Молитва Анни
1 Анна ж молилася, говорячи: Радіє моє серце в Господі! Мій ріг піднявся в Господі. Свої уста я широко відкриваю щодо своїх ворогів, адже я радію Твоїм спасінням.
2 Ніхто не є таким святим, як Господь, – немає нікого, окрім Тебе! Немає такої скелі, як наш Бог!
3 Не намножуйте зарозумілих речей! Нехай не виходить з ваших уст зухвальство, оскільки Господь є Богом, Котрий досліджує вчинки.
4 Луки могутніх зламаються, а немічні оперізуються силою.
5 Ситі йдуть у найми за шматок хліба, а ті, що голодували, відпочивають, адже неплідна народжує сімох, а багатодітна марніє силами.
6 Господь учиняє смерть, але й повертає до життя; принижує до шеолу, але й підіймає до небес .
7 Від Господа зубожіння і багатство, – Він понижує і підносить угору.
8 З пороху Він підносить бідного, з болота підіймає нужденного, щоб його посадити з можновладцями й дати йому у спадщину престол слави. Адже всі опори землі Господні, й на них Він установив усесвіт.
9 Він оберігає кроки вірних Йому, а нечестиві гинуть у темряві, адже не власною силою стає могутньою людина.
10 Хто бореться з Господом, буде переможений, – Всевишній з неба їх розгромить, адже Він судитиме світ від краю й до краю! Він дає потугу Своєму цареві й високо підносить ріг Свого помазаника…
11 Отже, Елкана повернувся до свого дому, в Рамі, а хлопчик залишився служити Господеві під наглядом священика Ілія.
Негідні сини Ілія
12 Проте сини Ілія були негідними людьми й не дбали про служіння Господу.
13 Вони не дотримувались ні священицьких обов’язків, ні правил щодо народу. Коли людина приносила жертву, і як м’ясо вже варилось, то приходив слуга священика з тризубою вилкою в руках,
14 і встромляв її у великий котел, чи в каструлю, або в казан, чи в горщик, – і все, що потрапляло на вилку, священик забирав собі. Так вони чинили стосовно всіх Ізраїльтян, котрі приходили в Шіло.
15 Навіть ще до того, як спалювали на жертовнику жир, приходив слуга священика й говорив до того, хто приносив жертву: Дай мені м’яса на печеню для священика; вареного м’яса він не приймає, а лише сире!
16 А коли той чоловік говорив: Спочатку потрібно спалити жир, а вже тоді візьмеш, що забажаєш, – то слуга заперечував: Ні, віддавай зараз, а якщо ні, то візьму силою!
17 Тому гріх перед Господом тих обох молодиків був дуже тяжкий, адже вони зневажливо ставились до Господніх жертвоприношень…
Служіння Самуїла в дитинстві
18 А хлопчина Самуїл, одягнутий у лляний ефод, служив перед Господом.
19 Його матір виготовляла для нього малий одяг за зростом, і щороку приносила йому, коли приходила зі своїм чоловіком задля принесення щорічної жертви.
20 Ілій щоразу благословляв Елкану та його дружину, говорячи: Нехай Господь нагородить тебе нащадком від цієї жінки замість випрошеного й відданого Господу. Після цього вони повертались до своєї місцевості.
21 Тож Господь зглянувся на Анну: вона знову й знову вагітніла і ще народила трьох синів та дві дочки, в той час як хлопчик Самуїл зростав із Господом.
22 Хоча Ілій був у дуже похилому віці, він чув про все, що його сини витворяли з усіма Ізраїльтянами, і знав, як вони віддаються розпусті з жінками, які прислуговували при вході до Намету Зустрічі.
23 Він говорив їм: Чому ви робите такі речі? Адже я чую про ваші злі вчинки від усього народу.
24 Ні, так не повинно бути , сини мої! Недобрі речі я чую про вас, – ви спроваджуєте народ до відступлення від Господа!
25 Якщо людина згрішить проти людини, то в молитві віддають цю справу Богові; але якщо людина грішить проти Господа, то хто за неї заступиться в молитві? Проте вони (сини ) не слухали застережень свого батька, тому Господь вирішив їх знищити.
26 А тим часом підліток Самуїл поступово підростав, здобуваючи прихильність як у Господа, так і повагу серед людей.
Пророцтво щодо роду Ілія
27 Одного разу прийшов до Ілія Божий чоловік, і переказав йому слова Господа: Хіба Я, насправді, не об’являвся родові твого прабатька, коли вони були ще в Єгипті, в краю фараонів!
28 Я обрав його (Левія ) з-поміж усіх Ізраїльських племен Собі як священика, аби він міг наближатись до Мого жертовника, звершувати кадіння ладаном й носити ефод переді Мною; Я дав також поколінню твого прабатька всі жертвоприношення Ізраїльських дітей, що проходять через вогонь.
29 Для чого ж ви зневажаєте Мої жертви та Мої приношення, які Я призначив для Святині? Адже ти поважаєш своїх синів більше, ніж Мене; ви жирієте від кращих первоплодів усіх жертв Мого народу, Ізраїлю!?
30 Тому ось таке рішення Господа, Бога Ізраїлю: Хоч Я, справді, обіцяв твоїм нащадкам, як і нащадкам твого прабатька, що повіки будете ходити переді Мною, проте тепер приречення Господа інше: Так не буде! Адже лише тих, котрі шанують Мене, вшаную і Я, але ті, котрі Мене зневажають, будуть зневажені!
31 Оце наближається час, коли Я відітну твоє рамено (силу ) від рамена твого батьківського роду, аби не доживала в твоєму поколінні людина до похилого віку.
32 Ти з досадою, як супротивник, дивитимешся на Моє місцеперебування, – на все те добро, яке Я чинитиму Ізраїлю, але в твоєму роду ніколи не буде людини похилого віку.
33 І все ж декого з твоїх нащадків не відкину від Мого жертовника, аби було прикро твоїм очам і страждала твоя душа. Ось чому кожен, хто народжуватиметься серед твоїх нащадків, вмиратиме в розквіті сил.
34 Ознакою для тебе буде те, що станеться з обома твоїми синами, Хофні та Пінхасом. Вони обидва загинуть в один день.
35 А для Себе Я поставлю вірного священика, який діятиме за бажанням Мого серця та буде Мені до душі. Я збудую йому надійний дім. Він ходитиме перед Моїм Помазаником постійно.
36 Буде так, що кожен, хто залишиться з твого роду, прийде, аби Йому поклонитись й, очікуючи від нього якусь монету, або буханець хліба, скаже: Признач мене хоч на якесь служіння, аби мати хоч шматок хліба .
Cántico de Ana
1 En su oración, Ana dijo:
En ti, Señor, mi corazón se regocija;
en tu nombre, mi fuerza es mayor.
Ahora puedo burlarme de mis enemigos
porque me regocijo en tu salvación.
2 Nadie es santo como tú, Señor.
Fuera de ti, no hay nadie más.
No hay mejor refugio que tú, Dios nuestro.
3 Que nadie se jacte ni sea altanero;
que aparte la insolencia de sus labios,
porque solo el Señor es quien lo sabe todo;
es el Dios que pondera toda acción.
4 El Señor quiebra los arcos de los poderosos,
y reviste de poder a los débiles.
5 Los que eran ricos, ahora mendigan trabajo;
los que sufrían de hambre han sido saciados.
Aun la estéril ha dado a luz siete hijos,
y la mujer fecunda ahora desfallece.
6 El Señor da la vida, y la quita;
nos lleva al sepulcro, y nos rescata de él.
7 El Señor da pobreza y riqueza;
el Señor nos humilla y nos enaltece.
8 Al pobre lo levanta de la nada,
y saca de la inmundicia al mendigo
para sentarlo entre los príncipes.
Del Señor son las bases de la tierra;
sobre ellas ha afirmado el mundo.
9 El Señor vigila los pasos de sus fieles,
pero los impíos mueren en medio de las tinieblas,
Porque nadie triunfa por sus propias fuerzas.
10 Ante el Señor son derrotados sus enemigos;
desde el cielo lanza rayos sobre ellos.
El Señor es juez de los confines de la tierra;
otorga poder al Rey que escogió,
y exalta el poder de su Ungido.
11 Elcana regresó a su casa en Ramá, y el niño se quedó a servir al Señor bajo la supervisión del sacerdote Elí.
El pecado de los hijos de Elí
12 Los hijos de Elí eran unos malvados, y no reconocían la autoridad del Señor.
13 Era costumbre entre los sacerdotes y el pueblo que, cuando alguien ofrecía un sacrificio, mientras se cocía la carne, el criado del sacerdote tomaba un tridente e iba
14 al perol, la olla, el caldero o la marmita, y sacaba carne para el sacerdote. Así lo hacían con todos los israelitas que acudían a Silo.
15 Además, antes de quemar la grasa, llegaba el criado del sacerdote y le decía al que sacrificaba: «El sacerdote quiere carne para asar. No quiere carne cocida, sino cruda.»
16 Y si la persona le decía: «Primero debe quemarse la grasa; después de eso podrás tomar todo lo que quieras», el criado respondía: «Dámela ahora mismo; de lo contrario, la tomaré por la fuerza.»
17 Este pecado de los jóvenes sacerdotes era muy grave, porque no mostraban ningún respeto por las ofrendas del Señor.
18 El joven Samuel servía ante el Señor, vestido con un efod de lino.
19 Cada año, su madre le hacía una túnica pequeña y se la llevaba cuando iba con su marido a entregar sus ofrendas de costumbre.
20 Entonces Elí bendecía a Elcana y a su mujer, y les decía: «Que el Señor te dé más hijos de esta mujer, para que ocupen el lugar del que ella le entregó al Señor.» Después de eso, ellos se regresaban a su casa.
21 Y el Señor bendijo a Ana con tres hijos y dos hijas. Mientras tanto, el joven Samuel crecía y seguía sirviendo al Señor.
22 Elí ya era muy viejo, pero sabía todo lo que sus hijos hacían con el pueblo de Israel, y sabía también que ellos se acostaban con las mujeres que servían a la entrada del tabernáculo.
23 Así que los llamó y les dijo:
«La gente se queja de que ustedes se portan muy mal. ¿Por qué lo hacen?
24 No, hijos míos; lo que hacen no está bien. Además, hacen pecar al pueblo del Señor.
25 Si el hombre peca contra el hombre, hay jueces para juzgarlo; pero si alguien peca contra el Señor, ¿quién intercederá por él?»
Pero sus hijos no atendieron los consejos de su padre, porque el Señor había resuelto quitarles la vida.
26 Mientras tanto, el joven Samuel seguía creciendo y era bien visto por Dios y por la gente.
27 Un día, un hombre de Dios fue a visitar a Elí, y le dijo:
«Así ha dicho el Señor: “Cuando tus antepasados vivían en Egipto, en la tierra del faraón, ¿no es verdad que me manifesté a ellos con toda claridad?
28 Yo escogí a tu padre de entre todas las familias de Israel, para que fuera mi sacerdote y presentara sobre mi altar las ofrendas, y quemara incienso, y llevara el efod delante de mí. Además, le di a sus descendientes todas las ofrendas de los hijos de Israel.
29 ¿Por qué han pisoteado los sacrificios y las ofrendas que pedí al pueblo ofrecerme en el tabernáculo? ¿Por qué has respetado más a tus hijos que a mí, y los has dejado engordar con las mejores ofrendas que me da mi pueblo Israel?
30 Por todo esto, el Señor Dios de Israel te dice: ‘Yo prometí que tu familia y los descendientes de tu padre estarían siempre a mi servicio’; pero hoy te digo que esto se acabó, porque yo honro a los que me honran, y humillo a los que me desprecian.
31 Ya está cerca el día en que tu poder y el de tus descendientes llegará a su fin; ninguno de ellos llegará a viejo.
32 Tu familia caerá en desgracia, mientras que a Israel lo colmaré de bienes. Ya lo he dicho: ‘Ninguno de tus descendientes llegará a viejo.’
33 A cualquiera de tus hijos que yo no aparte de mi altar, tú lo verás para llenarte de dolor. Todos tus descendientes morirán en plena juventud.
34 Como señal de lo que te he dicho, tus dos hijos, Jofní y Finés, morirán el mismo día.
35 Pero levantaré un sacerdote que me sea fiel, y que haga lo que a mí me agrada. Yo haré que no le falten descendientes, y estará delante de mi ungido todos los días de su vida.
36 El que haya sobrevivido en tu familia, irá y se arrodillará delante de él, y le rogará que le dé una moneda de plata y un bocado de pan, y que lo ocupe en algún trabajo entre los sacerdotes para tener qué comer.”»