Lud buntuje się przeciwko Panu
1 Wtedy wzburzył się cały zbór i podniósł swój głos, i płakał lud tej nocy.
2 I szemrali wszyscy synowie izraelscy przeciwko Mojżeszowi i Aaronowi. I mówił cały zbór do nich: Obyśmy byli pomarli w Egipcie albo na tej pustyni obyśmy pomarli!
3 Po cóż Pan prowadzi nas do tej ziemi? Abyśmy padli od miecza? Aby nasze żony i dzieci stały się łupem? Czy nie lepiej nam wrócić do Egiptu?
4 I mówili jeden do drugiego: Obierzmy sobie wodza i wróćmy do Egiptu!
5 A Mojżesz i Aaron padli na twarz przed całym zgromadzeniem zboru synów izraelskich.
6 A Jozue, syn Nuna, i Kaleb, syn Jefunnego, spośród tych, którzy zbadali tę ziemię, rozdarli swoje szaty
7 I rzekli do całego zboru izraelskiego: Ziemia, przez którą przeszliśmy, aby ją zbadać, jest ziemią bardzo, bardzo dobrą.
8 Jeżeli Pan ma w nas upodobanie, to wprowadzi nas do tej ziemi i da nam tę ziemię, która opływa w mleko i miód,
9 Tylko nie buntujcie się przeciwko Panu. Nie lękajcie się ludu tej ziemi, będą oni naszym pokarmem; odeszła od nich ich osłona, a Pan jest z nami. Nie bójcie się ich!
10 A gdy cały zbór zamierzał ich ukamienować, chwała Pana ukazała się w Namiocie Zgromadzenia wszystkim synom izraelskim.
11 Wtedy rzekł Pan do Mojżesza: Jak długo znieważać mnie będzie ten lud? Jak długo nie będą mi wierzyć mimo wszystkich znaków, które wśród nich uczyniłem?
12 Wytracę ich zarazą i wygubię ich, a ciebie uczynię ludem większym i silniejszym od nich.
13 Lecz Mojżesz rzekł do Pana: Egipcjanie usłyszą o tym, że spośród nich wywiodłeś mocą swoją ten lud,
14 I powiedzą to mieszkańcom tej ziemi. Oni też już słyszeli, że Ty, Panie, jesteś wpośród ludu tego, że oko w oko im się ukazujesz, Ty, Panie, i że twój obłok stoi nad nimi, i że w słupie obłocznym kroczysz przed nimi w dzień, a w słupie ognia w nocy.
15 Jeżeli tedy zabijesz ten lud jak jednego męża, to narody, które słyszały wieść o tobie, będą mówić:
16 Ponieważ nie mógł Pan wprowadzić ludu tego do ziemi, którą im poprzysiągł, zabił ich na pustyni.
17 Niechże więc teraz wielką okaże się moc Pana mojego, jak rzekłeś, mówiąc:
18 Pan nierychły do gniewu i bardzo łaskawy przebacza winę i występek, choć nie pozostawia bez kary, lecz za winę ojców nawiedza synów do trzeciego i do czwartego pokolenia.
19 Odpuść przeto winę tego ludu według wielkości twojej łaski, jak już przebaczałeś ludowi temu od czasu wyjścia z Egiptu aż dotąd.
20 I rzekł Pan: Odpuściłem na twoje słowo;
Zapowiedź kary za bunt: nie wejdą do Kanaanu
(V Mojż. 1,34—40)21 Ale — jak żyję i jak pełna jest cała ziemia chwały Pana —
22 Żaden z tych mężów, którzy widzieli moją chwałę i moje znaki, jakich dokonywałem w Egipcie i na pustyni, a oto już dziesięciokrotnie wystawiali mnie na próbę i nie słuchali mojego głosu,
23 Nie zobaczy ziemi, którą przysiągłem ich ojcom. Żaden z tych, którzy mnie znieważyli, jej nie zobaczy.
24 Jednakże sługę mojego Kaleba, za to, że inny duch jest w nim i on był mi wierny całkowicie, wprowadzę do ziemi, do której poszedł, i jego potomstwo ją posiądzie.
25 A ponieważ Amalekici i Kananejczycy mieszkają w dolinie, zawróćcie jutro i wyruszcie na pustynię w kierunku Morza Czerwonego.
26 I przemówił Pan do Mojżesza i do Aarona tymi słowy:
27 Jak długo jeszcze będzie ten zły zbór szemrać przeciwko mnie? Słyszałem bowiem szemranie synów izraelskich, z jakim występują przeciwko mnie.
28 Powiedz im więc: Jako żyję — mówi Pan — uczynię wam tak, jak mówiliście wobec mnie:
29 Na tej pustyni legną wasze trupy i wszyscy zapisani spośród was, w pełnej liczbie, od dwudziestego roku życia wzwyż, wy, którzy szemraliście przeciwko mnie,
30 Nie wejdziecie do ziemi, w której poprzysiągłem was osiedlić, z wyjątkiem Kaleba, syna Jefunnego i Jozuego, syna Nuna.
31 Lecz dzieci wasze, o których mówiliście, że staną się łupem, te wprowadzę i one posiądą ziemię, którą wy pogardziliście.
32 Wasze trupy zaś legną na tej pustyni.
33 Lecz i synowie wasi będą koczowali na pustyni przez czterdzieści lat i poniosą karę za waszą niewierność, aż zniszczeją wasze trupy na pustyni.
34 Według liczby dni, w ciągu których badaliście tę ziemię, a było ich czterdzieści, dzień licząc za rok, będziecie ponosić karę za wasze winy przez czterdzieści lat i doznacie mojej niechęci.
35 Ja, Pan, powiedziałem tak i tak postąpię z całym tym złym zborem, który zmówił się przeciwko mnie. Na tej pust yni wyginą i tu pomrą.
Śmierć dziesięciu wywiadowców
36 Ci mężowie, których Mojżesz wyprawił, aby zbadali ziemię, a po powrocie, rozpuszczając złą wieść o ziemi sprawili, że cały zbór szemrał przeciwko niemu,
37 Ci mężowie, którzy rozpuścili złą wieść o ziemi, pomarli, porażeni przez Pana.
38 Tylko Jozue, syn Nuna, i Kaleb, syn Jefunnego, pozostali przy życiu z tych mężów, którzy poszli na zwiady do tej ziemi.
Niepowodzenie zbrojnego wypadu pod Chormą
(V Mojż. 1,41—46)39 A gdy Mojżesz powiedział te słowa wszystkim synom izraelskim, lud bardzo się zasmucił.
40 I wstali wcześnie rano, i chcieli wyruszyć na szczyt góry, mówiąc: Teraz gotowiśmy pójść na to miejsce, o którym mówił Pan; myśmy bowiem zgrzeszyli.
41 Lecz Mojżesz rzekł: Dlaczego chcecie przekroczyć rozkaz Pana? To się nie uda.
42 Nie wyruszajcie tam, gdyż nie ma Pana wśród was, abyście nie zostali pobici przez waszych nieprzyjaciół.
43 Gdyż Amalekici i Kananejczycy są tam przed wami, i padniecie od miecza, ponieważ odwróciliście się od Pana i Pan nie będzie z wami.
44 Oni jednak uparli się, aby wejść na szczyt góry. Ale Skrzynia Przymierza Pana i Mojżesz nie oddalili się z obozu,
45 Amalekici zaś i Kananejczycy, mieszkający w tych górach, zeszli w dół, pobili ich i przepędzili aż do Chormy.
Бунт Ізраїльтян
1 Вся громада збунтувалась і підняла крик. Народ голосив і плакав усю ту ніч.
2 Усі Ізраїльські нащадки нарікали на Мойсея та Аарона. Уся громада дорікала їм: Краще б ми повмирали в єгипетському краю, або в цій пустелі! О, якби ми повмирали!
3 І навіщо нас Господь вводить у ту землю? Щоб там полягти від меча? Наші жінки й наші діти стануть здобиччю. Тому, хіба не краще нам повернутися в Єгипет?
4 І вони підмовляли один одного: Оберімо собі проводиря і повернімося в Єгипет!
5 Тоді Мойсей з Аароном упали на свої обличчя перед усією громадою Ізраїльтян.
6 А Ісус, син Навина, та Халев, син Єфунея, – з тих, котрі оглядали землю, – роздерли на собі одяг,
7 і звернулися до всієї громади Ізраїльських нащадків з такими словами: Край, який ми пройшли, щоб його оглянути, є дуже-дуже доброю землею.
8 Якщо вже Господь виявив до нас прихильність, то і введе нас у цю землю. Він дасть її нам – землю, що тече молоком і медом.
9 Але не ставайте бунтівниками проти Господа! Тож не бійтеся людей того краю, бо він для нас – пожива. Адже їхній захист відійшов від них, а з нами Господь! Не бійтеся їх!
10 Проте вся громада закричала: Побити їх камінням! У цю мить у Наметі Свідчення всім Ізраїльтянам об’явилася слава Господня.
11 І Господь сказав Мойсеєві: Доки цей народ зневажатиме Мене? До яких пір не довірятимуть Мені, незважаючи на всі ознаки, які Я вчинив серед них?
12 Уражу їх смертельною хворобою і позбавлю їх спадщини! А тебе учиню великим народом, численнішим ніж цей.
Мойсей благає за народ
13 Але Мойсей сказав Господу: Почують єгиптяни, з-поміж яких Ти Своєю силою вивів цей народ,
14 і скажуть тим, що живуть на цій землі і які також чули, що Ти є Господом для цього народу, оскільки Ти, Господи, з’являтимешся йому віч-на-віч. Твоя хмара стоїть над ними і Ти йдеш перед ними в хмарному стовпі вдень та в стовпі вогню вночі.
15 Якщо Ти вигубиш цей народ як одну людину, то народи, які чули вістку про Тебе, скажуть, розповідаючи:
16 Оскільки Господь не зміг увести цей народ у землю, яку з клятвою їм пообіцяв, то знищив їх у пустелі.
17 Тож тепер, нехай прославиться Твоя сила, Господи, про яку Ти сказав, говорячи:
18 Господь довготерпеливий і дуже милосердний; прощає беззаконня і переступ, хоча й жодним чином не залишає безкарним винного, віддаючи за беззаконня батьків дітям до третього й четвертого поколінь .
19 Тож, прости, будь ласка, гріх цьому народові згідно з великим Твоїм милосердям, як Ти прощав цьому народові від Єгипту й аж дотепер!
20 І Господь сказав Мойсеєві: Я простив за твоїм словом.
21 Однак, присягаюсь Я Сам Собою, що Господньою славою сповниться вся земля!
22 Проте всі люди, які бачили Мою славу й Мої ознаки, які Я вчинив у Єгипті і в пустелі, та випробовували Мене ось уже в десятий раз, і не послухались Мого голосу,
23 таки не побачать краю, який Я з клятвою пообіцяв їхнім батькам! Жоден з тих, хто зневажав Мене, не побачить його!
24 Лише Халев, Мій раб, оскільки в нього був інший дух і він цілковито підкорився Мені, то Я введу його в край, в який він уже ходив, і його потомство успадкує його!
25 Через те, що амалекітянець і ханаанець живуть у долині, завтра ви повертайте і йдіть до пустелі в напрямку Червоного моря.
Кара за нарікання та бунт
26 І промовив Господь до Мойсея й Аарона, такі слова:
27 Доки ця лиха громада виступатиме проти Мене? Їхні скарги на Мене, нарікання Ізраїльських нащадків, які вони висувають проти Мене, Я почув.
28 Скажи їм: Ось слово Господнє: Присягаюсь Я Сам Собою! Що ви сказали до Мого слуху, Я так і зроблю вам.
29 У цій пустелі поляжуть ваші тіла, в повній вашій кількості – всі що були пораховані від двадцяти років і вище, котрі нарікали на Мене.
30 Ніхто з вас не ввійде до краю, про який Я простягнувши Свою руку, поклявся у тому, що вас поселю, крім Халева, сина Єфунея, та Ісуса, сина Навина.
31 Що ж до ваших дітей, про яких ви сказали, що вони стануть здобиччю ворогів , то Я їх уведу туди , і вони успадкують землю, якою ви знехтували.
32 А ваші тіла поляжуть у цій пустелі.
33 Тож ваші діти будуть з вами мандрувати пустелею сорок років, спокутуючи вашу невірність, доки не перетворяться в порох ваші тіла в пустелі.
34 За кількістю днів, упродовж яких ви оглядали землю, тобто сорок днів, рік за день будете нести покарання за вашу провину сорок років – рік за день. Таким чином ви зрозумієте Моє невдоволення.
35 Я, Господь, так сказав і дійсно так учиню з усією цією нікчемною громадою, яка повстала проти Мене! Вони будуть знищені в цій пустелі, тут вони повмирають!
36 Так само і ті чоловіки, яких послав Мойсей оглядати землю і які, повернувшись, розпускали погані чутки про землю , поводуючи цим нарікання на той край всієї громади.
37 Отже, ті люди, які розпускали погані чутки про землю, померли від пошесті перед Господом.
38 Лише Ісус, син Навина, і Халев, син Єфунея, залишилися живими з тих чоловіків, які ходили оглядати землю.
39 Коли Мойсей переказав ці слова всім Ізраїльським нащадкам, люди дуже засмутились.
Безуспішна спроба захоплення Ханаану
40 Вставши вранці, вони пішли на вершину гори й говорили: Ось ми готові піти на те місце, про яке сказав Господь, адже ми згрішили.
41 Але Мойсей сказав: Чому ви порушуєте веління Господа? Успіху в вас не буде!
42 Не йдіть, оскільки немає з вами Господа, і ви будете знищені вашими ворогами.
43 Там перед вами амалекітянці і ханаанці. Ви поляжете від їхнього меча, тому що ви відвернулися від Господа і Господь не буде з вами.
44 Але вони наполегливо вирішили піднятись на вершину узгір’я, хоча Ковчег Господнього Заповіту і Мойсей не вийшли з-посеред табору.
45 Амалекітянці ж і ханаанці, що мешкали в горах, спустилися й розгромили їх, і, переслідуючи , нищили їх аж до Хорми.