Miasta Lewitów
1 Na stepach Moabu nad Jordanem naprzeciw Jerycha przemówił Pan do Mojżesza tymi słowy:
2 Rozkaż synom izraelskim, aby ze swoich dziedzicznych posiadłości dali Lewitom miasta na mieszkanie; niech też dadzą Lewitom pastwiska wokoło ich miast.
3 Miasta będą mieli na mieszkanie, a pastwiska będą mieli dla swego bydła i dla swego dobytku, i dla wszelkich swoich zwierząt.
4 Pastwiska podmiejskie, które dacie Lewitom, będą się rozciągały na tysiąc łokci wokoło muru miejskiego na zewnątrz.
5 Poza miastem odmierzycie dwa tysiące łokci po stronie wschodniej, dwa tysiące łokci po stronie południowej, dwa tysiące łokci po stronie zachodniej i dwa tysiące łokci po stronie północnej, miasto zaś będzie w środku. To będą ich podmiejskie pastwiska.
6 Miasta zaś, które dacie Lewitom, stanowić będą sześć miast schronienia, do których pozwolicie schronić się zabójcy. Oprócz nich dacie im czterdzieści dwa miasta.
7 Wszystkich miast, które dacie Lewitom, będzie czterdzieści osiem; miasta wraz z ich pastwiskami.
8 Liczniejsze plemiona dadzą więcej, mniej liczne dadzą mniej miast, które dacie z posiadłości synów izraelskich. Według dziedzictwa, które każde plemię objęło w posiadanie, da ze swoich miast Lewitom.
Miasta schronienia
(V Mojż. 19,1—13Joz. 20,1—9)9 I przemówił Pan do Mojżesza tymi słowy:
10 Przemów do synów izraelskich i powiedz im: Gdy przekroczycie Jordan i wejdziecie do ziemi kanaanejskiej,
11 Wyznaczcie sobie niektóre miasta, aby były dla was miastami schronienia, dokąd będzie mógł schronić się zabójca, który zabił człowieka nieumyślnie.
12 I będą one dla was miastami schronienia przed mścicielem, aby zabójca nie zginął, dopóki nie stanie przed zborem na sąd.
13 Z miast, które oddacie, sześć będzie dla was miejscem schronienia;
14 Z nich trzy miasta dacie za Jordanem, a trzy miasta dacie w ziemi kanaanejskiej. Będą one miastami schronienia.
15 Tych sześć miast będzie miejscem schronienia dla synów izraelskich, dla obcych przybyszów i dla osadników pośród was, aby mógł tam zbiec każdy, kto zabił człowieka nieumyślnie.
16 Jeżeli jednak narzędziem żelaznym uderzył kogoś tak, że umarł, to jest mordercą. Morderca poniesie śmierć.
17 Jeżeli uderzył go kamieniem, który ręka udźwignie, a od uderzenia tego można umrzeć, i tamten umarł, to jest mordercą. Morderca poniesie śmierć.
18 Albo jeżeli uderzył kogoś ręcznym narzędziem drewnianym, od którego to uderzenia można umrzeć, i tamten umarł, jest mordercą. Morderca poniesie śmierć.
19 Mściciel krwi sam może zabić mordercę. Gdziekolwiek go spotka, może go zabić.
20 Jeżeli z nienawiści wymierzył komu cios albo w złym zamiarze rzucił czymś na niego, tak iż ten umarł,
21 Albo z wrogim nastawieniem uderzył go ręką tak, iż umarł, to ten, który uderzył, poniesie śmierć, bo jest mordercą. Mściciel krwi może zabić mordercę, gdziekolwiek go spotka.
22 Lecz jeżeli uderzył kogokolwiek znienacka bez wrogiego nastawienia albo rzucił nań jakimkolwiek narzędziem bez złego zamiaru,
23 Albo nie widząc go upuścił nań jakikolwiek kamień, od którego uderzenia można umrzeć i tamten umarł, a nie był mu wrogiem i nie chciał jego krzywdy,
24 To zbór rozsądzi sprawę między tym, który uderzył, a mścicielem krwi, według tych praw.
25 Zbór uratuje zabójcę z rąk mściciela krwi. Zbór też sprowadzi go z powrotem do tego miasta schronienia, do którego się schronił, i będzie tam mieszkał aż do śmierci najwyższego kapłana namaszczonego świętym olejem.
26 Jeżeli jednak zabójca wyjdzie z granic miasta schronienia, do którego zbiegł,
27 A mściciel krwi spotka go poza obrębem miasta jego schronienia i mściciel krwi zabije zabójcę, to nie będzie winien przelania krwi,
28 Ponieważ zabójca miał przebywać w mieście swojego schronienia aż do śmierci najwyższego kapłana, a dopiero po śmierci najwyższego kapłana mógł zabójca powrócić do swojego miejsca zamieszkania.
Przepis dotyczący świadków i okupu
29 Taki będzie dla was przepis prawny dla waszych pokoleń na przyszłość we wszystkich waszych siedzibach.
30 Jeżeli ktoś zabił człowieka, to zabójcę można zabić na podstawie wypowiedzi świadków; lecz jeden świadek nie może świadczyć przeciw człowiekowi, aby go skazano na śmierć.
31 Nie wolno wam też przyjmować okupu za życie zabójcy, którego uznano za winnego śmierci. Winien on bowiem ponieść śmierć.
32 Nie wolno wam też przyjmować okupu za tego, kto zbiegł do miasta swego schronienia, aby mógł powrócić i mieszkać w swej ziemi, zanim umrze najwyższy kapłan.
33 Nie bezcześćcie ziemi, w której mieszkacie! Krew bowiem bezcześci ziemię, a ziemi nie można oczyścić od krwi, która na niej została przelana, inaczej jak tylko krwią tego, który ją przelewa.
34 I nie zanieczyszczajcie ziemi, w której mieszkacie, wpośród której i Ja mieszkam; gdyż Ja, Pan, mieszkam wśród synów izraelskich.
Міста для левитів
1 Господь звернувся до Мойсея на рівнинах Моаву, біля Йордану, навпроти Єрихона з такими словами:
2 Накажи Ізраїльтянам, аби зі спадщини своїх володінь вони дали левітам міста для проживання. Нехай також дадуть левітам прилеглі околиці довкола тих міст.
3 Міста будуть їм для проживання, а виділена їм земля для пасовиськ їхній худобі, для їх власних потреб , та їхнім отарам.
4 Околиці міст, які дасте левітам, простягатимуться від стін міста й далі на тисячу ліктів довкола.
5 Тож відміряєте ззовні міста зі східної сторони – дві тисячі ліктів, з південної сторони – дві тисячі ліктів, із західної сторони, що з боку моря, дві тисячі ліктів, і зі сторони півночі також дві тисячі ліктів. Саме місто буде посередині, а навколо – прилеглі території міста.
Міста-сховища
6 З усіх міст, які дасте левітам, шість міст будуть як сховища, в які дозволите утікати вбивцям. Крім цих дасте ще сорок два міста.
7 Усіх міст, які дасте левітам, має бути сорок вісім міст з їхніми прилеглими околицями.
8 Щодо міст, які передасте з посілості Ізраїльтян, то численніші племена дадуть більше, а менш численні менше. У залежності від своєї спадщини, яку кожне плем’я отримало, воно передасть зі своїх міст левітам.
9 Далі промовив Господь до Мойсея такі слова:
10 Звернись до Ізраїльських нащадків і скажи їм: Коли перейдете через Йордан у ханаанський край,
11 то виберіть собі деякі міста, які були б у вас містами-сховищами, у яких міг би сховатись убивця, котрий вбив людину ненавмисно.
12 І будуть у вас ці міста за сховища від кровних месників, щоб убивця не помер, перш ніж він стане перед судом громади.
13 З міст, котрі дасте, шість будуть у вас містами-сховищами.
14 Три міста дасте за Йорданом, і три міста виділите в ханаанській землі. Вони будуть містами-сховищами.
15 Ці шість міст будуть сховищами, як для Ізраїльтян, так і для приходців, котрі живуть між ними, аби міг туди утекти кожний, хто вбив людину ненавмисне.
Настанови щодо убивць
16 Однак, якщо хтось вдарить іншого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця, а убивця неодмінно повинен померти!
17 Якщо ударить когось каменем, що був у руці, від якого можна померти, і той помер, то він – убивця. Убивця неодмінно має померти!
18 Або якщо ударить когось дерев’яним предметом, від удару якого можна померти, і той помер, то він – убивця. Убивця неодмінно має померти!
19 Кровний месник сам може вбити убивцю. Де б він його не зустрів, він може його вбити.
20 Якщо ж він з ненависті штовхне його або кине щось на нього із засідки, так що той помре,
21 або в гніві вдарить його своєю рукою так, що той помре, то той, хто вдарив, неодмінно має померти, бо він є убивцею. Кровний месник може вбити вбивцю, щойно його зустріне.
22 Але якщо хтось штовхне когось випадково, без ворожого наміру, або кине на нього будь-яким предметом без злого наміру,
23 чи не зауваживши когось, кине навіть каменем, який впаде на нього, і він помре, хоч не був його ворогом і не бажав йому зла,
24 то нехай громада розсудить між тим хто вдарив, і між кровним месником за цими постановами.
25 Громада має захистити такого вбивцю від руки кровного месника. Громада поверне його до міста його сховища, куди він утік. Тож він житиме там до смерті великого священика, помазаного святим миром.
26 Однак, коли вбивця вийде поза межі свого міста-сховища, куди він утік,
27 а його кровний месник зустріне його поза межами його міста-сховища, і кровний месник уб’є вбивцю, то він не буде винуватий.
28 Тож убивця має жити в своєму місті-сховищі аж до смерті великого священика. Лише після смерті великого священика вбивцяможе повернутися до місця свого проживання.
29 Таким має бути для вас правило, щодо правосуддя для ваших поколінь, у всіх ваших поселеннях.
30 Якщо хтось вб’є людину, то вбивцю можна покарати смертю лише на підставі свідчення свідків. Проте недостатньо свідчення одного свідка, щоб винести комусь смертний вирок.
31 Не будете приймати викупу за життя вбивці, якого визнано винуватим у смерті. Він неодмінно має померти.
32 Не беріть також викупу за того, хто утік до міста-сховища, але хоче повернутись і далі жити на своїй землі, поки помре великий священик.
33 І не оскверняйте землі, на якій ви мешкаєте . Адже кров оскверняє землю, а землі не можна очистити від пролитої на ній крові, хіба що лише кров’ю того, хто її проливає.
34 Тож не оскверняйте землі, на якій проживаєте й на якій Я поселюся також, оскільки Я Господь, Котрий живе серед ізраїльських синів.