1 Під час владарювання Єгоякима напав на країну вавилонський цар Навуходоносор, і Єгояким на три роки став його підданим, але потім він збунтувався й відвернувся від нього.
2 І Господь послав на нього загони халдейців, ватаги сирійців, полчища моавійців та полчища аммонійців. Вони накинулись на Юдейський край, аби його нищити за словом, яке Господь провістив через Своїх слуг пророків.
3 Отже, це спіткало Юдею, у відповідності з Господнім рішенням відкинути її від Себе через гріхи Манассії, – через нечестиві його діяння
4 та за невинну кров, яку він пролив, сповнивши Єрусалим невинною кров’ю! Тому й не міг Господь простити.
5 Всі інші оповіді про Єгоякима та про все, що він чинив, записано в Книзі Літопису Юдейських Царів.
Єхонія – цар Юдеї
6 Прийшов час, і Єгояким спочив зі своїми батьками, а замість нього зійшов на царський престол його син Єхонія.
7 А єгипетський цар більше не вирушав у військові походи зі свого краю, оскільки вавилонський цар захопив усі володіння єгипетського царя, – від Єгипетського Потоку й до ріки Євфрат.
8 Єхонія мав вісімнадцять років, коли він став царем, і три місяці владарював у Єрусалимі. Ім’я його матері було Нехушта, дочка Елнатана з Єрусалима.
9 Він також творив неподобства перед Господом, наслідуючи в усьому свого батька.
Облога Єрусалима Навуходоносором та полон Єхонії
10 У той час військо вавилонського царя Навуходоносора підійшло до Єрусалима, й місто потрапило в облогу ворога.
11 Коли пізніше сам вавилонський цар Навуходоносор прибув до свого війська, що тримало в облозі місто,
12 Юдейський цар Єхонія вийшов і здався вавилонському цареві разом зі своєю матір’ю, а також сановниками, князями та царедворцями (євнухами ). Вавилонський цар полонив їх у восьмому році свого владарювання.
13 Він вивіз звідти усі скарби Господнього Храму та скарби царського палацу, потовк увесь золотий посуд, що зробив для Господнього Храму Ізраїльський цар Соломон, – як і провістив Господь.
14 Він забрав у неволю весь Єрусалим, – усіх можновладців та всіх військових лицарів, полонивши десять тисяч осіб. Потрапили в полон й усі ремісники та ковалі, окрім найбідніших людей краю.
15 Він забрав до Вавилону також Єхонію, матір царя, та царських дружин, його царедворців (євнухів ); цар переселив з Єрусалима у Вавилон також усіх воєначальників
16 і всіх військових людей, – сім тисяч воїнів і одну тисячу ремісників та ковалів, – усіх здатних воювати вавилонський цар забрав у неволю до Вавилону.
17 Замість Єхонії вавилонський цар призначив царем його дядька Маттанію, змінивши його ім’я на Седекію .
Седекія – цар Юдеї
18 Седекія мав двадцять один рік, коли він зійшов на царський престол, і одинадцять років владарював у Єрусалимі. Його матір’ю була дочка Єремії з Лівни, на ім’я Хамуталь.
19 Він так само, як і Єгояким, чинив зло перед Господом,
20 що й стало причиною Господнього гніву щодо Єрусалима та Юдеї, аж доки Він остаточно не відкинув їх від Себе. Проте і Седекія збунтувався проти вавилонського царя.
1 Durante el reinado de Joacín el rey Nabucodonosor de Babilonia invadió Judá, y Joacín se convirtió en su súbdito durante tres años, aunque luego decidió rebelarse contra él.
2 Pero el Señor envió contra Joacín tropas de caldeos, sirios, moabitas y amonitas, para que destruyeran a Judá, en cumplimiento de la palabra del Señor anunciada por medio de sus siervos los profetas.
3 Esto le sucedió a Judá por mandato del Señor, para borrarla de su presencia por causa de los pecados de Manasés y por todo lo que él hizo,
4 y por la sangre inocente que derramó. Como, en efecto, llenó a Jerusalén de sangre inocente, el Señor no quiso perdonar.
5 Los demás hechos de Joacín, y todas sus obras, se hallan registrados en el libro de las crónicas de los reyes de Judá.
6 Cuando Joacín fue a reunirse con sus antepasados, reinó en su lugar su hijo Joaquín.
7 Nunca más el faraón volvió a salir de Egipto, porque el rey de Babilonia conquistó todo su territorio, desde el río de Egipto hasta el río Éufrates.
Joaquín y sus nobles, llevados cautivos a Babilonia
(2 Cr 36.9-10)8 Joaquín tenía dieciocho años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén tres meses. Su madre se llamaba Nejustá hija de Elnatán, y era de Jerusalén.
9 Pero Joaquín hizo lo malo a los ojos del Señor, tal y como lo había hecho su padre.
10 Por esos días los oficiales del rey Nabucodonosor de Babilonia atacaron y sitiaron la ciudad de Jerusalén.
11 Mientras sus oficiales mantenían sitiada la ciudad, llegó también Nabucodonosor mismo.
12 Entonces el rey Joaquín de Judá se entregó al rey de Babilonia, junto con su madre, sus siervos, sus jefes y sus oficiales, y el rey de Babilonia lo capturó. Era el año octavo de su reinado.
13 Nabucodonosor sacó de la ciudad todos los tesoros del templo del Señor y los tesoros del palacio real y, tal y como el Señor lo había dicho, hizo pedazos todos los utensilios de oro que el rey Salomón de Israel había hecho para el templo del Señor.
14 Nabucodonosor se llevó cautivos a diez mil habitantes de Jerusalén. Todos los príncipes y todos los mejores soldados, y todos los artesanos y herreros, fueron hechos cautivos. En el país solo se quedó la gente más pobre.
15 De Jerusalén a Babilonia se llevó cautivos al rey Joaquín y a su madre, a sus mujeres y a sus oficiales, y a los poderosos de la tierra.
16 El rey de Babilonia también se llevó cautivos a siete mil hombres de guerra, a mil artesanos y herreros, y a todos los hombres capaces de entrar en combate.
17 En lugar de Joaquín, el rey de Babilonia puso por rey a su tío Matanías, y le cambió el nombre por el de Sedequías.
Reinado de Sedequías
(2 Cr 36.11-16Jer 52.1-3)18 Sedequías tenía veintiún años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén once años. Su madre se llamaba Jamutal hija de Jeremías, y era de Libna.
19 Pero Sedequías hizo lo malo a los ojos del Señor, tal y como lo había hecho Joacín.
20 Por eso la ira del Señor se desató contra Jerusalén y Judá, hasta que los arrojó de su presencia. Pero Sedequías se rebeló contra el rey de Babilonia.