Пророцтво Ісаї про долю ассирійського царя
1 Вислухавши все, цар Єзекія розідрав також і свої шати й, одягнувшись у веретище, пішов до Господнього Храму.
2 Урядника ж над палацом Еліякима та писаря Шевну, разом зі старійшинами зі священиків, – усіх, одягнутих у веретище, – він послав до пророка Ісаї, сина Амоса.
3 Прибувши, вони передали йому слова Єзекії: Цей день став днем смутку, ганьби та зневаги, оскільки надійшов час народжувати, але немає сили народити.
4 Може, Господь, твій Бог, зверне увагу на всі слова головного радника, якого послав його володар, ассирійський цар, щоб ганьбити живого Бога, та покарає за слова, які чув Господь, твій Бог! А ти помолись за тих, котрі ще залишились живими!
5 Коли слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї,
6 він їм сказав: Передайте вашому володареві те, що сказав Господь: Не бійся слів, які ти почув, і якими Мене ганьбили слуги ассирійського царя!
7 Ось Я зішлю на нього такого духа, що, почувши звістку, він повернеться у свою країну, й поляже від меча у власному краю!‥
8 Коли головний радник повернувся, то застав ассирійського царя, що вже воював проти Лівни, і зрозумів, що він залишив Лахіш.
Погрози Сеннахеріва
9 Царя повідомили про ефіопського царя Тіргаку таке: Він виступив воювати з тобою! Незважаючи на почуте, він знову направив послів до Єзекії з таким посланням:
10 Передайте Юдейському цареві Єзекії мої слова: Нехай не обманює тебе твій Бог на Якого ти покладаєшся, мовляв: Єрусалим не буде виданий у руки ассирійського царя!
11 Ти, напевно, чув, що зробили ассирійські царі з усіма країнами, яких знищили?! Невже врятуєшся ти?
12 Хіба вберегли боги ті народи, яких знищили мої предки, а саме: Ґозана, Харана, Рецефа, або нащадків Едена, котрі мешкали в Телассарі?
13 Де цар Хамату та цар Арфаду, а також царі міст Сефарваїму, Гени та Івви?‥
Молитва Єзекії
14 Взявши листа з рук послів, Єзекія прочитав його й пішов з ним до Господнього Храму. Там Єзекія розгорнув сувій перед Господом.
15 Отже, Єзекія молився перед Господом, говорячи: Господи, Боже Ізраїлю, Який сидиш над херувимами! Ти єдиний є Богом усіх царств світу, адже Ти створив небо і землю!
16 Нахили, Господи, Своє вухо й вислухай! Відкрий, Господи, Свої очі й подивись! Почуй слова Сеннахеріва, який через послів зневажав живого Бога!
17 Бо й, насправді, Господи, ассирійські царі вигубили ті народи та їхні землі,
18 й покидали їхніх божків у вогонь; але ж вони не були богами, а просто творивом людських рук – дерево та камінь, – тому й знищили їх!
19 Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас з його рук, аби усі царства землі дізнались, що Ти єдиний є Господом Богом!‥
Божа відповідь стосовно погроз Сеннахеріва
20 У той час Ісая, син Амоса, послав, аби сказали Єзекії те, що відповів Господь, Бог Ізраїлю: Я почув усе те, про що ти молився до Мене відносно Сеннахеріва, царя Ассирії.
21 Тепер послухай слова, які щодо нього каже Господь: Зневажає тебе, ассирійський царю, й глузує над тобою діва, дочка Сіону; похитає вслід тобі головою дочка Єрусалима!
22 Кого ти ганьбив і ображав? На кого ти підвищував голос і, в зарозумілості піднімав догори свої очі? – Проти Святого Ізраїлевого!
23 Адже, через своїх послів ти ганьбив Владику, вихваляючись: Безліччю моїх колісниць я підкорив високі гори, досяг узгір’я Лівану, зрубав найвищі його кедри та його добірні кипариси; я піднявся аж на саму вершину, до його саду-лісу.
24 Я викопував джерела і пив з них воду, осушував стопами моїх ніг усі ріки Єгипту.
25 Хіба ти не чув, що віддавна усе це Я створив? Від прадавніх часів замислив те, що тепер здійснене. Тому ти й спустошуєш укріплені міста, перетворюючи їх на купи румовищ.
26 Їхні мешканці безсилі в своїй розгубленості, збентежені й уподібнились до зеленої трави; як трава на дахах, і як спалене сонцем збіжжя, що жовкне раніше, ніж дозріє.
27 Але Я знаю, коли ти сідаєш, коли виходиш і входиш; знаю і твою шалену лють на Мене.
28 Оскільки ти оскаженів на Мене, і твоє зухвальство дійшло до Мого слуху, то Я вправлю Моє кільце у твої ніздрі, та Мою уздечку у твій рот, і поверну тебе назад дорогою, якою ти прийшов…
29 Для тебе ж, Єзекіє, буде така ознака: Ти їстимеш цього року те, що саме посіялось, а наступного року – те, що саме виросло; а вже на третій рік будете сіяти та збирати врожай, насаджувати виноградники та споживати їхні плоди!
30 А врятоване з Юдиного роду, що залишиться, глибоко пустить коріння і принесе для Неба плоди.
31 Адже з Єрусалима вийде залишок, і з гори Сіон – спасіння! Ревністю Господа Саваота це буде зроблене.
32 Стосовно ж ассирійського царя, то так говорить Господь: Він не вступить у це місто, і не пустить сюди стрілу; він не стане проти нього зі щитом, і не насипле навколо нього валу!
33 Дорогою, якою прийшов, – нею він і повернеться, а у це місто не вступить! – так сказав Господь!
34 Я захищу це місто, збережу його заради Себе та задля Мого слуги Давида!‥
Господній ангел знищує ассирійців
35 Так сталося, що тієї ночі вийшов Господній ангел і знищив у таборі ассирійців сто вісімдесят п’ять тисяч воїнів . Вранці наступного дня лише декотрі піднялись й побачили – усі тіла лежать мертвими.
36 Тож Сеннахерів, цар Ассирії, знявши залишки табору, піднявся й повернувся у свій край і осів у Ніневії.
37 Але так сталось, що коли він поклонявся в капищі свого бога Нісроха, то його сини, Адраммелех і Сарецер, убили його мечем, після чого втекли в Араратський край. Замість нього зійшов на царський престол його син Есархаддон.
Judá es liberado de Senaquerib
(2 Cr 32.20-23Is 37.1-38)1 Cuando el rey Ezequías oyó esto, se rasgó las vestiduras y se vistió de cilicio, y entró en el templo del Señor.
2 Luego ordenó que el mayordomo Eliaquín, el escriba Sebna y los ancianos de los sacerdotes se vistieran también de cilicio, y que fueran a ver al profeta Isaías hijo de Amoz
3 y le dijeran:
«Así ha dicho Ezequías: “Este es un día de angustia, de reprensión y de blasfemia, pues los hijos están a punto de nacer, y la parturienta ya no tiene fuerzas.
4 Tal vez el Señor tu Dios habrá oído todo lo que ha dicho el Rabsaces, a quien su señor, el rey de Asiria, ha enviado para blasfemar al Dios viviente y para ofenderlo con sus palabras, las cuales el Señor tu Dios habrá oído. Por lo tanto, eleva una oración por el remanente que aún queda.”»
5 Los siervos del rey Ezequías fueron a hablar con Isaías,
6 y este les respondió:
«Vayan y digan al rey que así ha dicho el Señor: “No tengas temor por las palabras que has oído, con las que me han blasfemado los siervos del rey de Asiria.
7 Yo voy a poner un espíritu en él que lo hará oír rumores, y volverá a su tierra, y en su tierra haré que caiga a filo de espada.”»
8 El Rabsaces oyó decir que el rey de Asiria se había ido de Laquis, y cuando volvió adonde este había estado lo halló combatiendo contra Libna.
9 Como también oyó decir que el rey Tiracá de Etiopía había salido a combatirlo, volvió y envió embajadores a que le dijeran a Ezequías:
10 «No te dejes engañar por el Dios en quien tú confías, y que dice que Jerusalén no será entregada en manos del rey de Asiria.
11 Tú ya debes saber lo que los reyes de Asiria han hecho con todas las naciones, y cómo las han destruido. ¿Acaso crees que tú podrás escapar?
12 ¿Acaso los dioses de las naciones que mis padres destruyeron pudieron librarlas? Me refiero a Gozán, Jarán, Resef, y a la gente de Edén que estaba en Telasar.
13 ¿Dónde están los reyes de Jamat, Arfad, y de las ciudades de Sefarvayin, Hena y Guivá?»
14 Ezequías tomó las cartas de mano de los embajadores, y después de leerlas subió al templo del Señor y, extendiéndolas delante del Señor,
15 oró en su presencia. Dijo:
«Señor y Dios de Israel, que habitas entre los querubines, solo tú eres el Dios de todos los reinos de la tierra. ¡Tú hiciste el cielo y la tierra!
16 Inclina, Señor, tu oído, y escucha. Abre, Señor, tus ojos, y mira. Oye las palabras de Senaquerib, que ha mandado blasfemarte a ti, el Dios viviente.
17 Es verdad, Señor, que los reyes de Asiria han destruido naciones y países,
18 y que han lanzado al fuego a sus dioses; pero es que ellos no eran dioses, sino hechura humana de madera y de piedra. ¡Por eso los destruyeron!
19 Pero ahora, Señor y Dios nuestro, ¡sálvanos de su poder! Yo te lo ruego, para que todos los reinos de la tierra sepan que solo tú, Señor, eres Dios.»
20 Entonces Isaías hijo de Amoz mandó a decir a Ezequías:
«Así ha dicho el Señor, Dios de Israel: “He escuchado lo que me has pedido acerca de Senaquerib, el rey de Asiria.”
21 Y esto es lo que el Señor ha dicho acerca de él: “La virginal hija de Sión te menosprecia y te escarnece. Detrás de ti mueve su cabeza la hija de Jerusalén.”
22 ¿A quién has vituperado y blasfemado? ¿Contra quién has alzado la voz, y levantado en alto tus ojos? ¡Contra el Santo de Israel!
23 Por medio de tus mensajeros has vituperado al Señor, al decir: “Con la multitud de mis carros he subido a las alturas de los montes y a lo más inaccesible del Líbano, para cortar sus altos cedros y sus mejores cipreses; me he alojado en sus lugares más remotos, en el bosque de sus más fértiles campos.
24 He cavado pozos y bebido aguas ajenas; con las plantas de mis pies he dejado secos todos los ríos de Egipto.”
25 ¿Nunca has oído decir que, hace ya mucho tiempo, yo lo hice, y que desde tiempos pasados lo tengo planeado? Ahora lo he realizado, y tú causarás mucha desolación, y reducirás las ciudades fortificadas a montones de escombros.
26 Sus habitantes, impotentes, se acobardaron y quedaron confundidos. ¡Parecían hierba del campo, verdes hortalizas, paja en los techos, seca antes de tiempo!
27 Yo te conozco muy bien; sé cuándo entras y cuándo sales, y también sé cuánto ruges contra mí.
28 Y porque me has desafiado, y porque me he enterado de tu arrogancia, voy a ponerte un gancho en la trompa y un freno en el hocico, y te haré volver por donde viniste.
29 »A ti, Ezequías, te doy esta señal: Este año, y el siguiente, comerán ustedes lo que crezca por sí mismo, pero el tercer año podrán sembrar y segar, y plantar viñas, y comerán lo que ellas produzcan.
30 Y los sobrevivientes de Judá volverán a echar raíces y tendrán muchos hijos.
31 Porque en Jerusalén y en el monte Sión quedará un remanente que se salvará. Esto lo haré yo, el Señor, por mi gran amor.
32 »Por tanto, así dice el Señor acerca del rey de Asiria: “No entrará en esta ciudad. No lanzará ninguna flecha contra ella, ni se enfrentará a ella con escudos, ni levantará contra ella terraplenes.
33 Por el mismo camino que vino, volverá, y no entrará en esta ciudad.
—Palabra del Señor.34 »”Por mí mismo, y por mi siervo David, yo ampararé a esta ciudad, y la salvaré.”»
35 Y sucedió que esa misma noche el ángel del Señor salió y mató a ciento ochenta y cinco mil hombres en el campamento de los asirios. Por la mañana, cuando se levantaron, se encontraron con que por todas partes había cadáveres.
36 Entonces el rey Senaquerib de Asiria se fue de regreso a Nínive, y nunca más volvió,
37 pues un día, mientras él adoraba en el templo de Nisroc, su dios, sus hijos Adramelec y Sarezer lo hirieron a filo de espada, y luego huyeron al territorio de Ararat. En su lugar reinó su hijo Esarjadón.