Золота статуя
1 Цар Навуходоносор зробив золоту статую (ідола) заввишки в шістдесят ліктів і шириною в шість ліктів . Він її поставив у долині Дура у вавилонському краї.
2 Тоді цар Навуходоносор послав гінців зібрати сатрапів, правителів областей, намісників, радників, скарбників, суддів, урядовців та всіх місцевих управителів, аби прибули на посвячення ідола, якого поставив цар Навуходоносор.
3 І ось зібралися сатрапи, правителі областей, намісники, радники, скарбники, судді, урядовці та всі місцеві управителі на посвячення статуї-ідола , яку поставив цар Навуходоносор; всі вони стали перед статуєю, яку поставив Навуходоносор.
4 У той час оповісник потужним голосом заволав: Наказується вам, народи, племена, язики!
5 Щойно почуєте звук труби, сопілки та гусел, ліри і псалтиря в супроводі різних інших музичних інструментів, упадіть долілиць і поклоніться золотій статуї, спорудженій царем Навуходоносором!
6 А той, хто не впаде долілиць і не поклониться, той негайно буде вкинутий у палаючу вогнем піч!
7 Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки та гусел, ліри і псалтиря в супроводі різних інших музичних інструментів, то представники всіх народів, племен і язиків впали долілиць і поклонилися золотій статуї-ідолу , яку поставив цар Навуходоносор.
Троє юдейських мужів не поклоняються статуї
8 Але саме в цей час підійшли деякі халдеї і почали звинувачувати Юдеїв.
9 Вони звернулись до царя Навуходоносора і сказали: Царю, живи повіки!
10 Ти, царю, видав наказ, аби кожна людина, котра почує голос труби, сопілки й гусел, ліри і псалтиря в супроводі різних інших музичних інструментів, упала долілиць і поклонилася золотій статуї-ідолу ,
11 а хто не впаде й не поклониться, той буде вкинутий в палаючу вогнем піч.
12 Так ось, є юдейські мужі, яких ти поставив, щоб звершували керівництво у вавилонському краї, Шадрах, Мешах і Авед-Неґо, – ці мужі не зважають на твій наказ, царю! Вони не шанують твого бога і не поклоняються золотій статуї, яку ти поставив!
13 Тоді, сповнений гніву та люті, Навуходоносор наказав привести Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо. Коли ж цих мужів привели до царя,
14 то, звертаючись до них, Навуходоносор запитав: Це правда, Шадраху, Мешаху і Авед-Неґо, що ви не служите моїм богам і не поклоняєтесь золотій статуї, яку я поставив?
15 Тож тепер, – якщо ви вже готові, – почувши звук труби, сопілки та гусел, ліри і псалтиря в супроводі різних інших музичних інструментів, упадіть долілиць і поклоніться золотій статуї-ідолу , яку я поставив! Якщо ж негайно не поклонитесь, то будете вкинуті у палаючу вогнем піч, – і тоді Який Бог вас врятує з моїх рук?
16 Але Шадрах, Мешах і Авед-Неґо, відповідаючи цареві Навуходоносору, сказали: Ми не маємо потреби тобі відповідати на ці слова.
17 Адже наш Бог, Котрому ми служимо, сильний вирвати нас з палаючої вогнем печі, і врятувати з твоєї руки, царю!
18 Якщо ж цього не станеться, то нехай тобі буде відомо, царю, що твоїм богам ми не служитимемо і золотій статуї, яку ти поставив, не поклонимось!
Бог рятує трьох чоловіків від вогню у печі
19 Тоді Навуходоносор запалав гнівом щодо Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, і вираз його обличчя змінився. Він заговорив, і звелів розпалити піч усемеро сильніше, ніж її зазвичай розпалювали,
20 і найпотужнішим мужам свого війська наказав зв’язати Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо і кинути їх у палаючу вогнем піч.
21 Тоді ті мужі були зв’язані в своїх плащах, в своїх головних уборах, в нижньому вбранні та іншому одязі, і вкинуті всередину палаючої вогнем печі.
22 Оскільки ж наказ царя був суворим, а піч була дуже розпечена, то полум’я вогню знищило чоловіків, котрі вкидали Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо в піч.
23 А ці троє чоловіків, Шадрах, Мешах і Авед-Неґо, упали зв’язаними в палаючу вогнем піч.
24 Раптом, приголомшений і здивований цар Навуходоносор, з поспіхом встав і, звернувшись до своїх радників, запитав: Хіба не трьох чоловіків ми вкинули у вогонь зв’язаними? Відповідаючи, ті сказали цареві: Це справді так, царю!
25 А він схвильовано сказав: Але ж я бачу чотирьох незв’язаних мужів, які ходять посеред вогню, – і не видно на них жодного пошкодження, – а вигляд четвертого подібний до Божого Сина!
26 Тоді Навуходоносор наблизився до отвору палаючої вогнем печі й загукав: Шадрах, Мешах і Авед-Неґо, слуги Всевишнього Бога, вийдіть і підійдіть! Шадрах, Мешах і Авед-Неґо негайно вийшли з-посеред вогню.
27 Зразу ж зібралися сатрапи, правителі областей, намісники й радники царя, – вони засвідчили, що вогонь не торкнувся тіл цих мужів, і навіть волосся на їхніх головах не було обпалене, а їхнє вбрання зовсім не змінилося, і від нього не було жодного запаху вогню.
Навуходоносор прославляє Бога
28 Тоді Навуходоносор вигукнув, промовляючи: Благословенний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, Котрий послав Свого ангела і визволив Своїх слуг, які на Нього покладались, – навіть порушивши наказ царя. Вони віддали власні тіла, аби лише не служити і не поклонятися жодному богові, крім свого Бога!
29 Тому мною видається наказ усім народам, племенам та язикам: Кожен, хто висловить зневагу щодо Бога Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, буде четвертований, а його дім перетворений на руїни, – тому що немає іншого Бога, Котрий міг би так спасати!
30 Після цього цар знову звеличив Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо у вавилонському краї.
31 Крім того, цар Навуходоносор звернувся до всіх народів, племен і язиків, що населяють усю землю: Нехай мир ваш намножиться!
32 Вважаю за потрібне вам повідомити про ознаки і чудеса, які звершив Всевишній Бог.
33 О, які ж великі Його ознаки і які потужні Його чудеса! Його царство є вічним царством, і Його владарювання з роду в рід!
Rescatados del horno de fuego
1 El rey Nabucodonosor mandó que se erigiera una estatua de oro en el campo de Dura, en la provincia de Babilonia, la cual medía veintisiete metros de alto y dos y medio metros de ancho.
2 Luego el rey ordenó que se reunieran los sátrapas, magistrados, capitanes, oidores, tesoreros, consejeros y jueces, lo mismo que el resto de los gobernadores de las provincias, y que asistieran a la dedicación de la estatua que él había mandado erigir.
3 Y así, sátrapas, magistrados, capitanes, oidores, tesoreros, consejeros, jueces y demás gobernadores de las provincias hicieron acto de presencia en la dedicación de la estatua que el rey Nabucodonosor había mandado erigir.
4 El pregonero anunciaba en voz alta:
«A ustedes, pueblos, naciones y lenguas, se les ordena
5 que, al oír las bocinas y las flautas, los tamboriles, las arpas, los salterios y las zampoñas, y cualquier otro instrumento musical, se arrodillen y adoren la estatua de oro que el rey Nabucodonosor ha mandado erigir.
6 Todo el que no se arrodille ante ella ni la adore será inmediatamente arrojado a un ardiente horno de fuego.»
7 Por eso, en cuanto todos los pueblos, naciones y lenguas escucharon el sonido de bocinas, flautas, tamboriles, arpas, salterios, zampoñas y otros instrumentos musicales, se arrodillaron delante de la estatua de oro que el rey Nabucodonosor había mandado erigir, y la adoraron.
8 Por esos días, algunos caldeos aprovecharon la ocasión para acusar a los judíos.
9 Se presentaron ante el rey Nabucodonosor y le dijeron:
«¡Que tenga Su Majestad una larga vida!
10 Su Majestad ha decretado que, al oír el sonido de bocinas, flautas, tamboriles, arpas, salterios y zampoñas, y de cualquier otro instrumento musical, todos deben arrodillarse ante la estatua de oro y adorarla,
11 y que quien no se arrodille y la adore sea arrojado a un ardiente horno de fuego.
12 Pues resulta que Sadrac, Mesac y Abednego, esos judíos a los que Su Majestad puso a cargo de los negocios de la provincia de Babilonia, no respetan a Su Majestad, ya que no adoran a sus dioses ni a la estatua de oro que Su Majestad mandó erigir.»
13 Nabucodonosor se indignó mucho, y ordenó que llevaran ante él a Sadrac, Mesac y Abednego, y estos al instante fueron llevados a la presencia del rey.
14 Entonces Nabucodonosor habló con ellos, y les dijo:
«Sadrac, Mesac y Abednego, ¿es verdad que ustedes no honran a mi dios, ni adoran la estatua de oro que mandé erigir?
15 Díganme entonces si, al oír el sonido de bocinas, flautas, tamboriles, arpas, salterios y zampoñas, y otros instrumentos musicales, están dispuestos a arrodillarse ante la estatua que he mandado hacer, y adorarla. Porque si no la adoran, en ese mismo instante serán arrojados a un ardiente horno de fuego, y entonces ¿qué dios podrá librarlos de mis manos?»
16 Sadrac, Mesac y Abednego respondieron al rey Nabucodonosor:
«No tenemos por qué responder a Su Majestad acerca de esto.
17 Su Majestad va a ver que nuestro Dios, a quien servimos, puede librarnos de ese ardiente horno de fuego, y también puede librarnos del poder de Su Majestad.
18 Pero aun si no lo hiciera, sepa Su Majestad que no serviremos a sus dioses, ni tampoco adoraremos la estatua que ha mandado erigir.»
19 Entonces Nabucodonosor se llenó de ira, y su semblante cambió en contra de Sadrac, Mesac y Abednego, así que ordenó calentar el horno siete veces más de lo acostumbrado.
20 Luego ordenó que los hombres más fuertes de su ejército ataran a Sadrac, Mesac y Abednego, y los arrojaran al ardiente horno de fuego.
21 Fue así como estos jóvenes fueron atados y arrojados, junto con sus mantos, sandalias, turbantes, y toda su vestimenta, a ese candente horno de fuego.
22 La orden del rey fue tan apremiante, y el horno estaba tan candente, que las llamas mataron a quienes arrojaron a Sadrac, Mesac y Abednego,
23 mientras los tres jóvenes caían atados dentro del candente horno de fuego.
24 El rey Nabucodonosor se espantó, y rápidamente se levantó y dijo a los de su consejo:
«¿Acaso no eran tres los jóvenes que arrojaron atados al fuego?»
Ellos le respondieron:
«Así es en verdad, Su Majestad.»
25 Y el rey dijo:
«Pues yo veo a cuatro jóvenes sueltos, que se pasean en medio del fuego y sin que sufran daño alguno. ¡Y el aspecto del cuarto joven es como el de un hijo de los dioses!»
26 Dicho esto, Nabucodonosor se acercó a la puerta del horno encendido, y dijo:
«Sadrac, Mesac y Abednego, siervos del Dios altísimo, ¡salgan de allí y vengan acá!»
Entonces Sadrac, Mesac y Abednego salieron del fuego,
27 mientras los sátrapas, los gobernadores, los capitanes y los consejeros del rey se juntaban para mirar a estos jóvenes, a quienes el fuego no había podido quemarles el cuerpo, y ni siquiera un solo cabello de la cabeza. Sus vestidos estaban intactos, y ni siquiera olían a humo.
28 En ese momento, Nabucodonosor exclamó:
«Bendito sea el Dios de Sadrac, Mesac y Abednego,
que envió su ángel y libró a sus siervos,
pues confiaron en él y no cumplieron mi edicto.
Prefirieron entregar sus cuerpos
antes que servir y adorar a otro dios.
29 »Por tanto, yo decreto que todo pueblo, nación o lengua que profiera alguna blasfemia contra el Dios de Sadrac, Mesac y Abednego, sea descuartizado, y que su casa sea convertida en muladar. ¡Porque ningún dios hay que pueda salvar como este Dios!»
30 Después de esto, el rey exaltó a Sadrac, Mesac y Abednego en la provincia de Babilonia.