Сеннахерів погрожує царю Єзекії
1 Чотирнадцятого року царювання царя Єзекії ассирійський цар Сеннахерів напав на всі укріплені міста Юдеї і захопив їх.
2 Ассирійський цар послав з Лахішу в Єрусалим, до царя Єзекії Рабшака , з потужною армією. Той зупинився біля водогону горішнього ставу на шляху через Поля Білильників (Валяльників ).
3 Назустріч йому вийшли Еліяким, син Хілкії, урядник над палацом, писар Шевна та Йоах, син Асафа – літописець.
4 І сказав їм Рабшак: Перекажіть Єзекії слова великого царя – царя ассирійського: На що ти надієшся?
5 Невже вважаєш, що у війні порожні слова можуть замінити радників і силу? На кого ти надієшся, збунтувавшись проти мене?
6 Адже ти покладаєшся на Єгипет – оту надломлену палицю з тростини, яка проколює долоню кожного, хто лише обіпреться на неї. Таким є фараон, єгипетський цар, для кожного, хто на нього розраховує.
7 А якщо мені скажеш: Ми покладаємось на Господа, нашого Бога, то хіба Він не Той, заради Якого Єзекія позносив святі узвишшя та жертовники, звелівши Юді та Єрусалимові, мовляв: Перед цим одним жертовником будете молитися?!
8 Тому краще домовся з моїм володарем, царем Ассирії. Я дав би тобі дві тисячі коней, але хіба ти знайдеш для них вершників?
9 Як же ти збираєшся прогнати хоча б одного з найменших намісників мого володаря? Може надієшся на Єгипет, – на його колісниці й вершників?!
10 До того ж, хіба не без волі Господа я вирушив проти цієї країни, щоб її знищити? Це ж Господь сказав мені: Іди в цю країну і спустош її!
11 Тоді Еліяким, Шевна та Йоах сказали Рабшаку: Будь ласка, розмовляй з твоїми слугами арамійською, оскільки цю мову ми розуміємо, і не говори до нас юдейською, щоб чули люди, котрі на стінах міста .
12 Але Рабшак заперечив: Хіба лише до вашого володаря і до вас послав мене мій владика сказати ці слова, а не до всіх людей, які знаходяться на стіні, та яким доведеться разом з вами їсти свій кал і пити свою сечу?
13 Рабшак підвівся, і почав ще голосніше кричати юдейською мовою гукаючи: Послухайте слів великого царя, – царя ассирійського.
14 Так говорить цар: Нехай не обманює вас Єзекія, адже він неспроможний вас врятувати!
15 І нехай Єзекія не обнадіює вас Господом, запевняючи: Господь обов’язково врятує, – це місто не буде віддане в руки царя ассирійського!
16 Не слухайте Єзекії! Адже так говорить ассирійський цар: Зробіть мені ласку та вийдіть назустріч, – тоді кожен з вас споживатиме плоди зі свого виноградника і свого фігового дерева та питиме воду зі своєї криниці,
17 аж поки не прийду і не заберу вас у таку країну, як ваша, – в землю пшениці та вина, хліба і виноградників.
18 Нехай Єзекія вас не обманює, запевняючи: Господь нас врятує! – Хіба врятували боги інших народів свої країни від царя ассирійського?
19 Де боги Хамата та Арфада? Де бог Сефарваїма? Зрештою, хіба змогли вони врятувати Самарію з моєї руки?
20 Котрий з усіх богів тих народів захистив свою країну від моєї руки? Тож хіба врятує Господь Єрусалим від моєї руки?
21 Але вони всі мовчали, не відповідаючи йому жодного слова, бо таким був наказ царя: Не відповідайте йому!
22 І прийшли Еліяким, син Хілкії, урядник над палацом, писар Шевна та Йоах, син Асафів, літописець, до Єзекії в роздертих шатах і розповіли йому слова Рабшака.
La invasión de Senaquerib
(2 R 18.13-372 Cr 32.1-19)1 En el año catorce del reinado de Ezequías, el rey Senaquerib, de Asiria, atacó y conquistó todas las ciudades fortificadas de Judá.
2 Desde Laquis, el rey de Asiria envió a su primer oficial al frente de un gran ejército, para que atacara a Jerusalén y al rey Ezequías; y el primer oficial acampó junto al acueducto del estanque superior, camino al Campo del Lavador.
3 Entonces fue a verlo el mayordomo Eliaquín hijo de Hilcías, junto con el escriba Sebna y el canciller Yoaj hijo de Asaf.
4 El primer oficial de Senaquerib les dijo:
«Digan a Ezequías que el gran rey de Asiria manda a decirle: “¿En qué te apoyas, que te sientes tan confiado?
5 Tú hablas de contar con una coalición y con poder para hacerme la guerra, pero yo digo que esas no son más que palabras huecas. Dime ahora: ¿en quién confías, que te rebelas contra mí?
6 Por lo visto, confías en ese bastón de caña quebradiza que es Egipto, ¡bastón que le atravesará y perforará la mano a quien se apoye en él! ¡Eso es el faraón, el rey de Egipto, para todos los que en él confíen!
7 Pero si me dices que ustedes confían en el Señor su Dios, ¿acaso no se trata de ese Dios cuyos lugares altos y altares tú, Ezequías, mandaste quitar, y luego dijiste a Judá y a Jerusalén: ‘Adoren ante este altar’?”
8 Yo te sugiero que hagas ahora este trato con mi señor, el rey de Asiria: Yo te daré dos mil caballos, si tú puedes hallar otros tantos jinetes para que cabalguen sobre ellos.
9 ¿Cómo vas a hacerle frente a un simple capitán, al menor de los siervos de mi señor, aun cuando estés confiado en Egipto y en sus carros y su caballería?
10 Si yo he venido a destruir esta tierra es porque antes el Señor me dijo: “¡Ve a esa tierra y destrúyela!”»
11 Entonces Eliaquín, Sebna y Yoaj le dijeron al primer oficial:
«Por favor, habla a estos siervos tuyos en arameo, que nosotros lo entendemos. No nos hables en la lengua de Judá, porque te oye toda la gente que está sobre la muralla.»
12 Pero el primer oficial dijo:
«¿Y acaso me envió mi señor a decirles esto solo a ti y a tu señor? ¡No! ¡Me envió también a la gente que está sobre la muralla, y que junto con ustedes pronto van a comerse su propio estiércol y a beberse su propia orina!»
13 Enseguida el primer oficial se puso en pie, y a voz en cuello gritó en la lengua de Judá:
«¡Escuchen las palabras del gran rey, el rey de Asiria!
14 Así dice el rey: “Que no los engañe Ezequías, porque no va a poder salvarlos.
15 Que no les haga Ezequías confiar en el Señor, al decir: ‘El Señor nos librará; esta ciudad no caerá en manos del rey de Asiria.’
16 No le hagan caso a Ezequías. El rey de Asiria les dice: ‘Hagan la paz conmigo. Entréguense a mí, y cada uno de ustedes podrá comer de su viña y de su higuera, y beberá también de las aguas de su pozo,
17 hasta que yo venga y los lleve a una tierra como la de ustedes, una tierra en la que abunda el trigo y el vino, el pan y las viñas.
18 Tengan cuidado. Que no los engañe Ezequías con eso de que el Señor los salvará. ¿Acaso los dioses de las otras naciones pudieron salvar a sus países de la mano del rey de Asiria?
19 ¿Dónde están los dioses de Jamat y de Arfad? ¿Dónde está el dios de Sefarvayin? ¿Acaso pudieron salvar a Samaria de mi mano?
20 ¿Qué dios entre los dioses de esos países pudo librar de mi mano a su país, como para que el Señor libre de mi mano a Jerusalén?’”»
21 Pero ellos se quedaron callados, y no le respondieron una sola palabra, porque el rey les había ordenado que no le respondieran.
22 Luego el mayordomo Eliaquín hijo de Hilcías, el escriba Sebna y el canciller Yoaj hijo de Asaf se presentaron ante Ezequías, y allí se rasgaron los vestidos y le contaron lo que había dicho el primer oficial.