Jezus przed Piłatem
(Mat. 27,1—2.Mat. 11—14Mar. 15,1—5Jan 18,28—38)1 I całe ich zgromadzenie powstało, i poprowadzili go do Piłata.
2 I zaczęli go oskarżać, mówiąc: Stwierdziliśmy, że ten podburza nasz lud i wstrzymuje go od płacenia podatku cesarzowi, i powiada, że On sam jest Chrystusem, królem.
3 I zapytał go Piłat, mówiąc: To ty jesteś królem żydowskim? A On, odpowiadając, rzekł mu: To ty mówisz.
4 Piłat zaś rzekł do arcykapłanów i do tłumów: Żadnej winy w tym człowieku nie znajduję.
5 Oni natomiast obstawali przy tym i mówili: Podburza lud, nauczając po całej Judei, i to począwszy od Galilei, aż dotąd.
Jezus przed Herodem
6 Piłat zaś, usłyszawszy to, pytał, czy człowiek ten jest Galilejczykiem,
7 A dowiedziawszy się, że jest poddanym Heroda, odesłał go do Heroda, który w tych dniach był właśnie w Jerozolimie.
8 Herod tedy, ujrzawszy Jezusa, bardzo się ucieszył, gdyż od dłuższego już czasu pragnął go zobaczyć, ponieważ słyszał o nim i spodziewał się ujrzeć jakiś cud przez niego dokonany.
9 Wypytywał go więc wieloma słowy, lecz Ten nic mu nie odpowiadał.
10 A byli przy tym obecni arcykapłani i uczeni w Piśmie, gwałtownie go oskarżając.
11 Wtedy Herod z żołnierstwem swoim sponiewierał go i wydrwił, kazał go przybrać we wspaniałą szatę i odesłał z powrotem do Piłata.
12 I stali się Herod i Piłat tego dnia przyjaciółmi; poprzednio bowiem byli sobie wrogami.
Piłat, Barabasz i Jezus
(Mat. 27,15—26Mar. 15,6—15Jan 18,39—19,16)13 A Piłat, zwoławszy arcykapłanów i przełożonych, i lud,
14 Rzekł do nich: Przyprowadziliście do mnie tego człowieka jako podżegacza ludu, a tymczasem ja, przesłuchawszy go wobec was, nie znalazłem w tym człowieku żadnej z tych win, które mu przypisujecie.
15 A Herod także nie; odesłał go bowiem z powrotem do nas. I oto nie popełnił On niczego, czym by na śmierć zasłużył.
16 Każę go więc wychłostać i wypuszczę.
17 A miał obowiązek wypuszczać im jednego w związku z ich świętem.
18 Zakrzyknęli więc wszyscy razem tymi słowy: Strać tego, a wypuść nam Barabasza.
19 A ten został wtrącony do więzienia z powodu wywołanego w mieście rozruchu i zabójstwa.
20 A Piłat ponownie przemówił do nich, chcąc uwolnić Jezusa.
21 Lecz oni wołali głośno tymi słowy: Ukrzyżuj, ukrzyżuj go.
22 Wtedy on po raz trzeci odezwał się do nich: Cóż złego Ten uczynił? Niczego, czym by na śmierć zasłużył, w nim nie znalazłem. Każę go więc wychłostać i wypuszczę.
23 Oni zaś nalegali głosem wielkim, domagając się jego ukrzyżowania; a krzyki ich wzmagały się.
24 Więc Piłat rozstrzygnął, że ma się stać według ich żądania.
25 Kazał wypuścić tego, którego oni zażądali, a który został wtrącony do więzienia za rozruch i zabójstwo, Jezusa zaś zdał na ich wolę.
Ukrzyżowanie Jezusa
(Mat. 27,32—44Mar. 15,21—32Jan 19,17—27)26 A gdy go prowadzili, zatrzymali niejakiego Szymona Cyrenejczyka, który szedł z pola, i włożyli na niego krzyż, aby go niósł za Jezusem.
27 A szła za nim liczna rzesza ludu i niewiast, które biadały i płakały nad nim.
28 Jezus zaś, zwróciwszy się do nich, rzekł: Córki jerozolimskie, nie płaczcie nade mną; lecz płaczcie nad sobą i nad dziećmi swoimi,
29 Bo oto idą dni, kiedy mówić będą: Błogosławione niepłodne i łona, które nie rodziły, i piersi, które nie karmiły.
30 Wtedy zaczną mówić do gór: Padnijcie na nas! A do pagórków: Przykryjcie nas!
31 Gdyż, jeśli się to na zielonym drzewie dzieje, co będzie na suchym?
32 A prowadzono także dwóch innych złoczyńców, by ich razem z nim zgładzić.
33 A gdy przyszli na miejsce, zwane Trupią Czaszką, ukrzyżowali go tam, także i złoczyńców, jednego po prawicy, a drugiego po lewicy.
34 A Jezus rzekł: Ojcze, odpuść im, bo nie wiedzą, co czynią. A przy dzieleniu się jego szatami rzucali losy.
35 A lud stał i przyglądał się. Przełożeni zaś naśmiewali się, mówiąc: Innych ratował, niechże ratuje samego siebie, jeżeli jest Chrystusem Bożym, tym wybranym.
36 Szydzili z niego także i żołnierze, podchodząc doń i podając mu ocet,
37 I mówiąc: Jeżeli Ty jesteś królem żydowskim, ratuj samego siebie.
38 Był też i napis nad nim: Ten jest królem żydowskim.
39 Tedy jeden z zawieszonych złoczyńców urągał mu, mówiąc: Czy nie Ty jesteś Chrystusem? Ratuj siebie i nas.
40 Drugi natomiast, odezwawszy się, zgromił tamtego tymi słowy: Czy ty się Boga nie boisz, choć taki sam wyrok ciąży na tobie?
41 Na nas co prawda sprawiedliwie, gdyż słuszną ponosimy karę za to, co uczyniliśmy, Ten zaś nic złego nie uczynił.
42 I rzekł: Jezu, wspomnij na mnie, gdy wejdziesz do Królestwa swego.
43 I rzekł mu: Zaprawdę powiadam ci, dziś będziesz ze mną w raju.
Śmierć Jezusa
(Mat. 27,45—56Mar. 15,33—41Jan 19,28—30)44 A była już mniej więcej godzina szósta i ciemność zaległa całą ziemię aż do godziny dziewiątej,
45 Gdy zaćmiło się słońce; i rozdarła się zasłona świątyni na dwoje.
46 A Jezus, zawoławszy wielkim głosem, rzekł: Ojcze, w ręce twoje polecam ducha mego. I powiedziawszy to, skonał.
47 Wtedy setnik, ujrzawszy, co zaszło, oddał chwałę Bogu, powiadając: Zaiste, człowiek ten był sprawiedliwy.
48 A wszystkie te rzesze, które się zeszły na to widowisko, ujrzawszy to, co się stało, bijąc się w piersi, zawracały.
49 Wszyscy zaś jego znajomi stali opodal, również niewiasty, które towarzyszyły mu od Galilei, widziały to.
Pogrzeb Jezusa
(Mat. 27,57—61Mar. 15,42—47Jan 19,38—42)50 A oto mąż imieniem Józef, członek Rady, mąż dobry i sprawiedliwy,
51 Z żydowskiego miasta Arimatia, który się nie zgadzał z postanowieniem Rady i z ich postępkiem, i oczekiwał Królestwa Bożego,
52 Przyszedł do Piłata i prosił o ciało Jezusa.
53 I zdjąwszy je, obwinął w prześcieradło i złożył w grobowcu w skale, gdzie nikt jeszcze nie leżał.
54 A był to dzień Przygotowania i nastawał sabat.
55 A szły też za nim niewiasty, które razem z Jezusem przybyły z Galilei i widziały grób oraz jak składano ciało jego;
56 Powróciwszy zaś przygotowały wonności i maści. Przez sabat zaś odpoczywały według przykazania.
Ісус перед Пилатом
1 І встали всі вони, й повели Його до Пилата.
2 Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він – Сам Христос, Цар.
3 Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш!
4 Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині.
5 Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.
6 Пилат, почувши це, запитав, чи Він галилеєць.
7 Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі.
Ісус перед Іродом
8 Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув [багато] про Нього і сподівався побачити від Нього якусь ознаку.
9 Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав.
10 Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його.
11 Ірод зі своїми воїнами, принизивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пилата.
12 Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.
Засуджений на смерть
13 Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей,
14 сказав їм: Привели ви мені Цю Людину як Того, Хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у Цій Людині жодної провини з того, в чому Її обвинувачуєте.
15 Так само й Ірод, який повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив;
16 тож, покаравши Його, відпущу.
17 [Треба ж було йому щосвята відпускати їм когось одного].
18 Та вони всі разом закричали, вигукуючи: Візьми Цього, а відпусти Варавву!
19 Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство.
20 А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них.
21 Та вони кричали, вигукуючи: Розіпни, розіпни Його!
22 Тож він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу.
23 Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли.
24 І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами:
25 відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.
Ісуса ведуть на розп’яття
26 І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який йшов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест.
27 Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його.
28 Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми,
29 бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували.
30 Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! – і горбам: Покрийте нас!
31 Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
32 І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.
Розп’яття Ісуса
33 І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців – одного праворуч, а другого – ліворуч.
34 Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.
Глузування з розп’ятого Ісуса
35 А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець!
36 Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет
37 і казали: Якщо Ти – юдейський Цар, спаси Себе!
38 Над Ним був напис, [зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом]: Це – Цар юдеїв.
Молитва розбійника на хресті
39 Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!
40 А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?
41 Але ми – справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив!
42 І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!
43 А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!
Смерть Ісуса
44 І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі – до дев’ятої години;
45 померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє.
46 Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа.
47 Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: Справді, праведний був Цей Чоловік!
48 Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.
49 На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї.
Поховання Ісуса
50 Один чоловік, на ім’я Йосип, який був радником, людина добра й праведна,
51 з юдейського міста Ариматеї, – не пристав до ради та до їхньої справи, бо він очікував Божого Царства;
52 підійшовши до Пилата, він попросив тіло Ісуса;
53 знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав.
54 Була п’ятниця , і надходила субота.
55 А жінки, котрі йшли слідом, – ті, які прибули з Ним із Галилеї, – побачили гріб і як було покладене Його тіло.
56 Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.