Гедеон знищує Зеваха і Цалмунна
1 Єфремові мужі були вкрай обурені й дорікали Гедеону, говорячи: Чому ти з нами так учинив, що не покликав нас, коли йшов воювати з мідіянцями?
2 А він їм відповів: Що я таке вчинив, порівняно з тим, що зробили ви? Хіба збирання Єфремом рештки виногрон не краще за весь врожай винограду Авієзера?
3 У ваші руки Господь віддав князів мідіян – Орева та Зеева! А що таке вчинив я порівняно з вами? Після цих слів їхнє обурення супроти нього вгамувалось.
4 Отже, вкрай стомлені в погоні за ворогом, Гедеон, разом з трьохстами воїнів, підійшов до Йордану, і переправився на інший бік.
5 Він попросив мешканців Суккота: Дайте, будь ласка, моїм людям хліба, адже вони втомились у погоні за мідіянськими царями Зевахом й Цалмунною.
6 Але князі Суккота відповіли: Хіба Зевах і Цалмунн уже в твоїх руках, щоб нам давати хліб твоєму війську?
7 І Гедеон відповів: Гаразд! Але коли Господь віддасть Зеваха і Цалмунна в мої руки, то я буду молотити ваші тіла терниною пустелі й колючками глоду .
8 Звідти він пішов до Пенуела, і повторив там своє прохання. Мешканці Пенуела відповіли йому так само, як сказали мешканці Суккота.
9 Тоді Гедеон пообіцяв і мешканцям Пенуела, говорячи: Коли я з миром повернуся, то зруйную вашу фортецю!
10 Зевах та Цалмунн зі своїм військом, близько п’ятнадцяти тисяч чоловік, які залишилися з усього табору племен сходу зупинились у Каркорі. Проте тих, котрі полягли в бою, було сто двадцять тисяч воїнів, озброєних мечами.
11 Далі Гедеон пішов шляхом кочівників у наметах, на схід від Новаха та Йоґбега, й розгромив табір (мідіянців ), який безпечно відпочивав.
12 Але Зевах та Цалмунн утекли; він (Гедеон ) кинувся їх наздоганяти, й захопив обох мідіянських царів; Зеваха й Цалмунна, навівши страх на весь військовий табір.
13 Повертаючись з битви Гехареським схилом, Гедеон, син Йоаша,
14 захопив юнака з мешканців Суккота, й допитав його. Той написав йому імена можновладців Суккота та його старійшин, – всього сімдесят сім мужів.
15 Прибувши до мешканців Суккота, Гедеон сказав: Ось Зевах і Цалмунн, через яких ви глузували наді мною, кажучи: Хіба Зевах і Цалмунн вже в твоїх руках, що ми маємо давати хліб твоєму втомленому війську?
16 Тож він зібрав можновладців та старійшин міста; він взяв також гілки тернини пустелі та колючого глоду і відшмагав ними цих мужів Суккота.
17 Потім він зруйнував фортецю Пенуела, й стратив чоловіків міста.
18 Тоді Гедеон запитав Зеваха та Цалмунна: Як виглядали ті мужі, яких ви вбили на Таворі ? А вони відповіли: Так, як ти, – подібні до тебе, а з вигляду, немов царевичі.
19 Це мої брати, – сказав Гедеон, – сини моєї матері! Як живий Господь, якби ви залишили їх живими, я пощадив би вас!
20 Після цього він сказав своєму первородному сину, Єтерові: Встань і страть їх! Але хлопець зі страху навіть не витяг свого меча, оскільки був ще молодим.
21 Тому Зевах і Цалмунн сказали: Підійди, і сам вбий нас, адже й не кожному чоловікові таке під силу! Тож Гедеон встав, й убив обох , Зеваха та Цалмунна, після чого забрав прикраси, які були на шиях їхніх верблюдів.
Ефод Гедеона
22 Після тих подій Ізраїльтяни звернулись з проханням до Гедеона: Владарюй над нами, – ти, твій син, і твій онук, адже ти нас врятував від гноблення мідіянців!
23 Але Гедеон відповів: Не буду я владарювати над вами; так само не владарюватиме над вами і мій син, – Господь буде владарювати над вами!
24 Проте маю до вас прохання, – додав Гедеон, – нехай кожен з вас дасть мені зі своєї здобичі по сережці! Адже мідіянці, яких вони перемогли , носили золоті сережки, оскільки були ізмаїльцями.
25 Вони відповіли: Ми охоче це зробимо! Тож вони розстелили плащ, і кожен з них кинув по одній сережці зі своєї здобичі.
26 Загальна вага золотих сережок, які він випросив, була тисяча сімсот шеклів золота, окрім бляшок-півмісяців, ланцюжків-підвісок і пурпурових шат, які носили мідіянські царі, та крім нашийників, що були на шиях верблюдів ворога.
27 З усього золота Гедеон виготовив ефод , і помістив його в своєму місті, в Офрі. Він (ефод ) став причиною розпусти всього Ізраїлю і пасткою для самого Гедеона та його родини.
28 Що ж до мідіянців, то вони були упокорені Ізраїлем та більше не підносили своєї голови; край мав спокій протягом сорока років, поки був живий Гедеон.
Смерть Гедеона
29 Отже, Єрувваал, син Йоаша, прийшов й поселився у власному домі.
30 У Гедеона було сімдесят синів, що народилися від нього, оскільки він мав багато жінок.
31 Навіть його наложниця, яка мешкала в Сихемі, також народила йому сина, якого він назвав Авімелехом.
32 Помер Гедеон, син Йоаша, в глибокій старості, й був похований у гробниці свого батька Йоаша, в Авієзерській Офрі.
33 Так сталося, що коли Гедеон помер, то Ізраїльтяни знову відвернулися від Господа й почали чинити розпусту з Ваалами, зробивши своїм богом Баал-Беріта.
34 Забули Ізраїльтяни Господа, свого Бога, Котрий визволяв їх від усіх їхніх навколишніх ворогів.
35 Вони залишились невдячними і до родини Єрувваала-Гедеона за всі ті добродійства, які він учинив для Ізраїлю.
Gedeón captura a los reyes de Madián
1 Las familias de la tribu de Efraín hablaron con Gedeón y duramente le reprocharon:
«¿Por qué no nos llamaste cuando fuiste a pelear contra Madián?»
2 Gedeón les respondió:
«Lo que yo hice no tiene comparación, si se compara con lo que hicieron ustedes. Lo que aún queda en sus campos es mejor que la cosecha de Abiezer.
3 Dios les entregó a Oreb y a Zeeb, príncipes de Madián; por eso, lo que yo hice no es comparable con lo que ustedes hicieron.»
En cuanto Gedeón dijo esto, el enojo de los efrainitas se aplacó.
4 Entonces Gedeón y sus trescientos hombres regresaron y cruzaron el Jordán; y como estaban muy cansados por perseguir a sus enemigos,
5 les dijo a los habitantes de Sucot:
«Yo les ruego que den a mi gente algo de comer, porque están muy cansados. Estamos persiguiendo a Zebaj y Salmuná, los reyes de Madián.»
6 Pero los jefes de Sucot le respondieron:
«¿Y acaso ya venciste a Zebaj y a Salmuná, para que alimentemos a tu ejército?»
7 Gedeón respondió:
«Aún no, pero cuando el Señor nos los entregue, vendré y trituraré los cuerpos de ustedes con espinos y abrojos del desierto.»
8 De Sucot, Gedeón fue a Peniel, y allí también pidió comida para su ejército. Pero la gente de Peniel le respondió lo mismo que la de Sucot.
9 Gedeón entonces les dijo:
«Cuando regrese victorioso, derribaré esta torre.»
10 Zebaj y Salmuná estaban en Carcor, con un ejército como de quince mil hombres, que eran todos los que habían quedado del numeroso ejército de los pueblos del oriente, pues en la batalla habían caído ciento veinte mil guerreros.
11 Gedeón avanzó por el camino de los que vivían al oriente de Nobaj y de Yogbeá, y atacó el campamento cuando el ejército estaba desprevenido.
12 Entonces Zebaj y Salmuná huyeron, y Gedeón los persiguió hasta echarles mano. Ante esto, su ejército se llenó de espanto.
13 Al amanecer, Gedeón regresó de la batalla
14 y capturó a un joven de Sucot, al que le hizo algunas preguntas. El joven le dio por escrito los nombres de los jefes y de los setenta y siete ancianos de Sucot,
15 y con eso Gedeón se presentó ante los jefes de Sucot y les dijo:
«Aquí tienen a Zebaj y a Salmuná. Ustedes me preguntaron: “¿Ya venciste a Zebaj y a Salmuná para que alimentemos a tu ejército?” ¡Eso es una ofensa!»
16 Entonces Gedeón tomó espinos y abrojos del desierto, y con ellos castigó a los ancianos de Sucot.
17 Además, derribó la torre de Peniel y mató a sus habitantes.
18 A Zebaj y a Salmuná les preguntó:
«¿Cómo eran los hombres que ustedes mataron en Tabor?»
Ellos le respondieron:
«Se parecían a ti. Cada uno de ellos parecía ser hijo de un rey.»
19 Y Gedeón les dijo:
«¡Eran mis hermanos, hijos de mi propia madre! ¡El Señor me es testigo de que, si los hubieran dejado vivir, yo les hubiera perdonado la vida a ustedes!»
20 A Jéter, su primogénito, le dijo:
«¡Levántate, y mátalos!»
Pero el joven, aún de corta edad, tuvo miedo y no desenvainó su espada.
21 Entonces Zebaj y Salmuná le dijeron a Gedeón:
«¡Pues mátanos tú, ya que eres tan valiente!»
Y Gedeón se levantó y mató a Zebaj y a Salmuná, y se adueñó de los adornos de lunetas que pendían del cuello de sus camellos.
22 Luego, los israelitas le dijeron a Gedeón:
«Queremos que tú y tu familia sean nuestros jefes, puesto que nos libraste de los madianitas.»
23 Pero Gedeón les respondió:
«Ni yo ni mi familia seremos los jefes de ustedes. Será el Señor quien los gobierne.»
24 Y como ellos traían aretes de oro, pues eran ismaelitas, Gedeón les dijo:
«Quiero pedirles algo. Deme cada uno de ustedes los aretes de su botín.»
25 Y ellos, tendiendo un manto, echaron sobre él los aretes del botín y dijeron:
«Con mucho gusto te los daremos.»
26 Y el oro de los aretes llegó casi a diecinueve kilos, sin contar las placas, las joyas pequeñas y los vestidos de púrpura que traían los reyes de Madián, ni los collares que traían colgados los camellos.
27 Con todo ese oro Gedeón hizo un efod y lo guardó en Ofrá, que era su ciudad. Pero cuando los israelitas vieron el efod, se corrompieron y le rindieron culto en ese lugar. Esto fue como una trampa para Gedeón y su familia.
28 Así fue como Madián fue sometido por los israelitas, y nunca más levantó cabeza. Y mientras vivió Gedeón, hubo paz en la tierra durante cuarenta años.
29 Después de eso Gedeón hijo de Joás, también llamado Yerubaal, se regresó a su casa.
30 Los descendientes de Gedeón fueron setenta hijos, porque tuvo muchas mujeres.
31 Con la concubina que tenía en Siquén, tuvo un hijo al que llamó Abimelec.
32 Y murió Gedeón hijo de Joás siendo ya muy anciano, y lo sepultaron en Ofrá de los abiezeritas, en el sepulcro de Joás, su padre.
33 Pero a la muerte de Gedeón los israelitas volvieron a corromperse, y adoraron a Baal Berit.
34 Se olvidaron del Señor, su Dios, que los había librado de todos los enemigos que los rodeaban,
35 y tampoco se mostraron agradecidos con la tribu de Gedeón, es decir, Yerubaal, a pesar de todo el bien que este había hecho a Israel.