Zepsucie w Izraelu
1 Biada mi! Gdyż tak mi się wiedzie jak po owocobraniu,
jak po winobraniu:
nie mą żądnego winogrona do jedzenia ani figi,
której mi się zachciewa.
2 Zniknął pobożny z kraju,
nie ma uczciwego wśród ludzi.
Wszyscy czyhają na rozlew krwi,
jeden na drugiego sieć zastawia.
3 Do złego mają zgrabne dłonie:
Urzędnik żąda daru, a sędzia jest przekupny;
dostojnik rozstrzyga dowolnie — prawo zaś naginają.
4 Najlepszy między nimi jest jak kolec,
najuczciwszy jak cierń.
Lecz nadchodzi dzień wypatrzony przez twoich stróżów,
twoje nawiedzenie;
wkrótce nastąpi przerażenie.
5 Nie wierzcie bliźniemu,
nie ufajcie przyjacielowi!
Strzeż bramy swoich ust
przed tą, która leży na twoim łonie!
6 Bo syn lekceważy ojca,
córka powstaje przeciwko matce,
synowa przeciwko teściowej,
a właśni domownicy są nieprzyjaciółmi człowieka.
Nowa nadzieja
7 Lecz ja będę wypatrywał Pana,
będę wyczekiwał Boga mojego zbawienia.
Mój Bóg mnie wysłucha!
8 Nie ciesz się z mojej niedoli, moja nieprzyjaciółko!
Chociaż upadłem, jednak wstanę,
chociaż siedzę w ciemności,
jednak Pan jest moją światłością.
9 Muszę znosić gniew Pana,
gdyż zgrzeszyłem przeciwko niemu
— aż ujmie się za mną
i wymierzy mi sprawiedliwość,
wyprowadzi mię na światło,
abym ujrzał jego sprawiedliwość.
10 Ujrzy to moja nieprzyjaciółka
i wstyd okryje tę, którą do mnie mówi: Gdzie jest Pan, twój Bóg?
Moje oczy zaś będą patrzeć na to,
jak będzie wtedy podeptana jak uliczne błoto.
11 Nadejdzie dzień, w którym twoje mury będą odbudowane,
ów dzień, gdy twoja granica się rozszerzy,
12 Ów dzień, gdy będą do ciebie przychodzić
od Asyrii aż po Egipt
od Egiptu aż po Eufrat,
od morza do morza,
od jednej góry do drugiej.
13 Lecz ziemia stanie się pustkowiem
wraz ze swoimi mieszkańcami
z powodu ich uczynków.
Radosna obietnica wyzwolenia
14 Paś swój lud swoją laską,
owce swojego dziedzictwa,
które samotnie przebywają w leśnej gęstwinie
pośród żyznych pól.
Niech pasą się w Baszanie i w Gileadzie
jak za dawnych czasów!
15 Daj nam oglądać cuda
jak w dniach, gdy wychodziłeś z ziemi egipskiej!
16 Ujrzą to narody i wstydzić się będą przy całej swej mocy;
położą rękę na ustach,
ich uszy ogłuchną.
17 Lizać będą proch jak wąż,
jak robactwo ziemne.
Z drżeniem wyjdą ze swoich grodów,
z trwogą do Pana, Boga naszego, bojąc się ciebie.
18 Któż jest, Boże, jak Ty, który przebaczasz winę,
odpuszczasz przestępstwo resztce swojego dziedzictwa,
który nie chowasz na wieki gniewu,
lecz masz upodobanie w łasce?
19 Znowu zmiłuje się nad nami,
zmyje nasze winy,
wrzuci do głębin morskich
wszystkie nasze grzechy.
20 Ty okażesz wierność Jakubowi,
łaskę Abrahamowi, jak pod przysięgą obiecałeś naszym ojcom za dawnych dni.
Горе пророка через гріхи народу
1 Горе мені, адже я себе відчуваю так, як дерево після збору врожаю, як виноградник після збору винограду, – жодного грона, щоб поживитись, жодної ранньої фіги, яку можна було би скуштувати.
2 Зникли в краю побожні, й немає серед людей справедливого. Кожен, немов у засаді, чатує задля пролиття крові, – кожний полює за своїм братом, розставляючи для нього пастку.
3 Їхні руки спритні для здійснення зла. Урядник чекає хабаря, – та й суддю можна підкупити, – про свої забаганки натякають знатні особи й усе викривляють.
4 Найкращий з них, як колючка, і найчесніший – як терновий живопліт. Але надходить день твоїх відвідин, передвіщений твоїми вартовими. Неодмінно наступить для тебе страхіття.
5 Тож не звіряйся другові і не покладайся навіть на найближчого, – на ту, котра розділяє з тобою ложе. Стережи двері своїх уст.
6 Адже син безчестить батька, дочка повстає проти своєї матері, невістка – проти своєї свекрухи, – так що вороги людини – її домашні.
Надія Міхея на Божу справедливість та відновлення Ізраїлю
7 Я ж спрямую свій погляд на Господа, очікуватиму Бога мого спасіння. Мій Бог мене вислухає!
8 Не радій з мого горя, мій вороже! Хоч я і падаю, проте я встаю, – хоча іноді трапляється темрява, Господь – моє світло!
9 Я витерплю Господній гнів, оскільки я згрішив проти Нього, – аж поки Він не розгляне мою судову справу, і не поновить мене в правах. Він виведе мене на світло, і я побачу Його справедливість.
10 Мій ворог це побачить, і йому стане соромно через те, що він говорив мені: Де Той Господь, твій Бог? Своїми очима я дивитимусь, як його топтатимуть, наче болото на дорозі.
11 Настане такий день, коли твої мури будуть відбудовані, – хоча той день віддалений.
12 Тоді до тебе приходитимуть від Ассирії, від міст Єгипту, – від самого Єгипту і до Євфрату, від моря й до моря, і від однієї гори до іншої гори.
13 Але земля залишатиметься спустошеною разом зі своїми мешканцями через їхні вчинки.
Молитва Міхея
14 Паси Свій народ, – молиться пророк, – Своїм посохом, провадь отару Своєї спадщини, яка перебуває, наче в лісі посеред Кармелю . Вони пастимуться на Башані та в Гілеаді, як і в давні часи.
15 Господь відповів : Як було за днів твого виходу з єгипетського краю, Я знову покажу Ізраїлю чудеса, гідні здивування.
16 Побачать це інші народи й засоромляться, – незважаючи на всю свою силу, покладуть руки свої на уста, а їхні вуха оглухнуть.
17 Вони лизатимуть порох, наче змії, плазуючи по землі. Сповнені жаху перед Господом, нашим Богом, вони з тремтінням виповзатимуть зі своїх криївок, адже Тебе вони злякаються.
18 Хіба є ще такий Бог, як Ти, Котрий прощає гріхи, відпускаючи (забуваючи ) провини залишка Своєї спадщини? Бог не постійно гнівається, позаяк Він – Той, Хто любить виявляти милосердя.
19 Він знову змилується над нами, і змиє наші провини, – Ти кинеш у глибини моря всі наші гріхи.
20 Тож вияви свою вірність Якову, і Твоє милосердя – Авраамові, як Ти й присягнув нашим батькам у ті давні часи.