Пісня спасіння
1 Того дня в Юдинім краю заспівають таку пісню: Наше місто могутнє! Він дає нам спасіння, наче мур з фортецею.
2 Відчиніть брами! Нехай увійде праведний народ, який зберігає вірність.
3 Незмінного в намірах Ти зберігаєш у повному спокої, бо він надію покладає на Тебе.
4 Надійтесь на Господа завжди, адже Господь є віковічною скелею!
5 Він упокорює тих, хто підноситься високо. Неприступне, високе місто Він понижує, валить його на землю, кидає його в порох, аби
6 його топтали ноги убогих духом і стопи нужденних.
7 Дорога праведного пряма. Боже справедливий, Ти вирівнюєш стежку праведного.
8 Йдучи дорогою Твоїх присудів, Господи, ми покладаємось на Тебе. До Твого Імені й роздумів про Тебе прагне наша душа.
9 Моя душа тужить за Тобою вночі, і мій дух шукає Тебе до ранку, бо коли Твої присуди звершуються на землі, тоді мешканці світу навчаються справедливості.
10 Якщо до нечестивого виявити милість, він не навчиться справедливості. Такий і в країні праведних чинитиме беззаконня, не звертаючи уваги на Господню велич.
11 Господи, хоч Твоя рука вже піднята, але вони її не бачать. Нехай же вони побачать Твою ревність щодо Свого народу та засоромляться, і нехай пожере їх вогонь, призначений для Твоїх ворогів.
12 Господи, подаруй нам мир, адже всі наші справи Ти учинив для нас.
13 Господи, Боже наш, інші можновладці, а не Ти, оволодівали нами! Але ми шануємо лише Тебе і Твоє Ім’я!
14 Вони мертві й уже не оживуть, духи не встануть, бо Ти навідав їх і знищив, – Ти стер навіть усю пам’ять про них.
15 Але Свій народ, Господи, Ти намножив, – народ Ти розмножив і прославився, розширивши кордони краю!
16 Господи, у нещасті вони Тебе шукали, – коли Твоє покарання падало на них, вони пошепки виливали свій біль перед Тобою .
17 І як породілля при наближенні родів стогне і кричить від свого болю, такими й ми були перед Тобою, Господи.
18 Ми були вагітними, мучились від переймів, але породили лише вітер. Ми не принесли землі спасіння, і мешканці світу не відродилися.
19 Але Твої померлі оживуть, – мертві тіла знову житимуть. Тож пробудіться і співайте всі ті, що перебуваєте в землі! Бо роса Твоя, – роса живодайна для творіння, – і земля викине померлих.
Господь захистить та відновить Ізраїль
20 Отже, йди мій народе, – увійдіть у свої покої, замкніть за собою свої двері, – сховайтеся на якусь мить, поки не мине гнів.
21 Бо вже Господь виходить зі Свого місцеперебування, аби покарати мешканців землі за їхні беззаконня. Земля тоді відкриє пролиту на ній кров, і більше не ховатиме своїх убитих.
Cántico de confianza en el Señor
1 En ese día se cantará en Judá este cántico:
¡Fuerte es nuestra ciudad!
¡Por muros y antemuros Dios le puso salvación!
2 ¡Abran las puertas, y que entren los justos,
los guardianes de la verdad!
3 Tú guardas en completa paz
a quien siempre piensa en ti
y pone en ti su confianza.
4 Confíen siempre en el Señor,
porque él es la Roca eterna.
5 Él hizo caer por tierra
a los que habitan en las alturas;
humilló a la ciudad exaltada,
¡la derribó hasta el polvo,
6 y hoy la aplastan con el pie
los afligidos y los menesterosos!
7 Recto es el camino del hombre justo,
y tú, que también eres recto,
le despejas el camino.
8 Señor, nuestra esperanza reposa
en el camino de tu justicia;
son tu nombre y tu memoria
el mayor deseo de nuestra alma.
9 Por las noches te desea mi alma,
y mientras haya en mí un hálito de vida,
te buscaré por la mañana
porque, cuando tú emites un juicio,
los que habitan este mundo
aprenden a hacer justicia.
10 Pero no se aprende a hacer justicia
cuando se muestra piedad al malvado.
Surge la maldad en el país de la rectitud,
y deja de verse la majestad del Señor.
11 Señor, tú has levantado la mano,
pero tus enemigos no la ven;
¡haz que la vean y que se avergüencen
los que envidian a tu pueblo!
¡haz que el fuego los consuma!
12 Tú, Señor, nos harás vivir en paz,
porque tú nos has ayudado
a realizar todas nuestras obras.
13 Dios y Señor nuestro,
otros señores han querido dominarnos,
pero nosotros solo invocamos tu nombre.
14 Ellos están muertos; no tienen vida.
Murieron, y no volverán a vivir,
porque tú los castigaste y borraste su recuerdo;
15 pero a tu pueblo, Señor, lo aumentaste,
y te cubriste de gloria al ensanchar
todos los confines de la tierra.
16 Señor, en nuestra angustia te buscamos,
y clamamos a ti cuando nos castigaste.
17 Señor, ante ti hemos clamado con dolor,
con los gemidos de una parturienta
cuando está a punto de dar a luz.
18 Concebimos, tuvimos dolores de parto,
¡pero no dimos a luz más que viento!
No dimos a la tierra ninguna liberación,
ni le nacieron habitantes al mundo.
19 Pero tus muertos vivirán;
sus cadáveres volverán a la vida.
Los que ahora habitan en el polvo
se despertarán y cantarán de alegría,
porque tú eres como un rocío de luces,
y la tierra dará a luz a sus muertos.
20 ¡Vamos, pueblo mío, entra en tu aposento y cierra tras de ti la puerta! ¡Escóndete por un breve instante, hasta que haya pasado la indignación!
21 Porque el Señor sale ya de su santuario, para castigar a los que habitan la tierra por su maldad contra él. La tierra mostrará la sangre que ha sido derramada sobre ella, y no volverá a ocultar a los que en ella han sido asesinados.