Rubenici, Gadyci i połowa Manassesytów zajmują Zajordanie
(V Mojż. 3,12—22)1 A synowie Rubena i synowie Gada mieli wiele stad bardzo licznych. Gdy tedy zobaczyli ziemię Jazer i ziemię Gilead, uznali, że okolice te nadawały się na pastwiska dla stad;
2 Przyszli więc synowie Gada i synowie Rubena i rzekli do Mojżesza i do Eleazara, kapłana, i do książąt zboru tak:
3 Atarot, Dibon, Jazer, Nimra, Cheszbon, Eleale, Sebam, Nebo i Beon,
4 Ta ziemia, którą Pan podbił na oczach zboru izraelskiego, to ziemia nadająca się na pastwiska dla bydła, a słudzy twoi mają właśnie bydło.
5 I mówili dalej: Jeśli znaleźliśmy łaskę w oczach twoich, to niech ta ziemia zostanie nadana na własność twoim sługom. Nie każ nam więc przeprawiać się przez Jordan.
6 Wtedy rzekł Mojżesz do synów Gada i do synów Rubena: Jakże to! To bracia wasi mają pójść na wojnę, a wy chcecie tu pozostać?
7 Dlaczego odwodzicie serca synów izraelskich od przeprawienia się do ziemi, którą Pan im dał?
8 Tak postąpili ojcowie wasi, gdy wysłałem ich z Kadesz-Barnea, aby obejrzeli tę ziemię:
9 Doszli do doliny Eszkol, obejrzeli ziemię, lecz potem odwodzili serca synów izraelskich od pójścia dalej do ziemi, którą Pan im dał.
10 Toteż tego dnia rozgorzał gniew Pana, który przysiągł:
11 Zaiste, ci mężowie, którzy wyszli z Egiptu, od dwudziestu lat i wzwyż, nie ujrzą tej ziemi, którą poprzysiągłem Abrahamowi, Izaakowi i Jakubowi, ponieważ niezupełnie byli mi posłuszni,
12 Z wyjątkiem Kaleba, syna Jefunnego, Kenizyty, i Jozuego, syna Nuna, którzy wiernie wytrwali przy Panu.
13 I rozgorzał gniew Pana na Izraela, i sprawił, że tułali się po pustyni przez czterdzieści lat, aż wyginęło pokolenie, które czyniło zło w oczach Pana.
14 A oto teraz wystąpiliście z kolei wy zamiast waszych ojców, potomstwo grzesznych ludzi, aby jeszcze wzmóc żar gniewu Pana na Izraela.
15 Jeżeli odstąpicie od niego i nie pójdziecie za nim, pomnoży jeszcze jego tułaczkę po pustyni, i wygubicie cały ten lud.
16 Wtedy oni przystąpili do niego i rzekli: Zbudujemy tutaj tylko zagrody dla naszych stad i miasta dla naszych dzieci,
17 My zaś zbrojnie pociągniemy przed synami izraelskimi, aż zaprowadzimy ich do ich siedzib, dzieci zaś nasze pozostaną w warownych miastach z powodu mieszkańców tej ziemi.
18 Nie powrócimy do naszych domów, dopóki synowie izraelscy nie obejmą każdy swego dziedzictwa.
19 Nie weźmiemy też działu razem z nimi po tamtej stronie Jordanu i dalej, jeżeli otrzymamy nasze dziedzictwo z tej strony Jordanu po stronie wschodniej.
20 I rzekł do nich Mojżesz: Jeżeli tak postąpicie, jeżeli pociągniecie zbrojnie przed Panem na wojnę
21 I każdy zbrojny z was przekroczy Jordan przed Panem, aż wypędzi On swoich wrogów przed sobą
22 I ziemia ta zostanie podbita w obliczu Pana, i dopiero potem wrócicie, to będziecie niewinni wobec Pana i wobec Izraela, a ta ziemia stanie się waszą posiadłością przed Panem.
23 Lecz jeżeli tak nie postąpicie, wtedy zgrzeszycie przed Panem, a wiedzcie, że kara za wasz grzech was spotka.
24 Zbudujcie sobie miasta dla waszych dzieci i zagrody dla waszych owiec, lecz uczyńcie i to, co wyszło z waszych ust!
25 Rzekli tedy synowie Gada i synowie Rubena do Mojżesza: My, słudzy twoi, uczynimy, co nasz pan nakazuje.
26 Nasze dzieci, nasze żony, nasze stada i wszystko nasze bydło pozostaną tam, w miastach Gileadu,
27 My zaś, twoi słudzy, wszyscy gotowi do boju wyruszymy przed Panem na wojnę, jak nasz pan powiada.
28 I wydał Mojżesz w ich sprawie rozkaz Eleazarowi, kapłanowi, i Jozuemu, synowi Nuna, i naczelnikom rodów plemion izraelskich,
29 I rzekł Mojżesz do nich: Jeżeli synowie Gada i synowie Rubena wszyscy zbrojnie ruszą z wami przez Jordan na wojnę w obliczu Pana i kraj ten zostanie przez was podbity, to dacie im ziemię Gilead w posiadanie.
30 Lecz jeżeli z wami zbrojnie nie ruszą, to otrzymają posiadłość wśród was w ziemi kanaanejskiej.
31 Wtedy synowie Gada i synowie Rubena odpowiedzieli tak: Uczynimy tak, jak Pan powiedział do twoich sług:
32 Przeprawimy się zbrojnie w obliczu Pana do ziemi kanaanejskiej, a naszą dziedziczną posiadłość będziemy mieli z tej strony Jordanu.
33 Mojżesz dał wtedy im, to jest synom Gada, synom Rubena i połowię plemienia Manassesa, syna Józefa, królestwo Sychona, króla amorejskiego, i królestwo Oga, króla Baszami, ziemię wraz z jej miastami i przynależnymi do tych miast okolicami.
34 Synowie Gada odbudowali Dibon, Atarot i Aroer
35 Oraz Atrot Szofan, Jazer, Jogboha,
36 Bet-Nimra i Bet-Haran, warowne miasta, i zagrody dla owiec.
37 Synowie Rubena zaś odbudowali pod innymi nazwami Cheszbon, Eleale, Kiriataim,
38 Nebo i Baal-Meon oraz Sybmę i nadali nazwy miastom, które odbudowali.
39 Synowie Machira, syna Manassesa, poszli do Gilead, zdobyli go i wypędzili Amorejczyków, którzy w nim byli.
40 Mojżesz nadał więc Gilead Machirowi, synowi Manassesa, i on tam się osiedlił.
41 Także Jair, syn Manassesa, poszedł i zdobył ich osady, i nazwał je osadami Jaira.
42 Nobach zaś poszedł i zdobył Kenat wraz z jego okolicznymi osiedlami, i nazwał je od swego imienia Nobach.
Поділ землі на сході від Йордану
1 Сини Рувима та сини Ґада мали дуже багато худоби. Коли вони побачили землю Язера та Гілеадський край, як придатну місцевість для випасання худоби,
2 то сини Ґада й сини Рувима прийшли і сказали Мойсеєві, священикові Елеазарові та князям громади такі слова:
3 Атарот, Дібон, Язер, Німра, Хешбон, Елеале, Себам, Нево і Беон –
4 земля, яку Господь завоював перед Ізраїльською громадою. Ця земля придатна як пасовисько для худоби, а в твоїх рабів багато худоби.
5 Якщо ми знайшли ласку в твоїх очах, – говорили вони, – то нехай ця земля буде дана твоїм слугам у спадок. Не переводь нас через Йордан.
6 Тоді Мойсей сказав синам Ґада та синам Рувима: Ваші брати підуть воювати, а ви хочете осісти тут?
7 Навіщо ви відвертаєте серця Ізраїльтян, аби вони не йшли в край, який їм дав Господь?
8 Так учинили ваші батьки, коли я послав їх з Кадеш-Барнеа обстежити землю.
9 Вони дійшли до Долини Ешкол і обстежили землю, але потім відвернули серця Ізраїльських нащадків, аби ті не йшли в край, який Господь їм дав.
10 Тоді Господь запалав гнівом і, заприсягнувшись, сказав:
11 Люди, котрі вийшли з Єгипту, від двадцяти років і вище, не побачать землі, про яку Я клявся Авраамові, Ісаакові та Якову, оскільки вони не були цілковито слухняні Мені,
12 за винятком Халева, сина Єфунея, кенезейця, та Ісуса, сина Навина, котрі завжди слідували за Господом.
13 Тому запалав Господь гнівом на Ізраїль, і Він зробив так, що вони блукали пустелею сорок років, доки повністю не вимерло все покоління тих, хто в очах Господа чинив зло.
14 Тепер, наслідуючи ваших батьків, повстаєте ви, нащадки грішних людей, аби ще більше посилити гнів Господа на Ізраїль.
15 Адже якщо ви відступите від Нього, то Він і надалі залишатиме вас блукати пустелею, й ви погубите весь цей народ.
16 Але вони підійшли до Мойсея і сказали: Ми лише тут побудуємо кошари для нашої худоби і оселі для наших родин,
17 а самі ми озброїмось і, навіть випереджуючи Ізраїльських нащадків, підемо аж доки не запровадимо їх до їхніх поселень. Наші ж діти житимуть в містах, обнесених мурами, захищені від тих, хто живе на цій землі.
18 Ми не повернемось до наших осель, доки кожен з Ізраїльських нащадків не заволодіє своєю спадщиною.
19 До того ж ми не претендуємо на наділ разом з ними по той бік Йордану і далі, бо ми одержали спадщину по цей бік Йордану, тобто на сході!
20 Мойсей відповів їм: Якщо ви зробите так, як говорите і, озброївшись, підете перед Господом на війну;
21 якщо кожен з вас озброєним перейде Йордан перед Господом, доки Він не прожене Своїх ворогів з-перед Свого обличчя,
22 і доки весь край не буде здобутий перед Господом, і лише після цього ви повернетесь сюди , то ви будете невинні перед Господом і перед Ізраїлем, а ця земля стане вашою власністю перед Господом.
23 Коли ж не зробите так, то згрішите перед Господом, – і усвідомите свій гріх, коли ви понесете покарання.
24 Тож побудуйте собі міста для ваших дітей, і кошари для своїх отар, але зробіть і те, що вийшло з ваших уст.
25 Тоді сини Ґада та сини Рувима, запевняючи Мойсея, сказали: Ми – твої слуги, і вчинимо так, як наказує наш владика!
26 Наші діти, наші жінки, наші отари і вся наша худоба залишаються тут, у містах Гілеаду,
27 а ми, твої слуги, кожен озброєний і готовий до бою, вирушимо перед Господом на війну, як наказує наш володар.
28 Тоді Мойсей щодо цієї справи віддав спеціальний наказ священику Елеазарові та Ісусові, синові Навина, а також главам родів Ізраїльтян по батьківській лінії.
29 Мойсей наказав їм: Якщо нащадки Ґада та нащадки Рувима, озброївшись, вирушать з вами через Йордан на війну перед Господом, і той край буде вами підкорений, то дасте їм у володіння Гілеадський край.
30 Якщо ж вони озброєними не вирушать разом з вами, то вони одержать спадщину між вами в ханаанському краю.
31 Після цього нащадки Ґада та нащадки Рувима у відповідь сказали: Що Господь скаже твоїм слугам, те ми і зробимо.
32 Озброївшись перед Господом, ми підемо в ханаанську землю, але наша спадщина нехай буде по цей бік Йордану.
33 Тож Мойсей дав їм, тобто нащадкам Ґада, нащадкам Рувима і половині племені Манассії, сина Йосифа, царство Сіхона, царя аморейців, і царство Оґа, царя Башану, – всю ту землю з її містами і належними до них околицями краю.
34 Таким чином нащадки Ґада відбудували Дібон, Атарот, Ароер,
35 Атрот-Шофан, Язер, Йоґбегу,
36 Бет-Німру та Бет-Гаран – укріплені міста із кошарами для отар.
37 Сини Рувима відбудували Хешбон, Елеале, Кір’ятаїм,
38 Нево і Баал-Меон, змінивши їх назви, а також Сібему. Вони дали нові назви містам, які відбудували.
39 Нащадки Махіра, сина Манассії, пішли на Гілеад і захопили його, аморейців же, які жили в ньому, вони прогнали.
40 Тому Мойсей віддав Гілеад Махірові, синові Манассії, і він там оселився.
41 Так само Яір, син Манассії, пішов і заволодів поселеннями цієї місцевості і назвав їх поселеннями Яіра.
42 Нобаг пішов та захопив Кенат і назвав їх своїм ім’ям, Нобаг.