Kuszenie Jezusa
(Mat. 4,1—11Mar. 1,12—13)1 A Jezus, pełen Ducha Świętego, powrócił znad Jordanu i był wodzony w mocy Ducha po pustyni,
2 I przez czterdzieści dni kuszony przez diabła. W dniach tych nic nie jadł, a gdy one przeminęły, poczuł głód.
3 I rzekł do niego diabeł: Jeśli jesteś Synem Bożym, powiedz kamieniowi temu, aby się stał chlebem.
4 A Jezus mu odpowiedział: Napisano: Nie samym chlebem człowiek żyć będzie.
5 I wyprowadził go na górę, i pokazał mu wszystkie królestwa świata w mgnieniu oka.
6 I rzekł do niego diabeł: Dam ci tę całą władzę i chwałę ich, ponieważ została mi przekazana, i daję ją, komu chcę.
7 Jeśli więc Ty oddasz mi pokłon, cała ona twoja będzie.
8 A odpowiadając Jezus rzekł mu: Albowiem napisano:
Panu Bogu swemu pokłon oddawać i tylko jemu będziesz służył.
9 Potem zaprowadził go do Jerozolimy i postawił go na szczycie świątyni i rzekł do niego: Jeśli jesteś Synem Bożym, rzuć się stąd w dół;
10 Napisano bowiem:
Aniołom swoim przykaże o tobie, aby cię strzegli,
11 I na rękach nosić cię będą, abyś nie uraził o kamień nogi swojej.
12 A Jezus, odpowiadając, rzekł mu: Powiedziano: Nie będziesz kusił Pana, Boga swego.
13 A gdy dokończył diabeł kuszenia, odstąpił od niego do pewnego czasu.
Początek nauczania Jezusa
(Mat. 4,12—17Mar. 1,14—15)14 I powrócił Jezus w mocy Ducha do Galilei, a wieść o nim rozeszła się po całej okolicznej krainie.
15 On sam zaś nauczał w ich synagogach, sławiony przez wszystkich.
Jezus wzgardzony w Nazarecie
(Mat. 13,53—58Mar. 6,1—6)16 I przyszedł do Nazaretu, gdzie się wychował, i wszedł według zwyczaju swego w dzień sabatu do synagogi, i powstał, aby czytać.
17 I podano mu księgę proroka Izajasza, a otworzywszy księgę, natrafił na miejsce, gdzie było napisane:
18 Duch Pański nade mną,
przeto namaścił mnie, abym zwiastował ubogim dobrą nowinę,
posłał mnie, abym ogłosił jeńcom wyzwolenie, a ślepym przejrzenie,
abym uciśnionych wypuścił na wolność,
19 Abym zwiastował miłościwy rok Pana.
20 I zamknąwszy księgę, oddał ją słudze i usiadł. A oczy wszystkich w synagodze były w niego wpatrzone.
21 Zaczął tedy mówić do nich: Dziś wypełniło się to Pismo w uszach waszych.
22 I wszyscy przyświadczali mu, i dziwili się słowom łaski, które wychodziły z ust jego, i mówili: Czyż ten nie jest synem Józefa?
23 I rzekł do nich: Zapewne powiecie mi owo przysłowie: Lekarzu, ulecz samego siebie. Dokonaj także tutaj, w ojczyźnie swojej, tych wielkich rzeczy, które, jak słyszeliśmy, wydarzyły się w Kafarnaum.
24 I rzekł: Zaprawdę powiadam wam, iż żaden prorok nie jest uznawany w ojczyźnie swojej.
25 Prawdziwie zaś mówię wam: Wiele było wdów w Izraelu w czasach Eliasza, kiedy niebo było zamknięte przez trzy lata i sześć miesięcy, tak iż był wielki głód na całej ziemi,
26 A do żadnej z nich nie został posłany Eliasz, tylko do wdowy w Sarepcie Sydońskiej.
27 I było wielu trędowatych w Izraelu za Elizeusza, proroka, a żaden z nich nie został oczyszczony, tylko Naaman Syryjczyk.
28 I wszyscy w synagodze, słysząc to, zawrzeli gniewem
29 I powstawszy wypchnęli go z miasta, i wywiedli go aż na szczyt góry, na której miasto ich było zbudowane, aby go w dół strącić.
30 Lecz On przeszedł przez środek ich i oddalił się.
Uzdrowienie opętanego w Kafarnaum
(Mar. 1,21—28)31 I zstąpił do Kafarnaum, miasta galilejskiego. I nauczał ich w sabaty.
32 I zdumiewali się nad nauką jego, ponieważ przemawiał z mocą.
33 A w synagodze był człowiek, opętany przez ducha nieczystego, który zawołał głośno:
34 Ach, cóż mamy z tobą, Jezusie Nazareński? Przyszedłeś nas zgubić? Wiem, kim Ty jesteś. Święty Boży.
35 A Jezus zgromił go, mówiąc: Zamilknij i wyjdź z niego! A demon rzucił go na środek i wyszedł z niego, nie wyrządziwszy mu żadnej szkody.
36 I zdumienie ogarnęło wszystkich, i mówili między sobą: Cóż to za mowa, że mając władzę i moc nakazuję duchom nieczystym, a wychodzą?
37 I rozchodziła się wieść o nim po wszystkich miejscowościach okolicznej krainy.
Uzdrowienie teściowej Szymona i wielu innych
(Mat. 8,14—17Mar. 1,29—39)38 A wyszedłszy z synagogi, wstąpił do domu Szymona. A teściowa Szymona miała wielką gorączkę i wstawiali się u niego za nią.
39 I stanąwszy nad nią, zgromił gorączkę, i ta opuściła ją. I zaraz wstawszy, usługiwała im.
40 A gdy Słońce zachodziło, wszyscy, którzy mieli u siebie chorych, złożonych różnymi chorobami, przyprowadzali ich do niego. On zaś kładł na każdego z nich ręce i uzdrawiał ich.
41 Wychodziły też z wielu demony, które krzyczały i mówiły: Ty jesteś Synem Bożym. A On gromił je i nie pozwalał im mówić, bo one wiedziały, iż On jest Chrystusem.
42 A gdy nastał dzień, wyszedł stamtąd i udał się na pustkowie. A tłumy szukały go i doszły aż do niego, i zatrzymały go, by nie odchodził od nich.
43 On zaś rzekł do nich: Muszę i w innych miastach zwiastować dobrą nowinę o Królestwie Bożym, gdyż na to zostałem posłany.
44 I kazał w synagogach galilejskich.
Диявол спокушає Ісуса в пустелі
1 Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся з‑над Йордану, і Дух повів Його в пустелю;
2 сорок днів він був спокушуваний дияволом. І не їв нічого в ті дні, і коли вони скінчилися, Він зголоднів.
3 І сказав Йому диявол: Якщо Ти – Син Божий, скажи цьому каменеві, щоби став хлібом!
4 Та Ісус йому відповів: Написано, що не самим хлібом житиме людина, [але кожним Божим словом].
5 І [диявол], повівши Його [на високу гору], показав Йому на мить усі царства світу,
6 і сказав Йому диявол: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передано, і я, кому тільки хочу, тому й даю її;
7 отже, коли Ти поклонишся переді мною, то все це буде Твоїм!
8 А Ісус у відповідь сказав йому: [Іди геть від Мене, сатано!] Написано: Господу, Богові своєму, поклонятимешся і Йому одному служитимеш!
9 Повів Його в Єрусалим, і поставив на краю храмового даху , та сказав Йому: Якщо Ти – Син Божий, кинься звідси додолу,
10 бо написано: Своїм ангелам накаже про Тебе, щоби берегли Тебе,
11 і вони на руках понесуть Тебе, аби Ти часом не спіткнувся об камінь Своєю ногою!
12 А Ісус у відповідь промовив йому: Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога Свого!
13 Закінчивши всі спокушування, диявол залишив Його до часу.
Початок проповіді в Галилеї
14 Ісус повернувся в силі Духа до Галилеї. Чутка про Нього розійшлася по всій околиці.
15 Він навчав у їхніх синагогах, і всі Його прославляли.
Холодна зустріч у Назареті
16 І прибув Він у Назарет, де був вихований, увійшов за Своєю звичкою в день суботній до синагоги та встав, щоби читати.
17 Дали Йому книгу пророка Ісаї. І, розгорнувши книгу, Він знайшов місце, де було написано:
18 Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене [зціляти розбитих серцем], проповідувати полоненим визволення, сліпим – прозріння, і пригноблених відпустити на волю;
19 звіщати рік Господнього помилування!
20 Згорнувши книгу, Він віддав її слузі та й сів, а очі всіх у синагозі пильно стежили за Ним.
21 І Він почав говорити до них: Сьогодні, коли ви чуєте, сповнилося це Писання.
22 Усі були свідками Йому, дивуючись словам благодаті, які линули з Його уст. Тож вони казали: Чи не син це Йосипа?
23 А Він промовив до них: Напевно, скажете Мені цю приказку: Лікарю, оздоров самого себе! Зроби й тут, на Своїй батьківщині, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі.
24 І Він промовив: Запевняю вас, що жодний пророк не приймається на своїй батьківщині.
25 Запевняю вас, що багато вдів було у дні Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців, і був тоді великий голод по всій землі.
26 Та до жодної з них Ілля не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську – до жінки‑вдови.
27 І багато було прокажених за пророка Єлисея в Ізраїлі, але ніхто з них не очистився, тільки Неєман – сирієць!
28 Почувши це, всі в синагозі сповнилися гнівом.
29 І, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його з неї скинути;
30 та Він, пройшовши поміж ними, віддалився.
Зцілення біснуватого в Капернаумі
31 І прийшов Він у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх щосуботи.
32 І дивувалися з Його вчення, бо слова Його мали владу.
33 А в синагозі був чоловік, який мав духа нечистого – демона. І він закричав гучним голосом:
34 Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас? Я знаю, хто Ти, – Святий Божий!
35 Та Ісус заборонив йому, кажучи: Замовкни і вийди з нього! І демон, кинувши його на саму середину, вийшов з нього, зовсім не заподіявши йому шкоди.
36 І всіх охопив жах. І вони говорили один одному, кажучи: Що це за вчення, яке владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?
37 І розходилася чутка про Нього по всіх місцях околиці.
Зцілення тещі Петра та інших
38 Вийшовши із синагоги, Він увійшов у дім Симона. Симонова теща була у великій гарячці. І Його просили за неї.
39 Ставши над нею, Він наказав гарячці, й вона залишила її. Відразу ж, уставши, вона служила їм.
40 Коли ж заходило сонце, всі, які мали хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, а Він, покладаючи на кожного з них руки, оздоровляв їх.
41 Виходили біси з багатьох, викрикуючи й гукаючи: Ти – Син Божий! Та Він їм забороняв і не давав говорити, бо вони знали, що Він Христос.
Ісус проповідує по всій Юдеї
42 Коли ж настав день, Він вийшов і пішов у пустинне місце. А люди шукали Його, і коли знайшли, стримували Його, щоб Він не залишав їх.
43 А Він сказав їм: І іншим містам Мені належить благовістити Боже Царство, бо на те Я посланий.
44 І Він проповідував по юдейських синагогах.