Слово Господнє до Седекії
1 Слово, яке отримав Єремія від Господа, коли вавилонський цар Навуходоносор, разом з усім своїм військом, і всіма підвладними йому царствами землі, та підкореними ним народами, виступив проти Єрусалима та проти всіх його міст , було такого змісту:
2 Так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Піди й звернись до Юдейського царя Седекії з такими словами: Так говорить Господь: Ось Я віддаю це місто в руки вавилонського царя, який спалить його вогнем.
3 Не врятуєшся з його рук і ти, а, безперечно будеш схоплений, і відданий у його руки, – ти дивитимешся в очі вавилонського царя, і розмовлятимеш з ним віч-на-віч, після чого тебе відправлять до Вавилона.
4 Тож вислухай, Юдейський царю, Седекіє, провіщення Господнє. Ось що каже тобі Господь: Ти не помреш від меча!
5 Помреш ти у мирі, і як кадили ладаном по смерті твоїх батьків, тобто попередніх царів, які були перед тобою, так кадитимуть фіміамом і для тебе, ридаючи : «О, яке горе, володарю!». Адже провістив це Я, – говорить Господь.
6 Пророк Єремія переказав усі ці слова Юдейському цареві Седекії в Єрусалимі.
7 Отже, військо вавилонського царя воювало проти Єрусалима та проти всіх інших міст Юдеї, зокрема проти Лахіша та проти Азека, оскільки з усіх Юдейських міст лише вони залишалися укріпленими містами.
Порушення закону про рабів
8 Слово, яке було до Єремії від Господа, після того як цар Седекія уклав Заповіт з усім народом Єрусалима, проголошуючи всім рабам свободу, за яким
9 кожен повинен був звільнити свого раба-єврея, і кожен – свою невільницю-єврейку, аби ніхто не примушував свого брата (сестру ) з юдеїв служити йому.
10 З цим погодились усі вельможі та весь народ, що увійшли в Заповіт, щоб кожний відпустив свого раба і кожний свою невільницю на свободу, аби ті більше їм не служили. Вони послухалися і відпустили.
11 Але незабаром передумали й примусили своїх рабів і невільниць, яких повідпускали на волю, повернутись, – вони знову їх уневільнили як рабів і невільниць.
12 Після цього знову було Господнє слово до Єремії від Господа такого змісту:
13 Так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Того дня, коли Я виводив ваших батьків з єгипетського краю, – справжнього невільницького дому, – Я уклав з ними Заповіт, домовившись:
14 Після закінчення семи років кожен з вас відпустить на свободу свого брата єврея, який був проданий тобі й шість років був твоїм рабом, – відпустиш його від себе на волю. Але ваші батьки не звернули на це уваги й не послухались Мене.
15 Тепер нарешті ви навернулися і вчинили справедливо переді Мною, проголосивши свободу, – кожен для свого ближнього, уклавши з цього приводу Заповіт перед Моїми очима в Храмі, в якому проголошується Моє Ім’я.
16 Але ж ви порушили своє рішення! Ви зганьбили Моє Ім’я, повернувши своїх рабів і своїх невільниць, – тих, кого ви самі звільнили за їхнім бажанням, – примусивши їх знову бути вашими рабами й невільницями.
17 Тому так говорить Господь: Ви Мене не послухали, як обіцяли, щоб кожен оголосив справжню свободу своєму братові й своєму ближньому. Тому тепер Я оголошую вам, – це сказано Господом, – свободу загинути від меча, від моровиці й від голоду. Я учиню вас жахливим прикладом для всіх царств землі.
18 Я сприятиму, аби з тими людьми, котрі уклали зі Мною Заповіт, а потім його порушили, не виконуючи умов Заповіту, було так, як з тим телям, яке розсікають пополам, і проходять між його розсіченими половинками .
19 Всіх можновладців Юдеї та можновладців Єрусалима, євнухів-царедворців і священиків, – всіх людей краю, котрі, фактично, також пройшли між двома розсіченими частинами теляти,
20 Я віддам у руки їхніх ворогів, – у руки тих, котрі бажають їхньої смерті, так що їхні трупи стануть їжею для небесних птахів та диких звірів.
21 А Юдейського царя Седекію та його вельмож Я також віддам у руки їхніх ворогів та в руки тих, котрі зазіхають на їхнє життя, – в руки війська вавилонського царя, яке від вас відступає .
22 Адже Я видам наказ, – говорить Господь, – і поверну їх до цього міста, – вони знову воюватимуть проти нього, захоплять його, і спалять його. Стосовно ж інших Юдейських міст, то вони будуть так само спустошені й залишаться без мешканців.
Jeremías amonesta a Sedequías
1 La palabra del Señor vino a Jeremías cuando Nabucodonosor rey de Babilonia y todo su ejército, y todos los reinos y pueblos de la tierra bajo su dominio, peleaban contra Jerusalén y contra todas sus ciudades. Le dijo:
2 «Así ha dicho el Señor Dios de Israel: “Ve y habla con Sedequías rey de Judá, y dile de mi parte: ‘Yo, el Señor, voy a entregarle esta ciudad al rey de Babilonia, y él le prenderá fuego.
3 Tú no escaparás de sus manos, sino que serás apresado y puesto en sus manos. Tendrás que enfrentarte al rey de Babilonia y hablarás con él cara a cara, y serás llevado a Babilonia.’”
4 Sin embargo, Sedequías rey de Judá, oye mi palabra: “Yo, el Señor, te hago saber que no morirás a filo de espada.
5 Tendrás una muerte tranquila, y se quemarán especias por ti, así como antes se quemaron por tus padres, los reyes que te antecedieron. Se guardará luto por ti, y se dirá: ‘¡Ay, señor!’, porque así lo he dicho.”»
—Palabra del Señor.6 El profeta Jeremías fue a Jerusalén y le repitió todas estas palabras a Sedequías rey de Judá.
7 El ejército del rey de Babilonia se encontraba atacando a Jerusalén, Laquis y Azeca, porque de todas las ciudades fortificadas de Judá solo estas habían quedado.
Violación del pacto de libertar a los siervos hebreos
8 La palabra del Señor vino a Jeremías después de que Sedequías hizo un pacto con todo el pueblo en Jerusalén, para dejarlos en libertad
9 y que cada uno dejara libre a sus compatriotas hebreos, para que no hubiera siervos ni siervas israelitas.
10 Cuando se enteraron de esto todos los príncipes, y todo el pueblo que había convenido en el pacto de dejar cada uno libre a su siervo y a su sierva, y de no tenerlos más como siervos, obedecieron y los dejaron en libertad.
11 Pero después cambiaron de parecer y volvieron a tomar como siervos y siervas a los que antes habían dejado libres, y los obligaron a servirles.
12 Entonces la palabra del Señor vino a Jeremías, y le dijo:
13 «Así dice el Señor y Dios de Israel: “Cuando yo saqué a sus padres de Egipto, donde eran esclavos, hice un pacto con ellos. Les dije:
14 ‘Al cabo de siete años, cada uno de ustedes dejará en libertad a su hermano hebreo que le haya sido vendido. Le servirá seis años, y después de ese tiempo lo dejará en libertad.’ Pero los padres de ustedes no me hicieron caso ni me prestaron atención.
15 Sin embargo, hoy ustedes se habían vuelto a mí y habían hecho lo recto delante de mis ojos, al anunciar cada uno libertad a su prójimo. Habían hecho un pacto en mi presencia, en la casa donde se invoca mi nombre.
16 Pero al cambiar de parecer han profanado mi nombre. Cada uno de ustedes ha vuelto a tomar a sus siervos y siervas, que habían dejado en libertad, y una vez más los han hecho sus esclavos.
17 Por eso, yo, el Señor, declaro: ‘Como ustedes no me han obedecido para promulgar cada uno la libertad de su hermano y compañero, ahora yo voy a promulgar la libertad de la espada, la peste y el hambre. ¡Voy a hacer que todos los reinos de la tierra se horroricen al verlos!’”
—Palabra del Señor.18 »A los que transgredieron mi pacto y no cumplieron sus términos, los cuales pactaron en mi presencia, los voy a partir en dos, del mismo modo que se partió en dos el becerro con el que se selló el pacto. Voy a partir en dos
19 a los príncipes de Judá y de Jerusalén, a los oficiales y sacerdotes, y a todo el pueblo de la tierra; en fin, ¡a todos los que pasaron por en medio de las dos partes del becerro!
20 Voy a ponerlos en manos de sus enemigos, que quieren matarlos. Sus cadáveres les servirán de comida a las aves de rapiña y a los animales salvajes.
21 Al rey Sedequías y a sus príncipes los entregaré en manos de sus enemigos, que quieren matarlos, y en manos del ejército del rey de Babilonia, que ha dejado de atacarlos.
22 Voy a darles la orden de volver a esta ciudad, y de que la ataquen y la conquisten, y le prendan fuego. Voy a hacer de las ciudades de Judá un desierto, hasta que no quede un solo habitante.»
—Palabra del Señor.