Покарання тим, хто оселився у Єгипті
1 Слово, яке надійшло до Єремії щодо всіх юдеїв, які мешкають в єгипетському краю, зокрема, оселених у Міґдолі, в Тахпанхесі, в Нофі та в місцевості Патрос, було такого змісту:
2 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Ви бачили все лихо, яке Я спровадив на Єрусалим і на всі Юдейські міста, – ось вони й досі лежать у руїнах, і ніхто в них не мешкає.
3 Це сталось через усі ті злочини, які вони чинили, викликаючи Моє обурення тим, що кадили ладаном і служили чужим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні ваші батьки.
4 Хоч Я щодня, з самого ранку, посилав до вас усіх Моїх слуг пророків, попереджаючи: Перестаньте чинити усі ті гидоти, які Я ненавиджу!
5 Але вони були неуважними, щоб прислухатись і відвернутися від своїх злочинів, – не переставали кадити ладаном перед чужими богами.
6 Тому Мій гнів та Моє обурення вилилось і запалало в Юдейських містах й на вулицях Єрусалима, – вони були спустошені й перетворились на руїни, які залишаються аж до цього дня.
7 Тому так говорить Господь, Бог Саваот – Бог Ізраїлю: Для чого самі собі створюєте таке велике зло, прирікаючи на знищення чоловіків і жінок, котрі прийшли з Юдеї, – як і їхніх дітей та немовлят, аби не залишилось навіть останку?
8 Навіщо викликаєте Мій гнів своїми вчинками, спалюючи ладан перед іншими богами в єгипетському краю, до якого ви прийшли, щоб там замешкати? Адже вас будуть нищити, й ви станете об’єктом проклять і ганьби між усіма народами землі!‥
9 Невже ви забули злочини ваших батьків, беззаконня Юдейських царів, і злочини їхніх жінок, – та, зрештою, і ваше злочинство й лиху поведінку ваших жінок, – те, що вони робили в Юдейському краю та на вулицях Єрусалима?
10 Адже й до сьогодні вони не впокорились і не жалкують про те, – не мають жодного страху переді Мною, аби дотримуватись Мого Закону й Моїх постанов, які Я дав вам і вашим батькам!
11 Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Ось Я поверну Моє обличчя супроти вас, вам на лихо, аби знищити всю Юдею.
12 Я відштовхну залишок юдеїв, котрі звернули свій погляд на дорогу до єгипетського краю, аби там замешкати. Всі вони загинуть в єгипетській землі, поляжуть від меча або повмирають з голоду, – від малого й до великого, вмиратимуть від меча й голоду, – стануть об’єктом прокляття, ганьби й глузувань.
13 Я відвідаю з покаранням тих, що оселились в єгипетському краю, як Я покарав Єрусалим мечем, голодом та моровицею.
14 Не залишиться жодного, хто врятувався б з решти юдеїв, котрі прийшли, щоб проживати в єгипетському краю, – ніхто не повернеться в Юдейську країну, хоч вони й мріють у душі повернутися і там замешкати. Але повернення не буде, хіба що для поодиноких, кому вдасться втекти.
15 Тоді чоловіки, котрі знали, що їхні жінки спалюють ладан для чужих богів, а також усі інші жінки, котрі там стояли у великій кількості, – як і весь Юдейський народ, що мешкав у єгипетському краю, зокрема в Патросі, відповідаючи Єремії, сказали:
16 Відносно слів, які ти нам говорив в Ім’я Господнє, то ніхто з нас не збирається тебе слухати.
17 Вважаємо за краще дотримуватись кожного слова обітниці, яку ми дали, – будемо кадити ладаном перед небесною царицею, приносячи їй жертви возливання, як це робили ми до цього, за прикладом наших батьків, наших царів і наших можновладців у Юдейських містах та на вулицях Єрусалима. Адже тоді ми мали досхочу хліба, – все в нас було добре, і ми не знали лиха.
18 Але відколи ми перестали кадити ладаном перед царицею небес, та приносити їй жертви возливання, в нас усього бракує, і ми гинемо від меча та від голоду.
19 До того ж, коли ми кадили ладаном перед небесною царицею і приносили їй жертви возливання, – говорили жінки, – то хіба ми могли це робити без відома наших чоловіків, випікаючи для неї коржі з її зображенням і готуючи для неї жертви возливання?
20 Відповідаючи на заперечення всього народу, – чоловіків і жінок, і всіх зібраних людей, – Єремія сказав:
21 Хіба не те кадіння ладаном, що ви звершували в Юдейських містах і на вулицях Єрусалима, – ви і ваші батьки, ваші царі та ваші можновладці, а також народ землі, – стало причиною, що Господь вам це пригадав покаранням , оскільки воно вразило Його серце?
22 Господь більше не міг терпіти ваших злочинів і ваших гидких справ, які ви творили; вони і стали причиною спустошення, страхіття й прокляття вашого краю, який залишається безлюдним аж до цього дня.
23 Все це сталося тому, що ви кадили ладаном, і тим ви грішили проти Господа, не слухаючись Господнього голосу; ви не дотримувались Його Закону, Його постанов та Його свідчень, через що вас і спіткало таке лихо, як бачите самі.
24 Продовжуючи, Єремія знову звернувся до всього народу та всіх жінок: Послухайте слово Господнє, всі юдеї, що в єгипетському краю.
25 До вас звертається Господь Саваот, Бог Ізраїлю, з такими словами: Ви й ваші жінки говорили своїми устами і так само своїми руками робили, вважаючи: Ми неодмінно повинні виконувати наші обітниці, які ми дали, – тобто кадити ладаном небесній цариці і приносити їй жертви возливання. Тому й справді, виконуйте свої обіцянки й дотримуйтесь своїх обітниць.
26 Однак при цьому послухайте Господнє слово, всі Юдеї, що проживаєте в єгипетському краю: Ось Я присягаюсь Моїм великим Іменем, – говорить Господь, – що відтепер жодна людина з Юдеїв в усьому єгипетському краю не буде прикликати Моє Ім’я, говорячи: Як живий мій Владика Господь!
27 Бо тепер слідкуватиму за ними їм на зло, а не на добро, – Юдеї, що в єгипетському краю, гинутимуть від меча й від голоду, аж поки не зникнуть.
28 Лише невелика кількість, що врятується від меча, повернеться з єгипетської землі до Юдейського краю, – невеличкий залишок Юдеїв з тих, котрі прийшли до єгипетського краю, щоб там оселитись, дізнається, чиє слово справдиться: Моє чи їхнє.
29 І ось вам ознака, – говорить Господь, – що Я відвідаю вас з покаранням на цьому місці, і зрозумієте, що Мої слова здійсняться вам на зло.
30 Так говорить Господь, – ось Я віддаю фараона Хофру , царя Єгипту, в руки його ворогів, – у руки тих, котрі зазіхають на його життя, так само, як Я віддав Юдейського царя Седекію в руки вавилонського царя Навуходоносора, – його ворога, котрий також зазіхав на його життя.
Jeremías profetiza a los judíos en Egipto
1 Jeremías recibió un mensaje acerca de todos los judíos que vivían en Migdol, Tafnes, Menfis y Patros, en la tierra de Egipto. Este fue el mensaje:
2 «Así ha dicho el Señor de los ejércitos y Dios de Israel: “Ustedes han visto todo el mal que traje sobre Jerusalén y sobre todas las ciudades de Judá. Como pueden ver, hoy se encuentran asoladas y no hay quien habite en ellas.
3 Esto sucedió por la maldad que ellos cometieron, la cual provocó mi enojo, pues se fueron a ofrecer incienso y a honrar a dioses ajenos, dioses que ni ellos ni ustedes ni sus padres habían conocido.
4 Una y otra vez envié a todos mis siervos, los profetas, para que les dijeran que no hicieran lo que yo detesto y me es tan repugnante.
5 Pero ellos no me hicieron caso ni oyeron ni se apartaron de su maldad, ni tampoco dejaron de ofrecer incienso a dioses ajenos.
6 Por eso ya no pude contener mi ira, y mi furor se derramó sobre las ciudades de Judá y por las calles de Jerusalén, las cuales quedaron destruidas y abandonadas hasta el día de hoy.”
7 »Ahora, pues, así ha dicho el Señor de los ejércitos y Dios de Israel: “¿Por qué cometen tan grande mal contra ustedes mismos? ¿Por qué han de ser borrados de entre Judá hombres y mujeres, jóvenes y niños de pecho, sin que les quede un solo sobreviviente?
8 ¿Por qué me hacen enojar con las obras de sus manos y ofrecen incienso a dioses ajenos en Egipto, adonde han llegado para vivir? ¿Por qué quieren ser eliminados y acabar siendo motivo de maldición y de oprobio a todas las naciones de la tierra?
9 ¿Se han olvidado ya de las maldades de sus padres, las cuales cometieron en la tierra de Judá y en las calles de Jerusalén? ¿O de las maldades de los reyes de Judá y de sus mujeres?
10 Hasta el día de hoy, ustedes no se han humillado ni han mostrado temor de mí. Tampoco han caminado en mi ley ni en mis estatutos, los cuales les expuse a ustedes y a sus padres.”
11 »Por tanto, así ha dicho el Señor de los ejércitos y Dios de Israel: “Para mal de ustedes, y para la destrucción de todo Judá, voy a darles la espalda.
12 A los sobrevivientes de Judá, esos que decidieron emigrar a Egipto para establecerse allí, en Egipto serán destruidos por completo. Morirán a filo de espada, o consumidos por el hambre. Desde el menor hasta el mayor, morirán a filo de espada, o de hambre, y serán objeto de execración y espanto, de maldición y oprobio.
13 Yo castigaré a los que viven en Egipto como antes castigué a los de Jerusalén: ¡con la espada, el hambre y la peste!
14 De los sobrevivientes de Judá que se internaron en Egipto para vivir allá, no habrá uno solo que escape. Ninguno de ellos quedará con vida para volver a la tierra de Judá, tierra por la cual suspiran y quisieran habitar. Solo volverán unos cuantos fugitivos.”»
15 Todos los que sabían que sus mujeres habían ofrecido incienso a dioses ajenos, y toda la gran concurrencia de mujeres allí presentes, y todo el pueblo que vivía en Patros, en Egipto, le respondieron a Jeremías:
16 «Tú dices que nos has hablado en nombre del Señor, pero no vamos a hacerte caso.
17 Más bien, vamos a cumplir con la promesa que hemos hecho, de ofrecer incienso a la reina del cielo y derramar libaciones en su honor, como lo hemos hecho nosotros y lo hicieron nuestros padres, nuestros reyes y nuestros príncipes, en las ciudades de Judá y en las plazas de Jerusalén. Porque entonces teníamos abundancia de pan, y vivíamos alegres, y no sufrimos ninguna calamidad.
18 En cambio, desde que dejamos de ofrecer incienso a la reina del cielo y de derramarle libaciones, nos falta todo. ¡O nos matan a filo de espada, o nos morimos de hambre!»
19 Las mujeres dijeron:
«Cuando nosotras ofrecimos incienso a la reina del cielo, y le derramamos libaciones, o cuando le hicimos tortas para rendirle culto, ¿acaso lo hicimos sin el consentimiento de nuestros maridos?»
20 Jeremías dijo entonces a todo el pueblo, es decir, a todos los hombres y mujeres que le habían respondido:
21 «¿Y acaso el Señor no se acuerda? ¿Acaso no tiene presente en su memoria el incienso que ustedes y sus padres, y sus reyes y príncipes, y el pueblo de la tierra ofrecieron en las ciudades de Judá y en las calles de Jerusalén?
22 Pero por causa de sus malas obras y de sus hechos repugnantes el Señor no pudo soportarlo más. Por eso su tierra quedó hecha un desierto, un motivo de espanto y de maldición, por eso se quedó deshabitada, como lo está hoy.
23 Y es que ustedes ofrecieron incienso y pecaron contra el Señor. No obedecieron su voz ni siguieron su ley ni sus estatutos y testimonios. Por eso hasta el día de hoy les ha sobrevenido este mal.»
24 Jeremías dijo también a todo el pueblo, y a todas las mujeres:
«Ustedes, gente de Judá que están en tierra de Egipto, oigan la palabra del Señor.
25 Así ha dicho el Señor de los ejércitos y Dios de Israel: “Ustedes y sus mujeres lo han dicho con la boca, y lo han cumplido con las manos. Se han comprometido a cumplir sus votos de ofrecer incienso a la reina del cielo y derramarle libaciones. Pues bien, ¡confirmen sus votos, y pónganlos por obra!”
26 Ahora escuchen la palabra del Señor, todos ustedes, gente de Judá que habita en Egipto. El Señor ha dicho: “Juro por mi gran nombre, que nunca más nadie de Judá invocará mi nombre en Egipto. Nadie volverá a decir: ‘¡Vive el Señor!’
27 Yo los estoy vigilando, para su mal y no para su bien. Todos los hombres de Judá que ahora están en Egipto serán exterminados por la espada o por el hambre, hasta que perezcan por completo.
28 Los pocos sobrevivientes de Judá que han emigrado a Egipto, y que logren escapar de la espada, volverán de Egipto a Judá, y entonces sabrán la palabra de quién se cumplió, si la mía, o la de ellos.
29 Y para que sepan que mis palabras ciertamente permanecerán, para mal de ustedes, voy a darles una señal de que los castigaré en este lugar.”»
—Palabra del Señor.30 Así ha dicho el Señor:
«Voy a entregar en manos de sus enemigos al faraón Jofra, rey de Egipto. Voy a entregarlo en manos de los que quieren matarlo, así como entregué al rey Sedequías de Judá en manos de su enemigo Nabucodonosor, el rey de Babilonia, que también quería matarlo.»