Смертельна хвороба Єзекії та його чудесне зцілення
1 У той час Єзекія смертельно захворів. До нього прийшов пророк Ісая, син Амоса, і сказав йому, що говорить Господь: Віддай розпорядження своїм домашнім, бо ти не виздоровієш, а помреш.
2 Єзекія повернувся обличчям до стіни, і став молитися до Господа,
3 говорячи: О, Господи, згадай, благаю, як я ходив перед Тобою в правді та вірності серця й робив те, що Тобі до вподоби! Після цих слів Єзекія почав гірко ридати.
4 І було Господнє слово до Ісаї такого змісту:
5 Іди і повідом Єзекію, що говорить Господь, Бог твого батька Давида: Почув Я твою молитву, і побачив твої сльози, – Я додаю до твого віку ще п’ятнадцять років.
6 Я захищу тебе і це місто від ассирійського царя, – Я берегтиму це місто.
7 І ось тобі ознака від Господа, що Господь здійснює обіцяне слово:
8 Я заверну назад на десять ступенів тінь від сонця, що вже пройшла, по ступенях Ахазових . І повернулась тінь від сонця назад на десять ступенів, по ступенях, по яких вона вже пройшла.
Молитва царя Єзекії після його зцілення
9 Запис юдейського царя Єзекії, після того як він був хворий і виздоровів від своєї хвороби.
10 Я вважав, що в половині мого віку я буду позбавлений решти моїх літ, – я повинен відійти до брам Шеолу,
11 тому й казав: Більше не побачу я Господа, – мого Господа на землі живих; більше не бачитиму й людей – мешканців краю.
12 Домівка моя розібрана, й забрана від мене, як намет пастуха. Я згортаю, як ткач, своє життя, – Він мене відтинає від основи. Як удень, так і вночі я чекаю свого кінця.
13 Аж до ранку волаю я про допомогу, тоді як Він, наче лев, трощить мої кості, вдень і вночі наближаючи мою кончину.
14 Я скиглю, наче ластівка чи журавель, туркочу, як голуб, – я змучився, дивлячись угору. Владико мій, я пригнічений, – заступись за мене!
15 Що мені ще казати? Адже, що Він мені пообіцяв, те зробить. У гіркоті своєї душі доживатиму свій вік.
16 Мій Владико! Чим живуть усі люди, у тому і життя мого духа. Але Ти оздоровиш мене, дасиш мені життя!
17 Дійсно, добром і миром обернулась моя велика гіркота, – любов Твоя спасла мою душу від зіпсуття, – Ти позад Себе викинув усі мої гріхи.
18 Адже не шеол Тебе прославлятиме, й не мертві хвалитимуть Тебе, – не ті, котрі сходять у могилу, покладатимуться на Твоє милосердя.
19 Живий, тільки живий Тебе прославлятиме, як оце я сьогодні, – батько дітям сповіщатиме про Твоє милосердя!
20 Господь – спасіння моє, тому в усі дні нашого життя співатимемо в Господньому Храмі.
21 І сказав Ісая: Нехай зроблять пластир зі смокв (інжиру ), й прикладуть його до пухлини, і він виздоровіє.
22 А Єзекія запитав: Яка ознака, що я знову піду в Господній Дім !
Enfermedad de Ezequías
(2 R 20.1-112 Cr 32.24-26)1 Por esos días, Ezequías cayó gravemente enfermo. Entonces el profeta Isaías hijo de Amoz fue a visitarlo y le dijo:
«Así dice el Señor: “Ordena tu casa, porque de esta enfermedad no saldrás con vida.”»
2 Ezequías se volvió hacia la pared, y oró al Señor.
3 Con lágrimas en los ojos le dijo:
«Señor, recuerda por favor que me he conducido ante ti con verdad y con un corazón sincero, y que siempre he hecho lo que te agrada y apruebas.»
4 Entonces el Señor le habló a Isaías y le dijo:
5 «Ve y dile de mi parte a Ezequías: “Yo soy el Señor, el Dios de tu padre David. Ya he escuchado tu oración, y he visto tus lágrimas. Voy a añadirte quince años más de vida.
6 Yo te libraré de caer en las manos del rey de Asiria, y a esta ciudad la protegeré.
7 Y esto te servirá de señal de que yo, el Señor, haré todo esto que he dicho:
8 Yo haré que en el reloj de sol de Ajaz la sombra retroceda los diez grados que ya ha bajado.”»
Y, en efecto, la sombra retrocedió los diez grados que ya había bajado.
9 Esto es lo que escribió Ezequías, rey de Judá, cuando cayó enfermo y sanó de su enfermedad:
10 «Yo creía que a la mitad de mis días bajaría a las puertas del sepulcro, y que no viviría el resto de mis años.
11 Yo creía que ya no vería al Señor en la tierra de los vivientes; que ya no volvería a ver a los que habitan este mundo;
12 que mi casa había sido removida, como cuando se levanta la tienda de un pastor. ¡Como un tejedor, recorté mi vida, y Dios me la acortó con la enfermedad! ¡En un solo día acabó conmigo!
13 Esperé hasta el amanecer, pero con la furia de un león él me molió todos los huesos; ¡en un solo día acabó conmigo!
14 »Yo me quejaba como una grulla; gemía como una golondrina; levantaba los ojos al cielo, como una paloma: “Señor, soy víctima de la violencia; ¡dame fuerzas!”
15 ¿Y qué puedo decir, si esto lo ha hecho el mismo que me lo dijo? Toda mi vida andaré humildemente, por causa de la amargura que siento en el alma.
16 »Señor, todo esto nos hace vivir, y en todo esto halla vida mi espíritu: ¡tú me restablecerás y me prolongarás la vida!
17 ¡Mira la gran amargura que me sobrevino cuando yo vivía en paz! Pero a ti te agradó librarme de la corrupción del sepulcro, porque les diste la espalda a todos mis pecados.
18 Y es que el reino de la muerte no te exalta, ni te alaba la muerte; tampoco los que bajan al sepulcro esperan tu verdad.
19 Solo te alaban los que viven, como hoy vivo yo. Esta verdad la enseñarán los padres a sus hijos.
20 ¡El Señor me salvará! ¡Por eso todos los días de nuestra vida elevaremos nuestros cánticos en la casa del Señor!»
21 Antes Isaías había dicho: «Hagan una pasta de higos, y póngansela en la llaga; así sanará.»
22 Por su parte, Ezequías había dicho: «¿Qué señal recibiré de que podré subir a la casa del Señor?»