Відступництво Ізраїльского народу
1 Було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Іди і проголоси в Єрусалимі такі слова: Так говорить Господь! Я пам’ятаю ласки твоєї юності й любов твоїх заручин, коли ти (дочко Сіону ) ходила за Мною в пустелі, в незасіяній землі.
3 Ізраїль – Святиня Господня, як Його первоплід . Усі, хто посмів би на них зазіхнути, вважалися б злочинцями, і їх спіткало би нещастя, – говорить Господь.
4 Тому послухай же Господнього слова, рід Якова та всі родини нащадків Ізраїля!
5 Так говорить Господь: Яку кривду знайшли в Мені ваші батьки, котрі так далеко відійшли від Мене, потягнувшись за марнотою настільки , що самі стали марнотою?
6 Вони навіть не питають: Де Господь, Котрий вивів нас із єгипетського краю; Котрий провадив нас по пустелі, – через голі рівнини та гірські ущелини, через безводну землю і морок смертних тіней , – землею, якою ніхто ніколи не ходив, і яку не заселяли люди?
7 Я вас впровадив до плодючого краю, аби ви споживали його плоди і користувалися його благами. Ви ж, прийшовши туди , опоганили Мою землю, – Мою спадщину перетворили на гидоту!
8 Священики не питають: Де Господь? Навіть ті, котрі на варті дотримання Закону, Мене не знають; ваші пастирі збунтувались проти Мене, а пророки віщують в ім’я Ваала й дотримуються того, що не приносить жодної користі!
9 Тому Я буду судитися з вами, – говорить Господь, – судитимусь і з вашими онуками.
10 Підіть хоча б на Кіттімські острови і подивіться; пошліть до Кедару, й докладно придивіться та довідайтесь, чи траплялось у них щось подібне!
11 Чи поміняв якийсь з народів своїх богів, хоч вони – зовсім не боги?! Мій же народ поміняв свою славу на те , від чого немає жодної користі.
12 Жахніться від цього, небеса, і здригніться від приголомшуючої вістки, – говорить Господь.
13 Адже два злочини Мій народ учинив: вони Мене, Джерело живої води, відкинули, і видовбали свої водойми, – водоймища діряві, які не здатні утримувати воду.
14 Хіба Ізраїль став рабом, або він у рабстві народився? Чому ж він став здобиччю?
15 На нього ричать левчуки, посилюючи свій голос, – вони перетворюють його землю в пустелю, а його спалені міста залишились без мешканців.
16 Навіть мешканці Нофа (Мемфіса ) та Тахпанхеса пасуться на тімені твоєї голови.
17 Хіба не ти сам навів усе це на себе через те, що ти залишив Господа, твого Бога, коли Він провадив тебе вірною дорогою?
18 От і тепер, для чого тобі дорога в Єгипет? Може напитись води з Шіхору (Нілу )? А чому ти йдеш в Ассирію? Щоб попити води з Ріки (Євфрату )?
19 Тебе покарає власний злочин, і твоє відступництво стане тобі докором. Тож пізнай і усвідом, як це для тебе погано й гірко залишити свого Господа, твого Бога! На жаль , у тебе немає страху переді Мною, – говорить мій Владика Господь Саваот.
20 Адже в давнину Я розбив твоє ярмо, розтрощив твої кайдани, і ти (дочко Сіону ) обіцяла: Не служитиму ідолам ! Але ти знову на кожному високому пагорбі й під усяким крислатим деревом, розлігшись, віддаєшся розпусті!
21 Ти забуваєш , що це Я тебе посадив, як добірну виноградну лозу з вишуканого насіння. Як же ти в Мене перетворилась на звироднілий кущ чужої виноградної лози?
22 Тому, хоч би ти вмивалась лужною водою та вживала багато мила, проте брудна пляма твого беззаконня переді Мною залишиться, – говорить Мій Владика Господь.
23 Ти можеш заперечувати, мовляв: Я не опоганилась, і не ходила за Ваалами? Подивись на свої вчинки в долині, й усвідом, що ти натворила, вертлява верблюдице, кривуляючи своїми дорогами!
24 Ти, як дика ослиця, яка звикла до пустелі і яка в своїй невгамовній пристрасті втягує ніздрями вітер. Хто її зможе втримати в час збудження? Проте кожен, хто її забажає, без труда знайде у місяці її пожадання .
25 Отож, зупинись, щоб не залишитись босою, і не пересохло від спраги твоє горло! Але ти заперечуєш: Це, мовляв, даремна річ! Адже я покохала чужих богів і за ними піду!
26 Як буває соромно злодієві, коли його схоплять на місці злочину , так соромно буде домові Ізраїля, – всім: їхнім царям, їхнім можновладцям, їхнім священикам і їхнім пророкам.
27 Адже всі вони кажуть дерев’яному ідолу: Ти – мій отець! – як і кам’яному: Ти нас породив! До Мене ж вони повернулись спиною, а не обличчям, хоча в час своєї недолі кликатимуть до Мене: Устань і спаси нас!
28 А де ж твої боги, яких ти собі наробила, дочко Сіону ? Нехай встануть і, якщо зможуть, нехай тебе врятують, коли трапиться лихо! Адже, скільки в тебе міст, Юдеє, стільки в тебе і богів!?
29 Навіщо сперечаєтесь зі Мною? Ви всі повстали проти Мене, – говорить Господь.
30 Надаремно Я карав ваших дітей, адже вони так і не сприйняли Моєї науки. Ваші мечі знищували ваших пророків, наче хижі леви.
31 О ви, нинішнє покоління, послухайте Господнє слово: Хіба Я був для Ізраїлю пустелею або землею глибокої темряви? Чому Мої люди кажуть: Ми вільні йти, куди захочемо, і до Тебе вже не повернемось?!
32 Хіба може дівчина забути свої прикраси, чи наречена – своє вбрання? Але Мій народ Мене забув уже дуже давно.
33 Як же вправно ти вибираєш дорогу, шукаючи кохання!? У цій справі ти можеш навчити навіть і злочинців.
34 Адже на по́лах твоєї одежі можна знайти кров убогих невинних людей, якої Я не знайшов навіть у зломників , але, незважаючи на це,
35 ти кажеш: Невинна я, і Його (Божий ) гнів мене мине! Але Я свідчитиму проти тебе на суді, хоча б тому, що ти говориш: Я не згрішила.
36 Яка ж ти необачна у виборі своєї дороги! Завдасть тобі сорому Єгипет, не менше ніж осоромила тебе Ассирія.
37 Ти вийдеш звідти, вхопивши руками свою голову, оскільки Господь відкинув тих, на кого ти покладала надію, і тобі з ними не пощастить.
El Señor y la apostasía de Israel
1 La palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
2 «Ve y proclama a oídos de Jerusalén lo siguiente: “Así dice el Señor: ‘Me acuerdo de ti y de tu fidelidad, cuando eras joven; de tu amor de novia, cuando me seguías por el desierto, en terrenos no sembrados.’”»
3 Israel estaba consagrada al Señor. Era como los primeros frutos de su cosecha. Todos los que la devoraban tenían que cargar con su culpa; el mal les sobrevenía.
—Palabra del Señor.4 Tú, casa de Jacob, y ustedes todas, familias de la casa de Israel: ¡escuchen la palabra del Señor!
5 Así dice el Señor:
«¿Qué de malo hallaron en mí los padres de ustedes, que se alejaron de mí y se fueron en pos de la vanidad, con lo que se hicieron vanos?
6 Jamás dijeron: “¿Dónde está el Señor, que nos sacó de la tierra de Egipto y nos condujo por el desierto, por tierra desierta y despoblada, por tierra seca y terriblemente sombría, por tierra que nadie transitó ni jamás habitó?”
7 »Yo los introduje en una tierra de abundancia, para que disfrutaran de su fruto y sus bondades; pero ustedes entraron y contaminaron mi tierra; ¡convirtieron mi heredad en algo repugnante!
8 Jamás dijeron los sacerdotes: “¿Dónde está el Señor?”, ni tampoco los que detentaban la ley me conocieron; los guías del pueblo se rebelaron contra mí; ¡los profetas hablaron en nombre de Baal, y se fueron en pos de dioses inútiles!
9 »Por eso, voy a entablar un juicio contra ustedes, contra sus hijos y contra sus nietos.
—Palabra del Señor.10 »Pasen ahora a las costas de Quitín, y fíjense; envíen observadores a Cedar, y pónganse a pensar seriamente; vean si se ha incurrido en algo semejante a esto.
11 Ninguna de esas naciones ha cambiado a sus dioses. ¡Y eso que no son dioses! Pero mi pueblo ha cambiado a su Dios glorioso por lo que no les sirve para nada.
12 Ustedes los cielos, ¡espántense al ver esto! ¡Horrorícense! ¡Llénense de angustia!
—Palabra del Señor.13 »Son dos los males en que ha incurrido mi pueblo: Me han dejado a mí, que soy fuente de agua viva, y han cavado sus propias cisternas, ¡tan agrietadas que no retienen el agua!
14 »¿Acaso eres siervo, Israel? ¿O esclavo? ¿Por qué, entonces, te tratan como a botín de guerra?
15 Los cachorros de león rugen contra ti; gruñen con fuerza y devastan tu tierra; ¡queman tus ciudades y las dejan sin habitantes!
16 ¡Hasta la gente de Menfis y de Tafnes te ha roto la coronilla!
17 Y esto te sucedió por haber dejado al Señor tu Dios, cuando él te conducía por el camino.
18 Dime, pues, ¿qué esperas hallar en el camino de Egipto, que sacias tu sed en el Nilo? ¿Qué esperas hallar en el camino de Asiria, que sacias tu sed en el Éufrates?
19 Tu maldad te castigará, y tus rebeldías te condenarán. ¡Date cuenta! Ve cuán malo y amargo ha sido el que hayas dejado al Señor tu Dios, y el no tener temor de mí.
—Palabra del Señor, el Dios de los ejércitos.20 »Tú, desde hace mucho tiempo rompiste el yugo y te quitaste las ataduras. Tú dijiste: “No quiero servir.” Tú, en la cima de cualquier monte elevado, o a la sombra de cualquier árbol frondoso, te entregaste como una cualquiera.
21 Yo te planté de una vid escogida, de simiente de pura cepa. ¿Cómo es que me resultaste un sarmiento de vid extraña?
22 Aunque te laves con lejía, y te enjabones demasiado, no se borra de mi vista la mancha de tu pecado.
—Palabra de Dios el Señor.23 »¿Cómo te atreves a decir: “No soy inmunda. Nunca me fui en pos de los baales”? ¡Mira cómo te has conducido en el valle! ¡Reconoce lo que has hecho, dromedaria fácil que te apartas del camino;
24 asna montés habituada al desierto! Cuando buscas al macho, olfateas el viento, ¡y nadie puede controlar tu lujuria! Cuando buscas al macho, ¡a este no le cuesta ningún trabajo encontrarte!
25 Pues ten cuidado. No andes descalza. No dejes que la sed te reseque la garganta. Pero tú respondes: “No hay caso; ¡ya no tengo remedio! He tenido amoríos con extraños, y tras ellos me iré.”
26 »Pero la casa de Israel tendrá que avergonzarse, junto con sus reyes, sus príncipes, sus sacerdotes y sus profetas, como se avergüenza el ladrón cuando es descubierto.
27 Porque a un pedazo de madera le dicen: “Tú eres mi padre”, y a una piedra: “Tú me has engendrado”. Porque me han dado la espalda, y no la cara. Pero cuando están en problemas, me dicen: “¡Levántate, y sálvanos!”
28 Dime, Judá: ¿dónde están esos dioses que te fabricaste? ¡Tienes tantos dioses como ciudades! ¡Pues que se levanten ellos, a ver si cuando estés en problemas te pueden salvar!
29 »¿Por qué entablan pleito conmigo? ¡Si todos ustedes han pecado contra mí!
—Palabra del Señor.30 »En vano he azotado a los hijos de ustedes, pues no han asimilado el castigo. Y la espada de ustedes, como si fuera un león feroz, se devoró a los profetas.
31 Ustedes, pueblo de Israel, ¡presten atención a mi palabra! ¿Acaso yo he sido para ustedes un desierto, o un país de oscuridad? ¿Por qué dicen ustedes: “Somos libres. Nunca más volveremos a ti”?
32 ¿Acaso la doncella se olvida de sus galas? ¿Acaso la novia se olvida de su vestido de bodas? Sin embargo, ¡mi pueblo se ha olvidado de mí infinidad de veces!
33 »¿Por qué te adornas cuando sales en busca de amoríos? ¡Hasta a las rameras les has enseñado tus malas artes!
34 ¡Hasta en tu ropa puede verse la sangre de gente pobre e inocente! Y aunque nunca los viste cometer ningún delito, con todo declaras
35 que eres inocente, y que mi ira se ha apartado de ti. Pues precisamente por declarar que no has pecado, voy a llevarte a juicio.
36 ¿A qué vienen tantos cambios, tanta frivolidad? ¡Tanta vergüenza te hará pasar Egipto, como te la hizo pasar Asiria!
37 También de Egipto saldrás con las manos sobre la cabeza, porque el Señor ha rechazado a aquellos en los que confiabas. Con ellos no tendrás ningún éxito.