Помазання Єгу на Ізраїльське царство
1 У той час пророк Єлисей прикликав одного з пророчих учнів і сказав йому: Підпережись, візьми з собою оцю посудину з єлеєм помазання і піди в Рамот Гілеадський.
2 Коли прийдеш туди, знайди там Йосафатового сина Єгу, нащадка Німші. Знайшовши Єгу відклич його з-поміж його товаришів, і запровадь його в окрему кімнату.
3 Там візьмеш посуд з єлеєм, й виллєш на його голову зі словами, які сказав Господь: Я тебе помазав бути царем над Ізраїлем! Потім відкрий двері, і негайно втікай.
4 Тож пішов той слуга, пророчий учень, у Рамот Гілеадський.
5 Коли він туди прийшов, то застав там зібраних військових командирів. Звернувшись до Єгу, він сказав: Маю до тебе слово, командире! А Єгу запитав: З ким із нас усіх? Той відповів: З тобою, командире!
6 Тож він устав, і обидва зайшли в окремий дім; той вилив єлей на голову Єгу й сказав йому: Так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Я тебе помазав царем над Господнім народом, – над Ізраїлем!
7 Ти маєш знищити весь рід твого володаря Ахава! Так Я помщуся за кров Моїх слуг пророків, і за кров усіх інших Господніх слуг, пролиту Єзавеллю!
8 Тож має зникнути весь рід Ахава, – адже Я знищу всіх нащадків Ахава чоловічої статі, – від вільного до невільника, які ще залишаються в Ізраїлі!
9 Я учиню з родом Ахава, як і з родом Єровоама, Неватового сина, а також з родом Бааші, сина Ахії.
10 А саму Єзавель з’їдять пси на тій самій земельній ділянці в Єзреелі, так що не буде кому її поховати! Після цього відкривши двері, він утік.
11 А коли Єгу повернувся до сановників свого володаря, то вони його запитали: Чи все гаразд? Чому цей навіжений приходив до тебе? Він їм відповів: Та ви ж знаєте, що це за людина і його балачки.
12 Але вони заперечили: Неправда! Розкажи нам! Тож він усе розповів: Так і так говорив він мені і особливо наголосив те, що сказав Господь: Я тебе помазую царем над Ізраїлем!
13 Після цього вони швидко познімали свої шати, постелили їх йому під ноги на східці сходів, і голосно засурмили в ріг, проголошуючи: Єгу став царем!
Загибель царів Йорама та Ахазії
14 Отже, Єгу, син Йосафата, внук Німші, вчинив змову проти Йорама в той час, як Йорам з усім Ізраїльським військом обороняв Рамот Гілеадський від сирійського царя Хазаїла.
15 Якраз у той час цар Йорам повернувся в Єзреел, щоб лікуватись від ран, які завдали йому сирійці під час битви з сирійським царем Хазаїлом. Єгу дав такий наказ: Якщо ви зі мною, не дозвольте нікому залишити місто, щоб хтось пішов і повідомив про це в Єзреелі.
16 Сам же Єгу сів верхи на коня й поїхав у Єзреел, оскільки там лежав Йорам, а Юдейський цар Ахазія туди прибув, аби відвідати Йорама.
17 Коли вартовий, що стояв на вежі в Єзреелі побачив загін Єгу, що наближався, то сповістив: Я бачу великий загін людей! Йорам же наказав: Візьми верхівця і пошли їм на зустріч, аби запитати: Чи у вас мирні наміри?
18 Вершник на коні поїхав назустріч загону, та запитав: Цар велить запитати, чи у вас мирні наміри? А Єгу відповів: Що тобі до того, чи мирні наші наміри? Повертай і їдь за мною! Тому вартовий на вежі повідомив: Посланець доїхав до них, але не повертається!
19 Тоді цар послав другого верхівця. Той також доїхав до них, і сказав: Цар питає, чи у вас мирні наміри? А Єгу відповів: Що тобі до того, чи мирні наші наміри? Повертай і їдь за мною!
20 А вартовий знову доповів, говорячи: Він під’їхав до них, але не повертається, проте спосіб його їзди, схожий на їзду Єгу, сина Німші, бо жене, як навіжений.
21 Тоді Йорам наказав: Запрягайте! Коли запрягли йому колісницю, Ізраїльський цар Йорам, разом з Юдейським царем Ахазією вирушили, – кожен на своїй колісниці. Вони зустрілись з Єгу на земельній ділянці єзреельця Навота.
22 побачивши Єгу Йорам запитав: Єгу, чи з миром ти їдеш? А той відповів: Який може бути мир, коли твоя матір Єзавель підтримує розпусту й примножує чарівництво?
23 Йорам негайно повернув колісницю й махнувши рукою, почав утікати, волаючи до Ахазії: Ахазіє, зрада!
24 Але Єгу взяв у руки свій лук й уразив Йорама межипліч, так що стріла пройшла через його серце, і він повалився у свою колісницю.
25 Після цього Єгу наказав одному зі своїх вельмож Бідкарові: Візьми, та скинь його на ділянку поля єзреельця Навота. Пригадай, як ми з тобою вдвох їхали за його батьком Ахавом, і чули той вирок, який Господь провістив щодо нього:
26 Я вчора бачив кров Навота і кров його синів. Далі таким було провіщення Господа: тому Я відплачу тобі на цій ділянці поля ! Отже, за вироком Господа, зараз же візьми й скинь його на цій ділянці за Господнім словом!
27 Побачивши таке, Юдейський цар Ахазія почав утікати дорогою на Бет-Гаґґан, проте Єгу погнався за ним, волаючи: Убийте і його! Ахазію поранили в його ж колісниці, на підйомі Ґур, що неподалік Ївлеама. Але він ще доїхав до Меґіддо, й там помер.
28 Тоді його вельможі привезли тіло Ахазії на колісниці в Єрусалим і поховали його в гробниці з його батьками в Давидовому Місті.
29 Ахазія зійшов на царський престол в Юдеї на одинадцятому році царювання Йорама, сина Ахава…
Загибель Єзавелі
30 Отже, Єгу прибув у Єзреел. Довідавшись про це, Єзавель підфарбувала свої очі, прикрасила собі голову й виглядала через вікно.
31 А коли Єгу в’їжджав у браму міста, вона гукнула: Чи все гаразд у Зімрі, убивці свого володаря ?
32 А він, повернувшись до того вікна, запитав: Хто там зі мною, покажіться мені?! Тож виглянули до нього два чи три євнухи.
33 А він наказав: Скиньте її! І коли вони її скинули, то її кров бризнула на стіну та коней, а Єгу переїхав через неї.
34 Він увійшов усередину палацу , наївся й напився, після чого наказав: Займіться цією проклятою й поховайте її, адже вона все-таки дочка царя!
35 А коли пішли, щоб її поховати, то не знайшли від неї нічого, крім черепа, ніг і рук.
36 Посланці повернулись і розповіли про це йому. А він сказав: Це і було провіщенням від Господа, яке Він сказав через Свого слугу тішбійця Іллю, проголосивши: На єзреельськім полі пси пожеруть тіло Єзавелі;
37 останки Єзавелі валятимуться на єзреельській ділянці поля, наче гній, так що не можна буде упізнати, що це – Єзавель…
Jehú es ungido rey de Israel
1 Entonces el profeta Eliseo llamó a uno de los profetas y le dijo:
«Cíñete la ropa, llévate esta redoma de aceite, y ve a Ramot de Galaad.
2 Al llegar allá, irás a ver a Jehú, el hijo de Josafat y nieto de Nimsi. Cuando entres a su casa, haz que se levante de entre sus hermanos, y llévalo a otro cuarto.
3 Toma entonces la redoma de aceite y derrámala sobre su cabeza. Y dile: “Así dijo el Señor: ‘Yo te he ungido para que reines sobre Israel.’” Después de esto, abre la puerta y huye sin detenerte.»
4 El joven profeta se fue entonces a Ramot de Galaad.
5 Al llegar, encontró reunidos a los principales jefes del ejército, así que dijo:
«Mi comandante, tengo un mensaje para usted.»
Y Jehú dijo:
«¿Para cuál de todos nosotros?»
Y el profeta dijo:
«Precisamente para usted, mi comandante.»
6 Jehú se levantó y entró en casa; entonces el profeta derramó el aceite sobre su cabeza y le dijo:
«Así ha dicho el Señor, Dios de Israel: “Yo, el Señor, te he ungido para que reines sobre Israel, mi pueblo.
7 Vas a acabar con la dinastía de tu señor Ajab, para que yo vengue la sangre de todos mis siervos, incluidos los profetas, que Jezabel ha asesinado.
8 Toda la dinastía de Ajab será destruida. Acabaré en Israel con todos los varones de Ajab, lo mismo esclavos que libres.
9 Haré con la dinastía de Ajab lo mismo que hice con la dinastía de Jeroboán hijo de Nabat y con la dinastía de Basá hijo de Ajías.
10 A Jezabel se la comerán los perros en el campo de Jezrel, y no habrá nadie que la sepulte.”»
Dicho esto, el profeta abrió la puerta y salió huyendo.
11 Y cuando Jehú salió, los oficiales de su amo le preguntaron:
«¿Todo está bien? ¿Para qué vino a verte ese loco?»
Y Jehú les dijo:
«Ustedes ya saben cómo es esta gente, y las cosas que dicen.»
12 Pero ellos objetaron:
«No nos mientas. Dinos qué te dijo.»
Entonces él respondió:
«Me dijo varias cosas. Entre ellas, me dijo: “Así ha dicho el Señor: ‘Yo te he ungido para que reines sobre Israel.’”»
13 Entonces todos ellos tomaron de prisa su manto, y lo pusieron en un trono alto, debajo de Jehú; luego tocaron la trompeta y gritaron: «¡Jehú es rey!»
Jehú mata a Jorán
14 Fue así como Jehú, el hijo de Josafat y nieto de Nimsi, conspiró contra Jorán, que por causa del rey Jazael de Siria estaba con todos los israelitas protegiendo la ciudad de Ramot de Galaad,
15 aunque había regresado a Jezrel para curarse las heridas que los sirios le habían hecho en la batalla contra el rey Jazael de Siria. Jehú dijo:
«Si ustedes están de acuerdo, que nadie escape de la ciudad, para que la noticia no se sepa en Jezrel.»
16 Dicho esto, Jehú montó en su carro y se dirigió a Jezrel, donde Jorán yacía enfermo. Allí también estaba el rey Ocozías de Judá, que había ido a visitar a Jorán.
17 Cuando el atalaya que estaba en la torre de Jezrel vio venir la tropa de Jehú, gritó:
«¡Veo que se acerca una tropa!»
Y Jorán dijo:
«Manda a un jinete. Que los inspeccione y les pregunte en qué plan vienen.»
18 El jinete fue a inspeccionarlos, y les dijo:
«El rey manda a decir si vienen en son de paz.»
Y Jehú le respondió:
«¿De qué paz me hablas? ¡Tú pásate a mis filas!»
Entonces el atalaya dio aviso, y dijo:
«El mensajero ha llegado hasta ellos, pero no veo que regrese.»
19 Se envió entonces a otro jinete, el cual llegó hasta ellos y dijo:
«El rey manda a decir si vienen en son de paz.»
Y Jehú también le respondió:
«¿De qué paz me hablas? ¡Tú pásate a mis filas!»
20 El atalaya volvió a dar aviso:
«También el otro jinete llegó hasta ellos, pero no veo que regrese. Por la manera de conducir, me parece que quien viene en el carro es Jehú hijo de Nimsi, pues conduce como un loco.»
21 Jorán ordenó entonces que prepararan su carro. Y cuando estuvo listo, partieron juntos el rey Jorán de Israel y el rey Ocozías de Judá, aunque cada uno en su carro, y fueron al encuentro de Jehú, al que hallaron en el campo que había pertenecido a Nabot de Jezrel.
22 Cuando Jorán vio a Jehú, exclamó:
«¿Vienes en son de paz, Jehú?»
Y este respondió:
«¿Y qué paz puede haber, con tantas fornicaciones y hechicerías de tu madre Jezabel?»
23 Entonces Jorán dio vuelta a su carro y emprendió la huida, mientras decía a Ocozías:
«¡Nos han traicionado, Ocozías!»
24 Pero Jehú tensó su arco y le clavó una flecha a Jorán por la espalda; y la saeta le salió por el corazón, y cayó muerto en su carro.
25 Jehú le dijo a Bidcar, su capitán:
«Tómalo, y arrójalo en un extremo del campo que fue de Nabot de Jezrel. Acuérdate que cuando tú y yo íbamos juntos con la gente de Ajab, su padre, el Señor pronunció esta sentencia contra él, cuando dijo:
26 “Yo, el Señor, vi ayer aquí la sangre de Nabot, y la sangre de sus hijos. Por eso aquí, en este campo, te daré tu merecido. Yo soy el Señor.” Así que, conforme a la palabra del Señor, tómalo y arrójalo en el que fue campo de Nabot.»
Jehú mata a Ocozías
(2 Cr 22.7-9)27 Cuando el rey Ocozías de Judá vio esto, huyó por el camino de Bet Hagán, seguido de Jehú, que decía: «Hieran también a este que va en el carro.» Y en la subida de Gur, junto a Ibleam, Ocozías fue herido. Por eso huyó a Meguido, donde murió.
28 Sus oficiales lo llevaron a Jerusalén en un carro, y allá, en la ciudad de David, lo sepultaron en su propio sepulcro, junto a sus antepasados.
29 Ocozías comenzó a reinar sobre Judá en el undécimo año del reinado de Jorán hijo de Ajab.
Muerte de Jezabel
30 Después Jehú se fue a Jezrel, y cuando Jezabel lo supo, se pintó los ojos con antimonio y se atavió la cabeza, y se asomó a la ventana.
31 En el momento en que Jehú entró a la ciudad, ella gritó:
«¿Cómo le va a Zimri, asesino de su rey?»
32 Jehú levantó la vista hacia la ventana, y dijo:
«¿Hay alguien ahí que esté de mi parte?»
Dos o tres eunucos se inclinaron hacia él,
33 y él les dijo:
«¡Arrójenla al suelo!»
Ellos la lanzaron por la ventana, y parte de su sangre salpicó la pared y los caballos, y Jehú la arrolló.
34 Luego, entró y comió y bebió, y más tarde dijo:
«Ahora vayan a ver a esa maldita mujer, y sepúltenla, pues es hija de un rey.»
35 Pero cuando fueron para sepultarla, no hallaron de ella más que la calavera, los pies y las palmas de las manos.
36 Volvieron entonces a decirle esto a Jehú, y él sentenció:
«Esta es la palabra de Dios, pronunciada por medio de su siervo, Elías el tisbita, cuando dijo: “En el campo de Jezrel los perros se comerán el cuerpo de Jezabel.
37 Allí, en el campo de Jezrel, el cuerpo de Jezabel será semejante al estiércol en el suelo, de modo que nadie podrá reconocerla.”»