнілий посуд, – проковтнув мене, як морське чудовисько, наповнивши своє черево моїми ласощами, – і нарешті викинув мене.
35 Насильство, завдане мені, й мої страждання лежать на Вавилоні, – каже колишній мешканець Сіону. Моя кров – на халдейських громадянах, – підтвердить Єрусалим.
36 Тому так говорить Господь: Ось Я заступлюсь у твоїй справі й на суді відплачу за тебе, – і перетворю його море на пустелю, осушу його водні джерела.
37 Вавилон перетвориться на купу руїн, – стане лігвищем шакалів, страхіттям і посміховиськом без мешканців.
38 Заревуть усі разом, як леви, – скиглитимуть, як молоді левенята.
39 Коли вони розгарячаться, Я справлю для них бенкет і впою їх до божевілля. Вони заснуть вічним сном і не прокинуться, – говорить Господь.
40 Я поведу їх, як ягнят, – як баранів з козлами на жертовне заклання.
41 Отже, впаде Вавилон , – буде підкорена гордість всієї землі! Вавилон стане страхіттям між народами.
42 Море підійметься над Вавилоном, – бурхливі хвилі накриють його.
43 Його міста стануть пустелею, – сухою землею і порожнім степом, куди не ступить нога людини, й ніхто ніколи не поселиться.
44 Я покараю вавилонського бога Бела і вихвачу з його пащі те, що він пожирав. Більше ніколи не будуть до нього збиратись народи, а вавилонська стіна впаде.
45 Виходь з-поміж нього, Мій народе, і нехай кожен з вас рятує своє життя від полум’яного гніву Господа.
46 Не падайте духом і не лякайтесь різних чуток, які розпускаються по краю. Адже одного року буде розповсюджуватись одна чутка, а другого – ходитиме інша поголоска. В країні почнеться насильство, коли один вельможа повставатиме на іншого вельможу.
47 Ось чому наближається час, коли Я покараю вавилонських ідолів. Увесь його край вкриється ганьбою, оскільки скрізь лежатимуть вбиті люди .
48 Тоді небеса, земля і все, що на них, зрадіють, дізнавшись про кінець Вавилону, тому що з півночі вирушать на нього руйнівники, – говорить Господь.
49 Вавилон мусить впасти за вбитих у Ізраїлі, як за панування Вавилону падали вбиті по всій землі.
50 Ви, врятовані від меча, йдіть і не зупиняйтесь! Ті, що опинились далеко на чужині, не забувайте Господа, і нехай думка про Єрусалим зберігається у вашому серці.
51 Нам було соромно, коли ми слухали про знущання над нами , – ганьбою вкривались наші обличчя, коли чужинці вдерлись у святий Господній Храм.
52 Тому надходить час, – говорить Господь, – коли Я знищу його (Вавилона ) бовванів, а по всьому його краю стогнатимуть поранені.
53 Адже хоча б Вавилон піднявся на небо, і хоч би укріпився своєю силою на височині, то й тоді нагрянуть на нього від Мене спустошувачі, – говорить Господь.
54 З Вавилону доноситься голосіння, – звуки великого руйнування з халдейського краю!
55 Незабаром Господь знищить Вавилон і тоді стихне його невмовкаючий гамір. Хоча би буруни халдеїв вирували, як великі води, утворюючи гучне клекотіння,
56 на Вавилон прийде руйнівник, – його (Вавилону ) воїни будуть захоплені в полон , а їхні луки будуть поламані, позаяк Господь є Богом відплати. Він карає по заслузі.
57 Я до сп’яніння напою його можновладців, – його мудреців, його намісників, його урядовців і його воїнів. Вони заснуть вічним сном і вже не прокинуться, – говорить Цар, на Ім’я Господь Саваот!
58 Так говорить Господь Саваот: Широкі стіни Вавилона таки будуть зруйновані, а його високі брами будуть спалені вогнем, так що надаремно працювали цілі народи, а племена виснажувались, будуючи для вогню…
59 А ось слова, які заповів пророк Єремія Серайї, синові Нерія, онукові Махсеї, коли Серайя, начальник царських постельників , вирушав разом з Юдейським царем Седекією, в четвертому році його царювання, до Вавилона.
60 Єремія на одному сувої записав про всі лиха, які мають спіткати Вавилон, тобто усі слова, які до цього вже були провіщені й записані щодо майбутнього Вавилона.
61 І сказав Єремія Серайї: Коли прийдеш до Вавилона, то прослідкуй за тим, аби були прочитані усі ці слова,
62 після чого помолись: Господи, Ти сказав про це місце, що знищиш його, так що не буде в ньому мешкати ані людина, ані скотина, – воно стане вічною пустелею.
63 Потім, щойно закінчиш читати цей сувій, то прив’яжи до нього камінь і кинь його в ріку Євфрат.
64 При цьому оголоси: Так потоне Вавилон і вже не підійметься від усіх тих нещасть, які Я на нього наведу, оскільки не буде в нього сили. (На цьому закінчилось доручення Єремії).
Sentencia del Señor contra Babilonia
1 Así ha dicho el Señor:
«Voy a lanzar un viento destructor contra Babilonia y contra sus habitantes, porque se han rebelado contra mí.
2 Y enviaré contra Babilonia gente que la aventará por los aires y dejará vacía su tierra. Cuando llegue el día de la calamidad, la atacarán por todos los flancos.
3 No tendrán tiempo sus arqueros de extender sus arcos, ni de engalanarse con su coraza. Tampoco se salvarán sus jóvenes guerreros. ¡Todo su ejército será derrotado!
4 En la tierra de los caldeos caerán muertos por las calles, atravesados por las lanzas.
5 Aunque Israel y Judá han llenado su tierra de pecado contra mí, que soy su esposo y Dios; contra mí, que soy el Santo de Israel y Señor de los ejércitos, todavía no se han quedado en el abandono.»
6 ¡Salgan de Babilonia! ¡Pónganse a salvo, para que no perezcan por causa de su maldad! ¡Ha llegado la hora de la venganza del Señor, y él le dará su merecido!
7 En las manos del Señor, Babilonia fue una copa de oro que embriagó a toda la tierra; los pueblos bebieron de ella y quedaron aturdidos.
8 En un momento cayó Babilonia, y se hizo pedazos. Lloren por ella, y suavicen con bálsamos su dolor. Tal vez sane.
9 Curamos a Babilonia, y no ha sanado; dejémosla, y volvamos a nuestra tierra, porque su sentencia ha llegado hasta el cielo, ¡se ha elevado hasta las nubes!
10 El Señor sacó a la luz nuestra justicia; ¡vengan, vayamos a proclamar en Sión la obra del Señor, nuestro Dios!
11 ¡Limpien las saetas, y tomen los escudos! El Señor ha despertado el espíritu de los reyes de Media, y estos solo piensan en destruir a Babilonia. Así es como el Señor se vengará de quienes destruyeron su templo.
12 ¡Agiten la bandera sobre los muros de Babilonia! ¡Refuercen la guardia, y pongan centinelas! ¡Preparen las emboscadas! ¡El Señor ha decidido llevar a cabo sus planes en contra de los habitantes de Babilonia!
13 Tú, que pusiste tu trono entre los caudalosos ríos; tú, que posees grandes tesoros: Tu fin ha llegado; ¡llegaste al final de tu carrera!
14 El Señor de los ejércitos ha jurado por sí mismo: «¡Yo lanzaré contra ti tanta gente, que parecerán una plaga de langostas! ¡Contra ti lanzarán sus gritos de victoria!»
15 Con su poder, el Señor hizo la tierra;
con su sabiduría afirmó el mundo,
con su inteligencia extendió los cielos.
16 Él habla, y en los cielos
las aguas se agitan tumultuosas;
él hace que las nubes se levanten
desde lo más recóndito de la tierra;
en medio de relámpagos envía la lluvia,
y hace que el viento salga de sus depósitos.
17 Todo el mundo es engreído e ignorante;
todo artífice se avergüenza de sus esculturas,
¡sus ídolos son una mentira carente de espíritu!
18 Son una ilusión; obras dignas de burla;
¡cuando llegue el momento, perecerán!
19 Todo lo contrario es el Dios de Jacob,
el dueño de la tribu de Israel.
¡Él es quien ha dado forma a todo!
¡Su nombre es el Señor de los ejércitos!
20 «Tú eres para mí un instrumento de guerra.
Por medio de ti despedazaré a las naciones;
por medio de ti destruiré a los reinos.
21 Por medio de ti despedazaré
a los caballos y a sus jinetes,
a los carros de guerra y a los aurigas.
22 Por medio de ti despedazaré
a hombres y mujeres, a niños y ancianos,
a jóvenes y doncellas.
23 Por medio de ti despedazaré
a los pastores y a sus rebaños,
a los labradores y a sus yuntas,
a los jefes y a los príncipes.
24 »Yo les daré su merecido a Babilonia y a todos los habitantes de Caldea por todo el daño que hicieron en Sión, y que ustedes mismos presenciaron.
—Palabra del Señor.25 »Yo estoy contra ti, monte destructor, porque destruiste toda la tierra. Voy a extender mi mano contra ti, para hacerte rodar por las peñas; ¡para reducirte a monte quemado!
—Palabra del Señor.26 »Nadie tomará una sola piedra tuya para ponerla como piedra angular, ni como cimiento. ¡Para siempre quedarás hecha un desierto!»
—Palabra del Señor.27 ¡Levanten la bandera en el país!
¡Toquen la trompeta en las naciones!
¡Preparen a los pueblos para atacarla!
¡Junten contra ella a los reinos de Ararat,
y a los de Mini y de Askenaz!
¡Designen a un capitán que ordene atacarla!
¡Que ataquen los caballos como langostas!
28 ¡Preparen contra ella a las naciones,
a los reyes de Media, y a sus jefes y príncipes,
y a todos los territorios bajo su dominio!
29 La tierra tiembla y se aflige,
porque los planes del Señor se han confirmado
para convertir a Babilonia en un desierto,
¡en un país completamente deshabitado!
30 Los guerreros babilonios han dejado de pelear
porque ya no tienen fuerzas para hacerlo;
como mujeres, se encerraron en sus baluartes,
pues los cerrojos de la ciudad fueron rotos
y sus casas fueron incendiadas.
31 Unos tras otros, los mensajeros
anuncian al rey de Babilonia la caída de la ciudad.
32 Los vados han sido tomados,
los baluartes han sido incendiados,
y el pánico domina a los guerreros.
33 Así ha dicho el Señor de los ejércitos,
así ha dicho el Dios de Israel:
«La bella Babilonia es como un campo de trigo;
el tiempo de la cosecha se acerca,
y se prepara ya el lugar para trillarla.»
34 Y Jerusalén, la que habita en Sión, dice:
«El rey Nabucodonosor de Babilonia me devoró;
me desmenuzó y me dejó como un vaso vacío;
se llenó el vientre con lo mejor que yo tenía,
y como un dragón, me devoró y me echó fuera.
35 Por eso pido que mi sangre
recaiga sobre Babilonia y sobre todos los caldeos
por la violencia de que me hicieron víctima.»
36 Por eso ha dicho el Señor:
«Yo juzgaré tu causa y te vengaré.
¡Voy a dejar secos su mar y sus ríos!
37 Y Babilonia será un montón de ruinas,
un motivo de espanto y de burlas,
una ciudad deshabitada, ¡una guarida de chacales!
38 »Todos ellos rugirán al mismo tiempo,
como leones, como cachorros de león.
39 Cuando más excitados se encuentren,
yo les daré un banquete y los embriagaré;
una vez alegres, los haré caer en un sueño
del que nunca más despertarán.
—Palabra del Señor.40 »Yo haré que los traigan al matadero
como si fueran corderos, carneros y machos cabríos.»
41 ¡Babilonia, la ciudad alabada en toda la tierra,
ha caído en poder de sus enemigos,
y es ahora motivo de horror entre las naciones!
42 ¡Las olas del mar cayeron sobre Babilonia,
y la cubrieron por completo!
43 Sus ciudades fueron asoladas;
la tierra quedó seca y desierta,
tierra por la que nadie pasará,
y en la que ningún ser humano vivirá.
44 «Yo juzgaré a Bel en Babilonia,
y le sacaré de la boca lo que se tragó.
Ninguna nación volverá a adorarlo,
y la muralla de Babilonia se vendrá abajo.
45 »Ustedes, pueblo mío, ¡salgan de allí!
¡Pónganse a salvo del ardor de mi ira!
46 No se desanimen, ni tengan miedo
por los rumores que oirán por la tierra.
Año tras año habrá rumores de violencia
y de un tirano que se levanta contra otro.
47 »Por lo tanto, ya viene el día
en que yo destruiré a los ídolos de Babilonia.
Todo su país quedará avergonzado,
y todos sus muertos caerán en medio de ella.
48 Los cielos y la tierra, y todo lo que existe,
cantarán de gozo por la caída de Babilonia.
¡Del norte vendrán sus destructores!»
—Palabra del Señor.49 Babilonia caerá por los muertos de Israel,
del mismo modo que, por Babilonia,
cayeron los muertos de toda la tierra.
50 Ustedes, los que escaparon de la espada,
pónganse en marcha, no se detengan.
Acuérdense del Señor en tierras lejanas,
y no se olviden de Jerusalén.
51 Nos hemos enterado de la afrenta,
y nos sentimos muy avergonzados.
No sabemos dónde esconder la cara,
porque gente extranjera ha venido
contra los santuarios de la casa del Señor.
52 «Por lo tanto, viene el día en que yo destruiré sus ídolos, y en todo su país gemirán los heridos.
—Palabra del Señor.53 »Aun si Babilonia subiera hasta el cielo, y en las alturas se hiciera fuerte, no podría escapar de la destrucción que yo le enviaré.»
—Palabra del Señor.54 ¡Se oye el clamor de Babilonia, y la gran destrucción de la tierra de los caldeos!
55 El Señor destruirá a Babilonia, y le quitará su mucha jactancia. El bramido de sus olas se oirá como el sonido de aguas tumultuosas,
56 porque ha llegado la destrucción contra Babilonia, y sus valientes han sido apresados; su arco fue hecho pedazos, porque el Señor es el Dios de la venganza, y le dará su merecido.
57 «Yo embriagaré a sus príncipes y a sus sabios, a sus capitanes y nobles, y a sus hombres fuertes. Y caerán en un sueño eterno, del que no despertarán.»
—Palabra del Rey, cuyo nombre es el Señor de los ejércitos.58 Así ha dicho el Señor de los ejércitos:
«La ancha muralla de Babilonia será derribada por completo, y sus altas puertas serán consumidas por el fuego. En vano se fatigaron los pueblos y las naciones, pues su trabajo acabó siendo consumido por el fuego.»
59 En el cuarto año del reinado de Sedequías en Judá, el profeta Jeremías envió un mensaje a Seraías hijo de Nerías, hijo de Maseías, cuando este iba acompañando a Sedequías al destierro de Babilonia, pues era su principal camarero.
60 Jeremías escribió en un rollo de cuero todo el mal que estaba por sobrevenirle a Babilonia. Todas las palabras contra Babilonia quedaron escritas.
61 Jeremías le dijo a Seraías:
«Cuando llegues a Babilonia, y veas y leas todo esto,
62 dirás: “Señor, tú has dicho que vas a destruir este lugar, y que para siempre será asolado, hasta que no quede en él un solo hombre ni un solo animal con vida.”
63 Y cuando acabes de leer este rollo, le atarás una piedra y lo arrojarás al río Éufrates.
64 Luego dirás: “Así se hundirá Babilonia, y no volverá a levantarse del mal que yo voy a traer sobre ella.”»
Hasta aquí, las palabras de Jeremías.