Nietrwałość szczęścia ludzkiego
1 Przewodnikowi chóru. Psalm synów Koracha.
2 Słuchajcie tego, wszystkie ludy;
Nakłońcie uszu, wszyscy mieszkańcy świata!
3 Zarówno wy, synowie ludu, jak wy, synowie możnych,
Zarówno bogaty, jak i ubogi!
4 Usta moje będą wypowiadać słowa mądre;
A rozmyślanie serca mego będzie rozsądne.
5 Nakłonię do przypowieści ucho swoje,
Rozwiążę przy cytrze zagadkę swoją:
6 Czemu mam się bać w dniach złych,
Gdy osacza mnie złość moich napastników,
7 Którzy polegają na dostatkach swoich
I chlubią się mnóstwem bogactw swoich?
8 Przecież brata żadnym sposobem nie wykupi człowiek
Ani też nie da Bogu za niego okupu,
9 Bo okup za duszę jest zbyt drogi
I nie wystarczy nigdy,
10 By mógł żyć dalej na zawsze
I nie oglądał grobu.
11 Zobaczy bowiem, że mądrzy umierają,
Głupi i prostak pospołu giną
I zostawiają obcym bogactwo swoje.
12 Domy ich są grobami na wieki,
Mieszkania ich z pokolenia w pokolenie,
Chociaż imionami swymi nazwali kraje.
13 Ale człowiek, choć żyje w przepychu, nie ostoi się,
Podobny jest do bydląt, które giną.
14 Taka to jest droga tych, którzy żyją w błędnej pewności siebie,
I taki koniec tych, którym własna mowa się podoba. Sela.
15 Pędzą jak owce do otchłani,
Śmierć jest pasterzem ich.
Ale prawi panować będą nad nimi z poranku.
Zamysły ich będą unicestwione;
Otchłań będzie ich mieszkaniem.
16 Lecz Bóg wyzwoli duszę moją z krainy umarłych,
Ponieważ weźmie mnie do siebie. Sela.
17 Nie bój się, gdy się ktoś bogaci,
Gdy rośnie chwała domu jego,
18 Bo gdy umrze, nic z sobą nie weźmie
I nie pójdzie za nim chwała jego.
19 Choćby za życia swego mienił się szczęśliwym;
Choćby się chwalił, że mu się dobrze wiedzie,
20 Pójdzie do pokolenia ojców swoich,
Którzy już nigdy nie ujrzą światłości.
21 Człowiek, który żyje w przepychu, tego nie pojmie,
Podobny jest do bydląt, które giną.
Псалом 49
1 Диригентові. Синів Корея. Псалом.
2 Слухайте це, всі народи; вважайте всі мешканці Землі, –
3 однаково, як прості люди, так і знатні, як багаті так і вбогі.
4 Мої уста висловлюватимуть мудрі слова, – роздуми мого серця будуть розумними.
5 Своє вухо я нахилю до приповісті, й відкрию мою загадку в супроводі гуслів:
6 Чому маю боятися в лиху годину, коли мене по п’ятах переслідує несправедливість моїх нападників – тих,
7 що надіються на свою силу і хваляться великим своїм багатством?
8 Адже жодна людина не викупить брата свого і не дасть Богові викупу за нього,
9 бо викуп за їхню душу надто дорогий і не задовольнить Його ніколи,
10 щоб жив він (брат ) вічно й не побачив могили…
11 Він бачить, що мудрі вмирають так само як гинуть нерозумні, залишаючи своє багатство іншим.
12 Могили стають їхніми домівками навіки. Таке їхнє існування з роду в рід, хоч своїми іменами називали країни.
13 Тож людина, хоча за життя буває в пошані, уподібнюється до тварин, що зникають.
14 Така дорога і тих, котрі нерозумно на себе покладаються , хоча їхні послідовники хвалитимуться усім, що ті говорили.
Музична пауза .15 Їх женуть, наче овець, до шеолу, смерть їх пасе, але на світанку запанують над ними праведні. Їхня постать зникне, а шеол стане для них домівкою.
16 Але Бог визволить мою душу з влади шеолу. Він прийме мене.
Музична пауза .17 Не тривожся, коли людина багатіє, й коли зростає слава її дому.
18 Адже, помираючи, не забере вона нічого, і не піде за нею слава її,
19 хоч за свого життя вона вважала себе щасливою, – її хвалили, що дбала про себе й була успішною.
20 Вона приєднається до роду своїх батьків, які вже ніколи не побачать світла.
21 Але людина, що живе в розкоші, не розуміє, що вона також подібна до тварин, які гинуть.