Бажання Давида побудувати Храм Господа та Божа відповідь на це
1 Якось, коли Давид замешкав у своєму палаці, то він промовив до пророка Натана: Ось я живу в палаці з кедрового дерева, а Ковчег Господнього Заповіту під Наметом.
2 А Натан відповів Давидові: Все, що в тебе на серці, роби, адже з тобою Бог.
3 Але тієї самої ночі сталося так, що до Натана було Господнє слово такого змісту:
4 Іди та передай Моєму слузі Давидові, що сказав Господь: Не ти будуватимеш Мені Храм, щоб Я в ньому перебував!
5 Адже Я не мешкав у Храмі з того дня, коли Я вивів Ізраїль, і до сьогодні, але Я переходив з намету в намет, і з одного Святилища в інше .
6 Хіба Я, мандруючи з усім Ізраїлем, будь-коли сказав хоча б одному із суддів Ізраїлю, яким Я доручав опікуватись Моїм народом, докоряючи: Чому ви досі не збудували Мені Храму з кедрового дерева?!
7 Тож тепер скажи Моєму слузі Давиду, що говорить Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, від отари, аби ти був володарем над Моїм народом, – над Ізраїлем.
8 Я був з тобою скрізь, де ти лише ходив; Я знищив перед тобою всіх твоїх ворогів, і зробив твоє ім’я славним, подібно до інших славнозвісних імен на землі.
9 Я визначив місце для Мого народу, Ізраїлю, і посадив його так, що він безпечно тут проживатиме. Його більше вже не гнобитимуть злочинці й більше не будуть принижувати його, як було раніше, –
10 з того часу, як Я призначав суддів над Моїм народом, Ізраїлем, упокорюючи усіх його ворогів. Я провіщаю тобі, що Господь збудує твій дім .
11 А коли сповниться твій вік, і ти приєднаєшся до своїх батьків, то Я підійму після тебе на престол твого нащадка, – одного з твоїх синів; Я зміцню його царство, й
12 він збудує Мені Храм, і Я утверджу його престол навіки.
13 Я буду йому Батьком, а він буде Мені сином; і не відніму від нього Своєї прихильності, як Я відняв від того, котрий був перед тобою.
14 Я поставлю його (нащадка ) в Моєму Храмі, як і в Моєму царстві навіки; так само і його трон буде утверджений навіки!
15 Усі ці слова і все це видіння Натан переказав Давидові.
Молитва царя Давида
16 Тоді цар Давид пішов, сів перед Господом і сказав: Хто я такий, Господи Боже, і чим вирізняється моя родина, що Ти мене аж досі провадив?
17 Але й цього для Тебе, Боже, було недостатньо, тому Ти ще дав обітницю для роду Твого слуги на далеке майбутнє; Ти, Господи Боже, вшанував мене, давши можливість зазирнути в майбутнє людства.
18 Чим може віддячити Тобі Давид за таку пошану до Свого слуги? Адже Ти знаєш Свого слугу!
19 Господи, задля Свого слуги, і за Своєю волею Ти вчинив усі ті великі справи, аби стала відомою всім Твоя велич.
20 Господи, немає рівного Тобі, і крім Тебе, немає Бога, в усьому тому, що ми чули на власні вуха.
21 Який інший народ на землі зрівняється з Твоїм, Ізраїльським народом, задля якого Бог прийшов, аби його Собі викупити, учинивши його Своїм народом, і прославивши тим Своє велике та страшне Ім’я?! Ти проганяв цілі народи перед Своїм народом, якого Ти викупив з Єгипту.
22 Ти учинив Ізраїльський народ Своїм народом навіки, і Ти, Господи, став їхнім Богом.
23 Тому тепер, Господи, те слово, яке Ти сказав про Свого слугу і про його рід, нехай стане непорушним навіки; тож учини, як Ти сказав!
24 Отже, нехай Твоє Ім’я увічниться і звеличується повіки, щоб люди говорили: Господь Саваот, Бог Ізраїлю, – Він є Богом над Ізраїлем, тоді й рід Давида, Твого слуги, стоятиме непорушно перед Тобою!
25 Оскільки Ти, мій Боже, оголосив Твоєму слузі, що збудуєш його рід, тому-то Твій слуга відважився саме так помолитися перед Тобою.
26 Отже, Господи, Ти є єдиним Богом і пообіцяв Своєму слузі всі ці добродійства!
27 Тепер же Ти милостиво почни благословляти дім Твого слуги, аби він повіки стояв перед Тобою, адже, якщо Ти, Господи, поблагословиш, то він буде благословенним навіки!
Pacto de Dios con David
(2 S 7.1-29)1 David ocupaba ya el trono en su palacio cuando le dijo al profeta Natán:
«¡Mírame aquí, entronizado en un palacio de cedro, mientras el arca del pacto del Señor está debajo de unas cortinas!»
2 Y Natán le contestó:
«Haz todo lo que de corazón te propongas hacer, que cuentas con el apoyo de Dios.»
3 En esa misma noche la palabra de Dios vino a Natán, y le dijo:
4 «Ve y dile a mi siervo David que yo, el Señor, he dicho: “No serás tú quien me edifique casa para que la habite.
5 Desde el día en que saqué a los israelitas, y hasta el día de hoy, yo no he habitado en ninguna casa. Al contrario, anduve de tienda en tienda, y de enramada en enramada.
6 Por dondequiera que he andado con todo Israel, jamás dije nada a ninguno de los jueces de Israel, a los que ordené apacentar a mi pueblo; jamás le pedí que me edificaran un palacio de cedro.”
7 Así que ve a decirle a mi siervo David que yo, el Señor de los ejércitos, he dicho: “Yo te tomé del redil, cuando andabas detrás de las ovejas, para que fueras el príncipe de mi pueblo Israel.
8 Yo he estado contigo por dondequiera que has andado, y he derrotado a todos los enemigos que has enfrentado. Y ahora voy a hacerte famoso, tan famoso como los más importantes de la tierra.
9 Además, he preparado un lugar para mi pueblo Israel, y allí lo plantaré, para que se establezca y no vuelva a ser removido, ni la gente malvada vuelva a consumirlo como en el pasado,
10 cuando puse jueces sobre mi pueblo Israel. Yo humillaré a todos tus enemigos. Te hago saber también que yo, el Señor, te edificaré una casa.
11 Cuando llegue el momento de que te reúnas con tus antepasados, yo haré que uno de entre tus hijos se levante para sucederte, y yo también afirmaré su reinado.
12 Él me edificará casa, y yo confirmaré su trono para siempre.
13 Yo seré su padre, y él será mi hijo, y jamás le negaré mi misericordia, como se la negué a quien reinó antes de ti;
14 más bien, lo confirmaré en mi casa y en mi reino para siempre, y para siempre se afirmará su trono.”»
15 Y Natán le repitió a David todas estas palabras y toda esta visión.
16 Entonces el rey David se presentó delante del Señor, y dijo:
«Señor y Dios, ¿quién soy yo, y quién es mi familia, para que me hayas traído hasta aquí?
17 ¡Y aun esto te ha parecido poco, Dios mío! Tú, mi Señor y Dios, hablas en futuro de la casa de tu siervo, y me ves como si fuera yo un hombre excelente.
18 ¿Qué más puedo yo, tu siervo David, añadir y pedir de ti, para mi propia gloria? ¡Tú conoces a este siervo tuyo!
19 Tú, Señor, has hecho todos estos portentos, por amor a tu siervo y según tu corazón, para dar a conocer tu grandeza.
20 Señor, no hay nada semejante a ti, y hasta donde sabemos, no hay más Dios que tú.
21 ¿Qué otro pueblo hay en la tierra como tu pueblo Israel, redimido por su propio Dios, para dar a conocer tu nombre por medio de grandes maravillas, al desalojar las naciones de delante de tu pueblo, el pueblo que tú rescataste de Egipto?
22 Tú has hecho de Israel tu propio pueblo para siempre; ¡tú, Señor, has llegado a ser su Dios!
23 »Ahora, Señor, que la palabra que has hablado acerca de tu siervo y de su casa, se afirme para siempre. Que se haga lo que tú has dicho.
24 Que tu nombre permanezca y sea engrandecido para siempre, a fin de que se diga: “El Señor de los ejércitos es el Dios de Israel”, y que la casa de tu siervo David se afirme en tu presencia.
25 Tú, Dios mío, le has revelado a tu siervo tu intención de edificarle casa. Por eso tu siervo ha hallado motivo para orar en tu presencia.
26 Tú, Señor, eres el Dios que le ha revelado a tu siervo tal bondad;
27 eres tú quien ha querido bendecir la casa de este siervo tuyo, para que permanezca para siempre delante de ti. Tú, Señor, la has bendecido, y bendita será para siempre.»