Захоплення та зруйнування Єрусалиму Навоходоносором
1 Так сталося, що в дев’ятому році царювання Седекії, в десятий день десятого місяця, вавилонський цар Навуходоносор з усім своїм військом знову підступив до Єрусалима; він отаборився проти нього й насипав навколо нього облоговий вал.
2 Отже, місто перебувало в облозі до одинадцятого року царювання Седекії.
3 На дев’ятий день четвертого місяця, коли в місті лютував страшний голод, і простий люд міста вже не мав що їсти,
4 в стіні міста був зроблений вилом, і цар, разом з усіма своїми воїнами, вийшов вночі через таємний прохід між двома стінами, що оточували царський сад, хоча довкола міста ще перебували халдейці, – і втекли в напрямку Йорданської Долини .
5 Але халдейське військо погналось за царем; воїни наздогнали його в Єрихонській долині, тимчасом як усе цареве військо, залишивши його, розбіглося.
6 Царя схопили і привели його до вавилонського царя в Ріввлу , де він виголосив йому вирок.
7 Там, перед його очами, стратили синів Седекії; самого ж Седекію осліпили і, закувавши його в кайдани, запровадили у Вавилон.
8 Дев’ятнадцятого року, сьомого дня п’ятого місяця владарювання вавилонського царя Навуходоносора, прийшов у Єрусалим довірений посадовець вавилонського царя, начальник особистої царської охорони, Невузарадан.
9 Він спалив Господній Храм, царський палац та інші великі будинки Єрусалима, – всі доми вельмож були спалені вогнем.
10 Військо халдейців, яке прибуло з начальником охорони, зруйнувало довколишні стіни Єрусалима.
11 Решту людей, які ще залишалися в місті, як і тих, що перебігли до вавилонського царя, – увесь цей народ начальник охорони Невузарадан забрав у полон.
12 Лише найбідніших краю начальник охорони залишив доглядати поля і виноградники.
13 Мідні колони, що були в Господньому Храмі, їхні підставки, а також мідне море , яке було в Господньому Храмі, халдейці розбили, а їхню мідь забрали до Вавилону.
14 Так само лопатки, щипці, ложки та весь інший мідний посуд, що використовувався під час богослужіння, вони забрали.
15 Начальник охорони також забрав кадильниці й чаші-кропильниці, – все, що було з золота і срібла, він забрав.
16 Стосовно ж двох колон, мідного моря і підставок, які виготовив Соломон для Господнього Храму, то важко було зважити всю кількість міді в усіх цих предметах.
17 Адже кожна колона мала заввишки вісімнадцять ліктів. Крім того, на ній була мідна капітель; капітель була заввишки у три лікті, навколо якої було мереживо, на якому кріпилися мигдалеві яблука, – все це з міді. Такою ж була й друга колона, – з капітеллю та мідним мереживом.
18 Начальник варти полонив первосвященика Сераю, і другого священика Цефанію, та трьох вартових біля дверей Храму.
19 В місті він захопив одного царедворця (євнуха ), котрий був начальником над воїнами, а також п’ятьох мужів з найближчого оточення царя, яких знайшли в місті, та писаря військового командування, котрий ніс відповідальність за мобілізацію до війська людей краю; крім того, полонив шістдесят інших мужів, громадян країни, які ще залишались у місті.
20 Захопивши їх, начальник охорони Невузарадан запровадив їх до вавилонського царя в Рівлу.
21 Там, у Рівлі, що в Хаматському краю, вавилонський цар, караючи їх, стратив усіх. Таким чином Юдеї остаточно були вигнані з власної землі.
Ґедалія – управитель в Юдейському краю
22 Проте над народом, який ще залишався в Юдейському краю, тобто над тими, котрих вавилонський цар Навуходоносор залишив, він поставив управителем Ґедалію, сина Ахікама, Шафанового онука.
23 Як тільки колишні воєначальники та їхні підлеглі дізнались, що вавилонський цар поставив Ґедалію, то вони прийшли до Ґедалії в Міцпу. Це були: Ізмаїл, син Нетанії, Йоханан, син Кареаха, та Серая, син Танхумета з Нетофати, та Яазанія, син Маахатії разом зі своїми людьми.
24 І Ґедалія присягнувся перед ними та їхніми людьми, говорячи їм: Не бійтеся стати підвладними халдейцям! Залишайтесь у краю, служіть вавилонському цареві, й вам буде добре!
25 Але сталося так, що в сьомому місяці прибув Ізмаїл, син Нетанії, онук Елішами, один із царських нащадків, разом із десятьма чоловіками. Вони вразили Ґедалію, причинивши йому смерть, і знищили Юдеїв та халдейців, які були з ним у Міцпі.
26 Злякавшись помсти з боку халдейців, увесь народ, – від малого й до великого, разом з колишніми воєначальниками піднявся і вирушив в Єгипет.
Звільнення Єхонії з в’язниці
27 Так сталося, що в тридцять сьомому році після полонення Юдейського царя Єхонії, в дванадцятому місяці, двадцять сьомого дня того місяця, зійшов на царський престол Вавилону Евіл-Меродах . Першого року свого царювання він помилував Юдейського царя Єхонію та звільнив його з в’язниці.
28 Він приязно з ним розмовляв і поставив його престол вище, ніж престоли інших переможених царів, котрі були в нього у Вавилоні.
29 Він змінив його в’язничний одяг, і Єхонія постійно споживав їжу за царським столом до кінця свого життя.
30 Його утримання було постійним утриманням, і видавалось йому від царя щодня протягом усього його життя.
Caída de Jerusalén
(Jer 39.1-7Jer 52.3-11)1 Sedequías se rebeló contra el rey Nabucodonosor de Babilonia, y Nabucodonosor vino con todo su ejército y atacó a Jerusalén y la sitió, y levantó torres de asalto a su alrededor. Era el día diez del mes décimo del noveno año del reinado de Sedequías,
2 y la ciudad estuvo sitiada hasta el año undécimo de su reinado.
3 A los nueve días del cuarto mes el hambre en la ciudad se agravó, al grado de que la gente del país no tenía nada que comer.
4 Como ya se había abierto una brecha en la muralla de la ciudad, todos los hombres de guerra huyeron durante la noche; salieron por el camino de la puerta que estaba entre los dos muros, junto a los huertos del rey, a pesar de que los caldeos rodeaban la ciudad; el rey se fue por el camino del Arabá.
5 Pero el ejército caldeo siguió al rey, y lo apresó en las llanuras de Jericó, después de que todo su ejército había sido dispersado.
6 Apresado el rey, lo llevaron ante el rey de Babilonia en Ribla, y dictaron sentencia contra él.
7 A los hijos de Sedequías los degollaron en presencia de Sedequías, y a este le sacaron los ojos, y encadenado lo llevaron a Babilonia.
Cautiverio de Judá
(2 Cr 36.17-21Jer 39.8-10Jer 52.12-30)8 El día siete del mes quinto del año diecinueve del rey Nabucodonosor de Babilonia, llegó a Jerusalén Nabuzaradán, que era capitán de la guardia y oficial del rey de Babilonia.
9 Y Nabuzaradán les prendió fuego al templo del Señor y al palacio real, y a todas las casas de Jerusalén y a todos los palacios de los príncipes.
10 Todo el ejército de los caldeos, que estaba con el capitán de la guardia, se dedicó a derribar las murallas que rodeaban a Jerusalén.
11 Luego, Nabuzaradán, capitán de la guardia, se llevó cautivos a los del pueblo que habían quedado en la ciudad, a los que se habían pasado al bando del rey de Babilonia, y a los que se habían quedado de la gente común.
12 A los pobres del país los dejó Nabuzaradán, capitán de la guardia, para que labraran las viñas y el campo.
13 Los caldeos derribaron las columnas de bronce y las bases, y el mar de bronce, que estaban en el templo del Señor, y se llevaron el bronce a Babilonia.
14 Se llevaron también las paletas, las despabiladeras, los cucharones, y todos los utensilios de bronce con que ministraban:
15 incensarios, cuencos, en fin, todo lo que era de oro y todo lo que era de plata. Todo eso se lo llevó el capitán de la guardia.
16 Se llevó las dos columnas, un mar, y las bases que Salomón había hecho para el templo del Señor. No fue posible pesar todo esto.
17 La altura de una columna era de ocho metros, y tenía encima un capitel de bronce; la altura del capitel era de un metro con treinta y cinco centímetros, y sobre el capitel había una red y granadas alrededor. Todo era de bronce, y la otra columna con su red estaba hecha de la misma manera.
18 El capitán de la guardia capturó luego al primer sacerdote Seraías, al segundo sacerdote Sofonías, y a tres guardias de la vajilla.
19 De la ciudad capturó a un oficial que estaba al mando de los hombres de guerra, y a cinco de los consejeros del rey, que estaban en la ciudad; al principal escriba del ejército, que llevaba el registro de la gente del país, y a sesenta varones del pueblo que se encontraban en la ciudad.
20 Nabuzaradán, capitán de la guardia, los capturó y los llevó al rey de Babilonia, que estaba en Ribla.
21 Allí en Ribla, en tierra de Jamat, el rey de Babilonia los hirió de muerte y les quitó la vida. Así es como Judá fue desterrado y llevado cautivo.
Los sobrevivientes huyen a Egipto
22 Al pueblo que el rey Nabucodonosor de Babilonia dejó en la tierra de Judá, lo puso bajo el gobierno de Gedalías, el hijo de Ajicán y nieto de Safán.
23 Y cuando todos los príncipes del ejército y su gente supieron que el rey de Babilonia había puesto por gobernador a Gedalías, fueron a verlo en Mispá. Eran Ismael hijo de Netanías, Johanán hijo de Careaj, Seraías hijo de Tanjumet, el netofatita, y Jazanías, el hijo de un macatita, más su gente.
24 Entonces Gedalías les hizo un juramento a todos ellos, y les dijo: «No tengan ningún temor de servir a los caldeos. Habiten el país, y sirvan al rey de Babilonia, y les irá bien».
25 Pero en el mes séptimo Ismael, que era hijo de Netanías y nieto de Elisama, de la estirpe real, y otros diez hombres, fueron e hirieron de muerte a Gedalías, y con él a los de Judá y a los caldeos que estaban con él en Mispá.
26 Entonces todos los del pueblo, desde el menor hasta el mayor, se levantaron y se fueron a Egipto, junto con los capitanes del ejército, por temor a los caldeos.
Joaquín es liberado y homenajeado en Babilonia
(Jer 52.31-34)27 El día veintisiete del mes duodécimo del año treinta y siete del cautiverio del rey Joaquín de Judá, el rey Evil Merodac de Babilonia, puso en libertad al rey Joaquín de Judá y lo sacó de la cárcel. Era el primer año de su reinado.
28 Le habló a Joaquín con mucha bondad, y puso su trono por encima de los tronos de los otros reyes que estaban con él en Babilonia.
29 Le cambió sus harapos de prisionero, y lo sentó a su mesa por el resto de sus días.
30 Además, todos los días Joaquín recibía de parte del rey una pensión, y esto se hizo así todos los días de su vida.