Ахаз – цар Юдеї
1 Ахазові було двадцять років, коли він зійшов на царський престол, і шістнадцять років владарював у Єрусалимі. Але він не робив того, що було до вподоби Господу, як його прабатько Давид,
2 а пішов слідами Ізраїльських царів, і навіть виготовляв литі статуї ваалам.
3 Він приносив жертви та спалював пахучий ладан у долині Бен-Гіннома та провадив своїх синів через вогонь за огидним звичаєм народів, яких Господь прогнав з-перед Ізраїльтян;
4 приносив жертви та кадив ладаном на узвишшях, на пагорбах та під усяким розлогим деревом.
5 Тому Господь, його Бог, видав його в руки сирійського царя. Йому завдали нищівної поразки, й захопили з його воїнів у полон багато бранців, яких запровадили у Дамаск. Він був виданий і в руки Ізраїльського царя, який також завдав Ахазові нищівної поразки.
6 Ізраїльський цар Пеках, син Ремалії, в один день знищив із числа Юдеїв сто двадцять тисяч сильних та хоробрих воїнів, – і лише тому, що вони залишили Господа, Бога своїх батьків.
7 А єфремовський витязь Зіхрі навіть убив царського сина Маасею й управителя царського палацу Азрікама, а також Елкану, другу людину після царя.
8 Ізраїльтяни захопили в полон зі своїх братів двісті тисяч жінок, синів і дочок. Награбувавши в них багато здобичі, вони вивезли все в Самарію.
Ізраїль повертає полонених
9 Там був Господній пророк на ім’я Одед. Він вийшов назустріч війську, яке рухалось до Самарії, і промовив до них: Оце Господь, Бог ваших батьків, у Своєму гніві на Юдеїв видав їх у ваші руки, але ви їх знищили з такою жорстокістю, яка досягла небес.
10 Крім того, ви ще й вирішили Юдеїв та мешканців Єрусалима зробити своїми рабами й невільницями. Подумайте, невже ви самі ні в чому не винуваті перед Господом, вашим Богом?
11 Тож тепер послухайте мене, й відпустіть полонених, яких ви захопили з числа ваших братів, бо інакше ви спровадите на себе Господній гнів!
12 Тоді деякі мужі з числа єфремовських начальників, зокрема, Азарія, син Єгоханана, Берехія, син Мешіллемота, Єхізкій, син Шаллума та Амаса, син Хадлая, виступили перед військом, що поверталось з війни,
13 і промовили до них: Не вводьте сюди полонених! Невже ви хочете ще додати до наших провин і гріхів перед Господом? Адже і так наші численні провини та беззаконня тяжіють великим Його гнівом над Ізраїлем!
14 І воїни звільнили полонених, а здобич залишили перед можновладцями й усією громадою.
15 Після цього мужі, імена яких були названі, піднялись й заходились допомагати полоненим: всіх нагих одягнули в одежу зі здобичі, дали їм також взуття, нагодували, напоїли й намастили олією ; усіх хворих з-поміж них і немічних посадили на ослів і доставили їх до Єрихона, тобто до Міста Пальм, яке було неподалік їхніх одноплемінників, а самі повернулись у Самарію.
Ахаз просить допомоги у ассирійського царя
16 Того часу цар Ахаз направив послів до ассирійського царя з проханням надати йому допомогу,
17 адже вторглись едомці, котрі, завдавши поразки Юдеям, забрали полонених.
18 Виступили також і филистимці проти Юдейських міст як на рівнині, так і на півдні, захопивши Бет-Шемеш, Аялон, Ґедерот, Сохо з його околицями, Тімну з її околицями, Ґімзо з його околицями, й оселилися в них.
19 Так Господь упокорював Юдею через учинки Юдейського царя Ахаза, за те, що він розбестив Юдею, діючи віроломно проти Господа.
20 Виступив проти нього й ассирійський цар Тіглатпелесар і, замість допомоги, завдав йому багато лиха.
21 І хоч Ахаз спустошив скарбниці Господнього Храму, царського палацу та можновладців, віддавши все ассирійському цареві, це Ахазові не допомогло.
22 Проте навіть у період таких труднощів він, цар Ахаз, припускався ще більших гріхів проти Господа.
23 Він приносив жертви дамаським богам, вважаючи, що це вони нанесли йому поразку, адже міркував так: Сирійські боги іншим допомагають, тому я буду їм приносити жертви, то вони й мені допоможуть. Проте, насправді, вони призвели його до падіння, як і весь Ізраїль.
24 Нарешті Ахаз зібрав увесь посуд Божого Храму та інші предмети, – він потрощив усе начиння Божого Храму, замкнув двері Господнього Храму, і спорудив собі жертовники на всіх кутах у Єрусалимі.
25 В кожному місті, тобто в усіх Юдейських містах, він влаштував узгір’я з капищами, щоб там кадити іншим богам, викликаючи тим ще більший гнів Господа, Бога своїх батьків.
Смерть і поховання Ахаза
26 Усі інші події щодо владарювання Ахаза та його вчинки, – від першого й до останнього, – описані у Книзі Літопису Юдейських та Ізраїльських Царів.
27 Ахаз спочив, приєднавшись до своїх батьків, – його поховали в самому місті, тобто в Єрусалимі, але його не поклали в царську гробницю Юдейських царів. Після нього став царем його син Єзекія.
Reinado de Ajaz
(2 R 16.1-20)1 Ajaz tenía veinte años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén dieciséis años; pero, a diferencia de su antepasado David, no hizo lo recto a los ojos del Señor,
2 sino que siguió el mal ejemplo de los reyes de Israel y, además, hizo imágenes fundidas en honor de los baales,
3 quemó incienso en el valle de Ben Jinón, y hasta ofreció a sus hijos en holocausto, siguiendo las repugnantes prácticas de las naciones que el Señor había arrojado de la presencia de los israelitas.
4 Así mismo, ofreció sacrificios y quemó incienso en los lugares altos, en las colinas y debajo de todo árbol frondoso.
5 Por eso el Señor su Dios lo dejó caer en manos del rey de Siria, y los sirios lo derrotaron y lo llevaron a Damasco, junto con un gran número de prisioneros.
Ajaz también cayó en manos del rey de Israel, el cual lo derrotó y le causó gran mortandad.
6 Por haberse apartado del Señor, el Dios de sus padres, en un solo día Pecaj hijo de Remalías mató en Judá a ciento veinte mil valientes.
7 De igual manera Zicri, que era un efrainita muy aguerrido, dio muerte a Maseías, que era hijo del rey; a Azricán, que era su mayordomo; y a Elcana, segundo en poder después del rey.
8 Los israelitas también tomaron cautivos a doscientos mil de sus parientes, además de mujeres, niños y niñas, y de arrebatarles un gran botín de guerra que se llevaron a Samaria.
9 Había en Samaria un profeta del Señor. Se llamaba Obed. Y cuando el ejército iba entrando en Samaria, Obed salió y se enfrentó a ellos, y les dijo:
«Tomen en cuenta que el Señor, el Dios de sus padres, ha entregado en manos de ustedes a Judá porque está enojado contra ellos; ¡pero ustedes los han matado con una ira que ha llegado hasta el cielo!
10 Ahora ustedes han decidido esclavizar a los de Judá y Jerusalén, pero ¿acaso ustedes no han pecado contra el Señor su Dios?
11 Así que escúchenme: dejen libres a sus parientes que han hecho cautivos, porque el Señor está enojado contra ustedes.»
12 Entonces Azarías hijo de Johanán, Berequías hijo de Mesilemot, Ezequías hijo de Salún, y Amasa hijo de Jadlay, que eran algunos de los efrainitas más importantes, salieron al encuentro de los que venían de la guerra
13 y les dijeron:
«No traigan aquí a los cautivos, porque pesa sobre nosotros el pecado cometido contra el Señor. Ya es muy grande nuestro delito, y grande también la ardiente ira de Dios contra Israel, y ustedes quieren añadir más a nuestros pecados y nuestras culpas.»
14 Entonces el ejército dejó libres a los cautivos, y depositó el botín ante los príncipes y toda la multitud.
15 Los hombres ya mencionados se dedicaron a atender a los cautivos, y con los despojos vistieron a los que estaban desnudos, y los calzaron, y les dieron de comer y de beber, los limpiaron con aceite; a los más débiles los montaron en asnos y los llevaron hasta Jericó, la ciudad de las palmeras, para acercarlos a sus parientes, y ellos regresaron a Samaria.
16 En aquel tiempo el rey Ajaz pidió la ayuda de los reyes de Asiria,
17 pues también los edomitas habían venido y atacado a los de Judá, y se habían llevado muchos cautivos.
18 También los filisteos se habían extendido por las ciudades de la llanura y del sur de Judá, y habían capturado Bet Semes, Ayalón, Gederot, Soco y sus aldeas, Timna y sus aldeas, y Gimzo y sus aldeas, y se habían quedado a vivir en ellas.
19 Y es que por culpa del rey Ajaz de Israel el Señor había humillado a Judá, pues la conducta de Ajaz en Judá había sido desenfrenada, y Ajaz había pecado gravemente contra el Señor.
20 También el rey Tiglat Piléser de Asiria atacó a Ajaz y lo mantuvo sitiado, sin brindarle ningún apoyo.
21 Y aunque Ajaz saqueó el templo del Señor, y el palacio real y las mansiones de los príncipes, y todo se lo dio al rey de Asiria, este no lo ayudó.
22 Para colmo, mientras más lo presionó el rey de Asiria, mayor fue el pecado del rey Ajaz contra el Señor,
23 pues Ajaz ofreció sacrificios a los dioses de Damasco que lo habían derrotado, y dijo:
«Ya que los dioses de Siria ayudan a sus reyes, yo también voy a ofrecerles sacrificios para que me ayuden.»
Pero esos dioses fueron la ruina de Ajaz y la de todo Israel.
24 Además de todo esto, Ajaz recogió los utensilios del templo de Dios, y los hizo pedazos; luego cerró las puertas del templo del Señor y se hizo altares por todos los rincones de Jerusalén.
25 También levantó lugares altos en todas las ciudades de Judá, para quemar incienso a dioses extraños, con lo que provocó la ira del Señor, el Dios de sus padres.
26 Los demás hechos de Ajaz, y todos sus actos, primeros y últimos, se hallan escritos en el libro de los reyes de Judá y de Israel.
27 Finalmente, Ajaz descansó entre sus antepasados, y fue sepultado en la ciudad de Jerusalén, aunque no lo pusieron en los sepulcros de los reyes de Israel. En su lugar reinó Ezequías, su hijo.