Зустріч Самуїла і Саула
1 Жив один чоловік з Веніямінового племені на ім’я Кіш, син Авіїла, внук Церора, правнук Бекората, праправнук Афія, веніямінець, – досить заможна людина.
2 В нього був син на ім’я Саул, – молодий та статечний чоловік, – не було серед Ізраїльських синів вродливішого за нього; крім того він був на голову вищий від усіх людей.
3 Одного разу в Саулового батька Кіша пропали ослиці, й Кіш сказав своєму сину Саулу: Візьми з собою когось із слуг та й піди, пошукай ослиць!
4 Вони пройшли все Єфремове нагір’я, перетнули Шалішову рівнину, але не знайшли. Тоді пройшли Шаалімську долину, – не було також. Так вони пройшли все Веніямінове володіння, а ослиць не знайшли.
5 Коли вони дійшли до околиць Цуфа, Саул сказав своєму слузі, що був з ним: Пора нам повертатись, аби мій батько, замість ослиць, не почав хвилюватись вже за нас!
6 Але той відповів йому: Ось у цьому місті є Божий чоловік, – дуже поважна людина, – все, що він скаже, неодмінно справджується. Тож зайдемо туди, – може він нам щось підкаже відносно нашої подорожі, яку звершуємо.
7 Саул сказав своєму слузі: Піти можна, але що ми занесемо тому чоловікові? Адже хліб у наших торбинах скінчився, а якогось гостинця немає, щоб занести Божому чоловікові. Що в нас є?
8 Відповідаючи Саулові, слуга запропонував: Ось у мене є четвертина срібного шекля, – я готовий віддати його Божому чоловікові, й він щось нам підкаже відносно нашої подальшої дороги.
9 [Раніше в Ізраїлі було так, що кожен, хто мав намір отримати Божу пораду, говорив так: Ходімо до ясновидця! Адже теперішніх пророків раніше називали ясновидцями].
10 Тоді Саул сказав своєму слузі: Твоя порада слушна! Давай підемо! Отже, вони пішли в місто, де жив Божий чоловік.
11 Підіймаючись по узгір’ю в місто, вони зустріли дівчат, які сходили набрати води, й запитали їх: Чи є тут ясновидець?
12 Відповідаючи, ті сказали: Так, зараз ви його зможете побачити! Але поспішіть, адже щойно він прийшов до міста, а сьогодні у народу жертвоприношення на пагорбі.
13 Як увійдете в місто, зразу шукайте його, перш ніж він підійметься на узвишшя задля жертовної трапези, тому що народ не почне їсти, доки він не прийде, позаяк він має благословити жертву, – і лише після цього почнуть їсти гості. Поспішайте, – ви ще його застанете.
14 Тож вони прибули до міста. Коли вони входили у браму міста, Самуїл якраз йшов їм назустріч, аби піднятись на пагорб.
15 Господь же, за день до приходу Саула, відкрив Самуїлові повідомивши:
16 Завтра, цієї самої пори, пришлю до тебе чоловіка із Веніямінового краю, аби ти помазав його на володаря над Моїм народом Ізраїлем, – він визволить Мій народ з рук филистимців, оскільки Я зглянувся на Мій народ, тому що його волання вже піднялось до Мене.
17 І от, щойно Самуїл побачив Саула, як Господь повідомив йому: Оце той муж, про якого Я тобі говорив: Він і буде владарювати над Моїм народом.
18 У цей момент Саул якраз підійшов до Самуїла посеред брами, і запитав: Скажи мені, будь ласка, де тут дім ясновидця?
19 Відповідаючи, Самуїл сказав Саулові: Я і є ясновидець! Іди попереду мене на узвишшя. Сьогодні ви будете зі мною обідати, а завтра зранку я відпущу тебе й повідомлю тобі все, що хвилює твоє серце.
20 А щодо ослиць, які в тебе пропали три дні тому, то не турбуйся про них, бо вони знайшлися… Хіба не тобі та твоїй родині належить усе найкраще в Ізраїлі?!
21 Відповідаючи, Саул сказав: Я всього лише є сином веніямінця й належу до найменшого з Ізраїлевих племен; до того ж моя родина найменша з усіх родин у племені Веніяміна, – тож навіщо ти говориш мені такі речі?
22 Але Самуїл узяв Саула та його слугу, попідруки ввів їх у світлицю, і запропонував їм найпочесніше місце серед усіх запрошених, яких було близько тридцяти чоловік.
23 А кухареві Самуїл сказав: Подай ту частину, яку я раніше тобі дав, і про яку я тобі говорив, щоб ти відклав її в себе окремо.
24 Тож кухар приніс ціле стегно з усім, що було на ньому, і поклав його перед Саулом, а Самуїл сказав: Це те, що було відкладене для тебе. Те, що лежить перед тобою, бери та їж, адже воно на певний час було відкладене для тебе, ще коли я почав скликати народ! Отже, того дня Саул обідав із Самуїлом.
25 Після того як вони спустились з пагорба до міста, Самуїл розмовляв із Саулом на покрівлі будинку.
26 Там Саул і заночував . Так сталось, що рано-вранці Самуїл покликав перебуваючого на покрівлі Саула, говорячи: Вставай, я проведу тебе! Тож Саул устав, і вони обидва вийшли, він і Самуїл, надвір.
Самуїл помазує Саула на царство
27 І коли вони дійшли до межі міста, Самуїл сказав Саулові: Скажи слузі, аби він пішов попереду нас; і коли той піде, ти затримайся, – сьогодні я сповіщу тобі Боже рішення.
Saúl, elegido rey
1 Había un benjaminita muy valiente que se llamaba Cis hijo de Abiel. Era descendiente en línea directa de Seror, Becorat y Afía.
2 Este hombre tenía un hijo que se llamaba Saúl, el cual era un joven muy bien parecido. Entre todos los jóvenes israelitas no había nadie más bien parecido que él; además, era más alto que cualquiera del pueblo.
3 Un día, se perdieron las asnas de Cis, su padre, así que este le dijo a su hijo Saúl:
«Levántate y ve enseguida a buscar las asnas. Lleva contigo a uno de los criados.»
4 Saúl y su criado atravesaron los montes de Efraín y llegaron hasta el territorio de Salisa, pero no las encontraron. De allí siguieron a la tierra de Sagalín, y tampoco las hallaron. Fueron entonces a la tierra de Benjamín, y tampoco estaban allí.
5 Cuando llegaron a la tierra de Suf, Saúl le dijo al criado que lo acompañaba:
«Vamos a regresar. Tal vez ahora mi padre esté más preocupado por nosotros que por las asnas.»
6 Pero el criado le dijo:
«En esta ciudad hay un hombre de Dios, a quien todos respetan, pues todo lo que él anuncia sucede sin falta. Vamos a verlo; tal vez nos dé alguna pista en cuanto al propósito de nuestro viaje.»
7 Y Saúl le respondió:
«Está bien, vamos; pero ¿qué podemos ofrecerle? Ya no tenemos pan en nuestras alforjas. ¿Qué podemos llevarle a ese hombre de Dios?»
8 El criado respondió:
«Yo tengo un poco de plata, pero se la daré a ese hombre para que nos diga hacia dónde dirigirnos.»
9 Antiguamente, cualquiera en Israel que consultaba a Dios, decía: «Vamos a ver al vidente», porque así se le llamaba al que luego se llamó «profeta».
10 Así que Saúl le dijo a su criado:
«Bien dicho. Vamos, pues.»
Y se dirigieron a la ciudad en donde estaba el hombre de Dios.
11 Cuando subían por la cuesta de la ciudad, se encontraron con unas jóvenes que salían por agua, y les preguntaron:
«¿Vive aquí el vidente?»
12 Ellas les respondieron:
«Sí, pero más adelante. Dense prisa, porque hoy ha venido a la ciudad para acompañar al pueblo, que va a ofrecer sacrificios en el santuario que está en lo alto del cerro.
13 En cuanto entren en la ciudad lo van a ver, pero búsquenlo antes de que suba al santuario para el banquete, pues el pueblo no comerá hasta que él llegue, ya que es él quien bendice el sacrificio; después de eso, comen los invitados. Vayan ahora mismo, y lo hallarán.»
14 Ellos se dirigieron a la ciudad, y cuando llegaron al centro, Samuel ya venía hacia ellos y en dirección al santuario del cerro.
15 Pero el Señor ya había hablado con Samuel un día antes de que Saúl llegara. Le había dicho:
16 «Prepárate, porque mañana a esta misma hora te enviaré a un joven benjaminita. Vas a consagrarlo como rey de mi pueblo Israel, pues él lo va a salvar de los filisteos. El clamor de mi pueblo ha llegado a mis oídos, y yo he puesto en ellos mis ojos.»
17 En cuanto Samuel vio a Saúl, el Señor le dijo:
«Este es el hombre de quien te hablé. Este es el que va a gobernar a mi pueblo.»
18 En cuanto Saúl vio que Samuel entraba en la ciudad, se acercó a él y le dijo:
«Te ruego que me digas dónde vive el vidente.»
19 Y Samuel le respondió:
«Yo soy el vidente. Acompáñame al santuario allá arriba, y come hoy conmigo. Mañana, cuando te vayas, te diré todo lo que te está inquietando.
20 Yo sé que hace tres días se perdieron las asnas de tu padre, pero no te preocupes, porque ya las encontraron. Ahora dime: ¿Quién merece tener lo mejor que hay en Israel? Te lo voy a decir. Lo merecen tú y la familia de tu padre.»
21 Pero Saúl respondió:
«Yo soy descendiente de Benjamín, que es la más pequeña de las tribus de Israel. ¿Por qué me dices estas cosas?»
22 Entonces Samuel tomó a Saúl y a su criado, y los llevó a la sala y les ofreció la cabecera de la mesa, aun cuando Samuel tenía treinta invitados más.
23 Luego le dijo al cocinero:
«Trae la porción de carne que te dije que apartaras.»
24 El cocinero llevó la espaldilla y todo lo que iba con ella, y la puso delante de Saúl. Entonces Samuel le dijo:
«Esto estaba reservado para ti. Sírvete y come, pues se reservó para tu visita que ya esperaba, aun cuando todo el pueblo también estaba invitado.»
Y Saúl comió aquel día con Samuel.
25 Y cuando bajaron del cerro, fueron a la ciudad y Samuel habló con Saúl en la azotea de la casa.
26 Al día siguiente, al despuntar el alba, Saúl estaba en la azotea; pero Samuel lo llamó y le dijo:
«Levántate, para que te despida.»
Saúl se levantó, y ambos salieron;
27 y cuando se dirigían al otro lado de la ciudad, Samuel le pidió a Saúl que ordenara al criado adelantarse. El criado se adelantó, y entonces Samuel le dijo a Saúl:
«Tengo un mensaje de Dios para ti.»