Йоаш – цар Юдеї
1 Йоашові було сім років, коли він став царем, і сорок років він владарював у Єрусалимі. Ім’я його матері було Цівія, з Вірсавії.
2 Йоаш чинив те, що було до вподоби Господу, протягом усього життя священика Єгояди.
3 Єгояда також підібрав йому дві дружини, від яких народились у нього сини та дочки…
Йоаш поновлює Господній Храм
4 Якось сталося так, що Йоашові спало на думку поновити Господній Храм.
5 Тож він зібрав священиків та левітів і промовив до них: Пройдіть негайно по Юдейських містах і зберіть з усього Ізраїлю належну суму грошей, аби щороку поновлювати Храм вашого Бога! Отже, поспішайте! Проте левіти не квапились.
6 Тоді цар покликав первосвященика Єгояду, і сказав йому: Чому ти не вимагаєш від левітів, щоб вони збирали з Юдеїв та мешканців Єрусалима податок, встановлений Господнім слугою Мойсеєм щодо всього Ізраїлю, для Намету Свідчення?
7 Адже нечестива Аталія зі своїми синами спустошили Божий Храм, а всі святі предмети Господнього Храму вони використали для ваалів.
8 Тому цар звелів, аби виготовили спеціальну скриньку для грошей, і поставили її з зовнішнього боку брами Господнього Храму,
9 а в усій Юдеї та в Єрусалимі оголосили, що належить приносити для Господа данину, встановлену Божим слугою Мойсеєм для всього Ізраїлю ще в пустелі.
10 Всі старійшини та керівники, як і весь народ, з радістю приносили гроші та вкидали їх у скриньку, аж поки вона не наповнювалася.
11 Час від часу левіти приносили скриньку до царських урядників; і коли вони переконувались, що в ній багато грошей, то приходив царський писар і представник первосвященика, – вони опорожнювали скриньку від грошей й повертали її на своє місце. Так робили щодня, і зібрали досить велику суму грошей.
12 Цар разом з Єгоядою віддавали гроші тим, котрі керували роботами в Господньому Храмі, а ті наймали каменярів і теслярів, які виконували роботи по відновленню Господнього Храму, а також ковалів і майстрів з міді для направи зіпсутих предметів у Господньому Храмі.
13 Робітники вправно виконували свою працю і ремонтні роботи швидко просувались вперед. Незабаром Господній Храм був приведений до його належного стану й укріплений.
14 Після закінчення праці, залишок грошей виконроби принесли до царя та Єгояди. На них виготовили посуд для Господнього Храму, – речі, необхідні для служіння і всепалень, – чаші та інший посуд із золота та срібла. З того часу в Господньому Храмі регулярно приносили жертви всепалення протягом усього часу, поки був живий Єгояда.
15 Але Єгояда постарів, досягнувши похилого віку. Наситившись життям, він помер у віці ста тридцяти років.
16 Його поховали в Місті Давида разом із царями, оскільки він учинив в Ізраїлі багато доброго, залишаючись вірним Богові та Його Храму.
Відступництво царя Йоаша
17 Після смерті Єгояди прийшли Юдейські можновладці й поклонилися цареві. З того часу цар почав прислухатись до їхніх порад.
18 Залишивши Храм Господа, Бога своїх батьків, Юдеї стали поклонятись Астарті та ідолам. За цю їхню провину Божий гнів упав на Юдею та Єрусалим.
19 Тому Бог посилав до них пророків, аби навернути їх до Господа. Пророки свідчили проти них, але юдеї не звертали на те уваги.
20 Тоді Божий Дух зійшов на Захарію, сина священика Єгояди, який виступив перед народом й промовив до них: Послухайте, що говорить Бог! Чому ви порушуєте Господні Заповіді? Адже вам ні в чому не буде щастити! Оскільки ви залишили Господа, то і Він залишив вас!
21 Але вони змовились проти нього, і, за наказом царя, каменували його в дворі Господнього Храму.
22 Таким чином, цар Йоаш забув ті численні добродійства, які щодо нього учинив батько Захарії, Єгояда, й убив його сина. І коли Захарія помирав, то заволав: Нехай Господь це бачить і відплатить!
23 Так сталося, що не минуло й року, як проти Йоаша вирушило сирійське військо, яке вторглось в Юдею і оволоділо Єрусалимом. Сирійці знищили всіх можновладців народу, а всю награбовану в них здобич відіслали своєму цареві в Дамаск.
24 І хоч сирійське військо було нечисленним, проте Господь віддав у їхні руки дуже велику Юдейську армію, оскільки вони залишили Господа, Бога своїх батьків. Так був виконаний вирок Божого суду над Йоашом.
25 Після того як сирійці відійшли, залишивши його в нестерпних муках, проти нього змовились його вельможі й помстилися за смерть сина священика Єгояди, – вони стратили його на власному ложі. Після смерті його поховали в Місті Давида, проте Йоаша не поклали в царську гробницю.
26 У змові проти Йоаша брали участь: Завад, син аммонійки Шімат і Єгозавад, син моавійки Шімріт.
27 А щодо його синів та багатьох пророцтв про Йоаша, а також про відбудову Божого Храму, то усе це написано у викладі Книги Царів. Замість Йоаша став царем його син Амасія.
Reinado de Joás de Judá
(2 R 12.1-21)1 Joás tenía siete años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén cuarenta años. Su madre se llamaba Sibiá, y era de Berseba.
2 Mientras el sacerdote Joyadá vivía, Joás hizo lo recto a los ojos del Señor.
3 Y Joyadá eligió dos mujeres para Joás, y con ellas Joás engendró hijos e hijas.
4 Pasado algún tiempo, Joás decidió restaurar el templo del Señor,
5 así que reunió a los sacerdotes y los levitas, y les dijo:
«Vayan por las ciudades de Judá, y recojan dinero de todos los israelitas para que cada año sea reparado el templo de su Dios. Trabajen en esto con mucha diligencia.»
Pero como los levitas no lo hicieron así,
6 el rey llamó al sumo sacerdote Joyadá y le dijo:
«¿Por qué no has puesto empeño en que los levitas recojan de Judá y de Jerusalén la ofrenda que Moisés, el siervo del Señor, impuso a la congregación israelita para el tabernáculo del testimonio?»
7 Y es que la impía Atalía y sus hijos habían destruido el templo de Dios, y además habían dilapidado en los ídolos todos los objetos consagrados del templo del Señor.
8 Por eso el rey mandó hacer un cofre, y que lo pusieran a la entrada del templo del Señor.
9 Además, mandó pregonar por todo Judá y Jerusalén que se presentara al Señor la ofrenda que Moisés, el siervo de Dios, había impuesto a Israel en el desierto.
10 Con mucha alegría, todos los jefes y todo el pueblo llegaron con sus ofrendas y las echaron en el cofre, hasta llenarlo.
11 Cuando llegaba el momento de que los levitas llevaran el cofre al secretario del rey, si veían que había mucho dinero, el escriba del rey y alguien nombrado por el sumo sacerdote venían por el arca y, luego de vaciarla, la devolvían a su lugar. Esto lo hacían diariamente, y recogían mucho dinero;
12 entonces el rey y Joyadá se lo daban a los que trabajaban en las reparaciones del templo del Señor.
En la reconstrucción del templo del Señor se empleaban canteros, carpinteros y artífices en hierro y bronce.
13 Estos artesanos realizaban la obra, y con sus propias manos el templo de Dios fue restaurado y devuelto a su antigua condición.
14 Cuando terminaron, devolvieron al rey y a Joyadá el resto del dinero, y con él se hicieron utensilios para el servicio del templo del Señor, tales como morteros, cucharas, y vasos de oro y de plata.
Mientras Joyadá vivía, continuamente se sacrificaban holocaustos en el templo del Señor;
15 pero Joyadá envejeció, y murió siendo ya un anciano de ciento treinta años.
16 Fue sepultado junto con los reyes en la ciudad de David, pues se tomó en cuenta el bien que había hecho por Israel, y para Dios y su templo.
17 A la muerte de Joyadá los jefes de Judá se presentaron ante el rey y le juraron obediencia, y el rey los atendió.
18 Pero descuidaron el templo del Señor, el Dios de sus padres, y rindieron culto a los símbolos de Asera y a las imágenes esculpidas, así que por este pecado la ira de Dios vino sobre Judá y Jerusalén.
19 El Señor les envió profetas para que se volvieran a él, y los profetas los amonestaron, pero ellos no les hicieron caso.
20 Entonces el espíritu de Dios vino sobre Zacarías, hijo del sacerdote Joyadá, y este, de pie en un lugar donde todo el pueblo pudiera verlo, les dijo:
«Así ha dicho Dios: “¿Por qué quebrantan ustedes los mandamientos del Señor?” Eso les va a costar caro. Por haberse apartado del Señor, él también se apartará de ustedes.»
21 Pero ellos conspiraron contra él, y por órdenes del rey lo apedrearon en el patio del templo del Señor, y lo mataron.
22 Fue así como el rey Joás se olvidó de la bondad con que Joyadá, el padre de Zacarías, lo había tratado, y hasta mató a su hijo. Antes de morir, Zacarías sentenció: «El Señor es testigo, y habrá de pedirles cuentas.»
23 Un año después, el ejército de Siria atacó a Judá y a Jerusalén, y acabó con todos los jefes del pueblo, y todo el botín de guerra lo envió al rey de Damasco.
24 En realidad, el ejército de Siria había venido con muy poca gente, pero el Señor puso en sus manos al poderoso ejército de Joás porque este se apartó del Señor, el Dios de sus padres. Esta fue la sentencia del Señor contra Joás.
25 Cuando los sirios se fueron, dejaron a Joás agobiado por sus dolencias. Además, sus siervos conspiraron contra él por causa de la muerte de los hijos del sacerdote Joyadá, y lo mataron en su propia cama. Y Joás fue sepultado en la ciudad de David, aunque no en los sepulcros de los reyes.
26 Los que conspiraron contra él fueron Zabad hijo de Simeat, el amonita, y Jozabad hijo de Simerit, el moabita.
27 En cuanto a los hijos de Joás, y el incremento de tributos que este estableció, y la restauración del templo del Señor, todo está escrito en la historia del libro de los reyes. En lugar de Joás, subió al trono su hijo Amasías.