Давид, Вірсавія та Урія
1 Наступного року, коли царі зазвичай вирушають у походи, Давид послав Йоава зі своїми воїнами й усім військом Ізраїлю; вони розгромили аммонійців, і взяли в облогу їхню столицю Раббу. Давид же залишався в Єрусалимі.
2 Так сталось, що якось під вечір, піднявшись зі свого ліжка, Давид проходжувався на даху царського палацу. З даху він побачив неподалік жінку, що купалась. Та жінка була з вигляду дуже вродливою.
3 Тож Давид послав, аби щось довідатись про ту жінку. Йому повідомили: Це – Вірсавія, Еліямова дочка, дружина хеттейця Урії.
4 Давид відправив за нею посланців і наказав привести. Коли вона прийшла до нього, він схилив її до статевих стосунків, – це був якраз час, коли вона очистилась від своєї менструації, – після чого вона повернулася до свого дому.
5 Але жінка завагітніла, тому вона послала повідомити про це Давида, сказавши: Я – вагітна.
6 Тоді Давид послав до Йоава гінця з наказом : Пришли до мене хеттейця Урію! І Йоав послав Урію до Давида.
7 А коли Урія прибув до нього, Давид почав питати про те, як почувається Йоав, у якому стані військо, та які обставини на війні.
8 Нарешті Давид сказав Урії: Йди до свого дому, помий свої ноги й відпочинь ! Коли Урія вийшов із царського палацу, за ним понесли подарунок від царя.
9 Проте Урія спав в приміщенні біля брами царського палацу разом з усіма слугами свого володаря, а до свого дому він не пішов.
10 Тож Давида повідомили, сказавши: Урія не пішов до свого дому! Наступного дня Давид запитав Урію: Хіба ти не повернувся з далекої дороги? Чому ти не пішов до свого дому?
11 Але Урія відповів Давидові: Божий Ковчег, Ізраїль та Юда мешкають у наметах; мій командир Йоав, і воїни мого володаря таборують у відкритому полі, а я мав би йти до свого дому, – їсти, пити та спати зі своєю дружиною? Присягаюсь тобою і твоїм життям, я такого не вчиню!
12 Після цього Давид сказав до Урії: Тоді залишайся тут ще й сьогодні, а завтра я тебе відпущу! Тож Урія залишався в Єрусалимі того дня й до наступного.
13 Давид запросив його, аби він разом з ним їв і пив, так що Давид упоїв Урію . Проте той, вийшовши увечері, ліг спати на своє місце з слугами свого володаря, але до свого дому не пішов.
14 А вранці Давид написав листа Йоаву й передав його через Урію.
15 В тому листі він написав, наказуючи: Постав Урію спереду в найзапеклішому бою, після чого відступіть від нього, щоб у нього влучили, й він загинув.
16 Так і сталося: під час облоги міста Йоав поставив Урію в тому місці, про яке знав, що там найхоробріші воїни ворога .
17 Коли ж ці воїни вийшли з міста й почалась битва з Йоавом, у бою полягло кілька воїнів з Давидового війська. Тоді також загинув і хеттеєць Урія.
18 Тож Йоав відправив посланця з повідомленням до Давида про всі обставини того бою.
19 Він дав особливу вказівку посланцеві, кажучи: Коли ти скінчиш розповідати цареві про весь перебіг бою,
20 і тоді, коли цар запалає гнівом, і він скаже тобі: Чому ви так близько підійшли до міста, щоб там битись? Хіба ви не знали, що зі стіни стріляють?
21 Хто вбив Авімелеха, Єрувваалового сина? Хіба не жінка, кинувши на нього зі стіни міста Тевеца кусок каменю від жорна, й він загинув? Навіщо ви підійшли близько до стіни? – Тоді ти скажи: Твій слуга, хеттеєць Урія, також загинув…
22 Отже, посланець прийшов і розповів Давидові про все, як йому наказав Йоав.
23 Зокрема, посланець так сказав Давидові: Ті воїни сильні, тому спочатку навіть мали над нами перевагу й почали нас переслідувати в полі, але потім ми погнались за ними аж до входу в браму.
24 Тоді їхні лучники почали стріляти на твоїх воїнів зі стіни, а тому деякі з воїнів царя загинули, зокрема загинув і твій слуга, хеттеєць Урія…
25 Після цього Давид звелів посланцеві, аби той переказав Йоавові: Нехай тебе не тривожить те, що сталось, адже меч на війні пожирає то одного, то іншого. Підсиль свій тиск на місто, і знищ його! – Сподіваюсь , ці слова підбадьорять Йоава!
26 Коли дружина Урії дізналась, що її чоловік Урія помер, то оплакувала свого чоловіка.
27 Але щойно дні жалоби минули, Давид послав за нею, і забрав її до свого палацу. Вірсавія стала йому дружиною, й народила йому сина. Проте справа, яку вчинив Давид, була вкрай підступною в очах Господа.
David y Betsabé
1 Al año siguiente, en el tiempo en que los reyes salen a la guerra, David envió a Joab y a sus siervos, y a todo el ejército de Israel, a combatir a los amonitas, a los que vencieron luego de ponerle sitio a la ciudad de Rabá. David se quedó en Jerusalén,
2 y un día por la tarde, mientras se paseaba por la azotea de su palacio después de la siesta, vio desde allí a una mujer muy hermosa, que se estaba bañando.
3 Al preguntar quién era ella, le dijeron que se llamaba Betsabé, y que era hija de Elián y esposa de Urías el hitita.
4 Entonces David ordenó que la llevaran a su presencia, y ella se presentó ante él, y él la tomó y se acostó con ella. Después de tener relaciones, ella se purificó y regresó a su casa.
5 Pero Betsabé quedó embarazada y, cuando se dio cuenta, se lo hizo saber a David.
6 Entonces David envió un mensaje a Joab, ordenándole que hiciera volver a Urías el hitita. Joab cumplió sus órdenes,
7 y cuando Urías se presentó ante David, este le preguntó cómo estaban Joab y los soldados, y cómo se iba desarrollando la guerra.
8 Después de eso, David le dijo a Urías:
«Vete a tu casa, y ponte cómodo.»
En cuanto Urías salió del palacio, David le envió un regalo especial de su mesa.
9 Pero Urías no se fue a su casa, sino que pasó la noche a las puertas del palacio real, en compañía de los siervos del rey.
10 Cuando le dijeron a David que Urías no había dormido en su casa, el rey lo llamó y le preguntó:
«¡Tú has tenido un viaje largo! ¿Por qué no fuiste a dormir a tu casa?»
11 Y Urías le respondió:
«¿Podría yo entrar en mi casa, y comer y beber, y dormir con mi mujer, mientras el arca del Señor está en una tienda de campaña, y mientras mi señor Joab y los ejércitos de Israel y de Judá, y los siervos del rey, duermen en el campo? ¡Juro por la vida de Su Majestad que jamás haré algo así!»
12 Entonces David le dijo a Urías:
«Quédate todavía hoy, y mañana te enviaré de nuevo al campo de batalla.»
Y Urías se quedó en Jerusalén ese día y el siguiente,
13 y David lo invitó a comer y a beber, hasta que lo embriagó, pero más tarde Urías no regresó a su casa, sino que se fue a dormir junto con los siervos del rey.
14 Por la mañana, David escribió una carta para Joab, y la envió por medio de Urías.
15 Esa carta decía:
«Pon a Urías al frente y en lo más recio de la batalla, y déjalo solo, para que el enemigo lo hiera de muerte.»
16 Así que, cuando Joab sitió la ciudad, mandó a Urías al frente, donde peleaban los hombres más valientes,
17 y cuando los amonitas salieron de la ciudad, cayeron algunos soldados del ejército de David, y entre ellos murió Urías el hitita.
18 Entonces Joab envió a David un informe de lo sucedido en la batalla,
19 y al mensajero le instruyó:
«Una vez que hayas informado al rey de lo sucedido en el campo de batalla,
20 si el rey comienza a enojarse y te pregunta: “¿Por qué se acercaron tanto a la ciudad? ¿No saben que hay peligro de que alguien arroje algo desde la muralla?
21 ¡Recuerden cómo murió Abimelec, el hijo de Yerubaal! Murió en Tebés porque una mujer le arrojó desde la muralla un pedazo de rueda de molino. ¿Por qué se acercaron tanto a la muralla?”, tú le dirás: “También murió Urías el hitita.”»
22 El mensajero corrió a llevar las noticias a David, tal y como Joab le había dicho.
23 Al llegar, le dijo a David:
«Los que salieron de la ciudad al campo, para pelear contra nosotros, nos estaban dominando; pero los hicimos retroceder hasta las puertas de la ciudad;
24 sin embargo, sus flecheros nos atacaron desde la muralla y alcanzaron a herir a varios de tus soldados. Entre ellos murió también Urías el hitita.»
25 Entonces David le dijo al mensajero:
«Dile a Joab que no se preocupe por lo que pasó, pues la espada mata a unos y a otros, pero que refuerce su ataque contra la ciudad hasta conquistarla. Tú, por tu parte, infúndele ánimos.»
26 Cuando la mujer de Urías supo que su esposo había muerto, se vistió de luto;
27 pero después de que ella guardó el luto David mandó por ella y la hizo su esposa, y ella le dio un hijo. Pero esta acción de David no le agradó al Señor.