Zacheusz
1 I wszedłszy do Jerycha, przechodził przez nie.
2 A oto mąż, imieniem Zacheusz, przełożony nad celnikami, człowiek bogaty,
3 Pragnął widzieć Jezusa, kto to jest, lecz nie mógł z powodu tłumu, gdyż był małego wzrostu.
4 Pobiegł więc naprzód i wszedł na drzewo sykomory, aby go ujrzeć, bo tamtędy miał przechodzić.
5 A gdy Jezus przybył na to miejsce, spojrzał w górę i rzekł do niego: Zacheuszu, zejdź spiesznie, gdyż dziś muszę się zatrzymać w twoim domu.
6 I zszedł spiesznie, i przyjął go z radością.
7 A widząc to, wszyscy szemrali, mówiąc: Do człowieka grzesznego przybył w gościnę.
8 Zacheusz zaś stanął i rzekł do Pana: Panie, oto połowę majątku mojego daję ubogim, a jeśli na kim co wymusiłem, jestem gotów oddać w czwórnasób.
9 A Jezus rzekł do niego: Dziś zbawienie stało się udziałem domu tego, ponieważ i on jest synem Abrahamowym.
10 Przyszedł bowiem Syn Człowieczy, aby szukać i zbawić to, co zginęło.
Podobieństwo o dziesięciu minach
11 A gdy oni tego słuchali, powiedział im dodatkowo podobieństwo, dlatego że był blisko Jerozolimy, a oni mniemali, że wkrótce ma się objawić Królestwo Boże.
12 Rzekł więc: Pewien człowiek szlachetnego rodu udał się do dalekiego kraju, aby objąć królowanie i wrócić.
13 Przywołał więc dziesięciu sług swoich i dał im dziesięć min, i rzekł do nich: Obracajcie nimi, aż powrócę.
14 Lecz poddani nienawidzili go, wysłali więc za nim poselstwo z tymi słowy: Nie chcemy, aby ten królował nad nami.
15 A gdy on, objąwszy królowanie powrócił, kazał przywołać do siebie te sługi, którym dał pieniądze, aby się dowiedzieć, ile kto zarobił.
16 Zjawił się więc pierwszy i rzekł: Panie, mina twoja przyniosła dziesięć min zysku.
17 I rzekł do niego: To dobrze, sługo dobry, przeto iż w małym byłeś wierny, obejmij władzę nad dziesięciu miastami.
18 I przyszedł drugi, mówiąc: Panie, mina twoja przyniosła pięć min.
19 Rzekł i do niego: Także i ty bądź nad pięciu miastami.
20 A inny przyszedł i rzekł: Panie, oto mina twoja, którą trzymałem w chustce.
21 Bałem się bowiem ciebie, żeś człowiekiem surowym; bierzesz, czego nie położyłeś, i żniesz, czego nie posiałeś.
22 Rzecze do niego: Na podstawie twoich słów osądzę cię, sługo zły. Wiedziałeś, że jestem człowiekiem surowym; biorę, czego nie położyłem, i żnę, czego nie posiałem.
23 Dlaczego więc nie dałeś pieniędzy moich do banku? Po powrocie miałbym je z zyskiem?
24 A do tych, którzy stali obok, powiedział: Odbierzcie od niego minę, a dajcie temu, który ma dziesięć min.
25 A oni rzekli do niego: Panie, ma już dziesięć min.
26 Powiadam wam, iż każdemu, kto ma, będzie dane, temu zaś, który nie ma, i to, co ma, będzie odebrane.
27 Ale tych nieprzyjaciół moich, którzy nie chcieli, bym ja królował nad nimi, przyprowadźcie tutaj i zabijcie ich na moich oczach.
Wjazd Jezusa do Jerozolimy
(Mat. 21,1—11Mar. 11,1—11Jan 12,12—19)
28 I powiedziawszy to, szedł dalej, zdążając do Jerozolimy.
29 A gdy się przybliżył do Betfage i do Betanii, do Góry zwanej Oliwną, wysłał dwóch spośród uczniów swoich,
30 Mówiąc: Idźcie do wioski naprzeciwko, w której, gdy do niej wejdziecie, znajdziecie oślę uwiązane, na którym nikt z ludzi jeszcze nie siedział, i odwiązawszy je, przyprowadźcie.
31 A jeśliby was kto pytał: Dlaczego odwiązujecie, powiedzcie tak: Pan go potrzebuje.
32 A gdy odeszli ci, którzy zostali wysłani, znaleźli, jak im powiedział.
33 Gdy zaś oni odwiązywali oślę, rzekli jego właściciele do nich: Dlaczego odwiązujecie oślę?
34 A oni rzekli: Pan go potrzebuje.
35 I przywiedli je do Jezusa, i narzuciwszy swoje szaty na oślę, wsadzili na nie Jezusa.
36 A gdy On jechał, rozpościerali szaty swoje na drodze.
37 Gdy zaś zbliżał się, już do podnóża Góry Oliwnej, zaczęła cała rzesza uczniów radośnie chwalić Boga wielkim głosem za wszystkie cuda, jakie widzieli,
38 Mówiąc:
Błogosławiony, który przychodzi
Jako król w imieniu Pańskim;
Na niebie pokój
I chwała na wysokościach.
39 A niektórzy faryzeusze z tłumu mówili, do niego: Nauczycielu, zgrom uczniów swoich.
40 I odpowiadając, rzekł: Powiadam wam, że jeśli ci będą milczeć, kamienie krzyczeć będą.
Jezus płacze nad Jerozolimą
41 A gdy się przybliżył, ujrzawszy miasto, zapłakał nad nim,
42 Mówiąc: Gdybyś i ty poznało w tym to dniu, co służy ku pokojowi. Lecz teraz zakryte to jest przed oczyma twymi.
43 Gdyż przyjdą na ciebie dni, że twoi nieprzyjaciele usypią wał wokół ciebie i otoczą, i ścisną cię zewsząd.
44 I zrównają cię z ziemią i dzieci twoje w murach twoich wytępią, i nie pozostawią z ciebie kamienia na kamieniu, dlatego żeś nie poznało czasu nawiedzenia swego.
Wypędzenie przekupniów ze świątyni
(Mat. 21,12—17Mar. 11,15—19)
45 A wszedłszy do świątyni, zaczął wypędzać sprzedawców,
46 Mówiąc do nich: Napisano: I będzie mój dom domem modlitwy, wy zaś uczyniliście z niego jaskinię zbójców.
47 I nauczał codziennie w świątyni. Arcykapłani zaś i uczeni w Piśmie, a także przedniejsi z ludu szukali sposobności, by go zgładzić.
48 Lecz nie znajdowali nic, co by mogli uczynić, cały lud bowiem słuchając go, garnął się do niego.
Ісус у домі Закхея
1 Увійшовши в місто , Ісус переходив через Єрихон.
2 І ось чоловік, якого звали Закхей, – це був старший над митниками і був багатий, –
3 прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту.
4 Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, коли Він там проходитиме.
5 Прийшовши на те місце, Ісус поглянув, [побачив його і] звернувся до нього: Закхею, негайно злізай, бо сьогодні потрібно Мені бути в твоєму домі!
6 І він швидко зліз, і прийняв Його, радіючи.
7 А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: Навіщо зайшов Він, щоби зупинитися в грішної людини!
8 Встав Закхей і сказав Господу: Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо!
9 А Ісус промовив до нього: Сьогодні завітало спасіння до цього дому, бо й він – син Авраама;
10 Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло!
Притча про десять мін
11 Коли вони слухали це, Він розповів ще одну притчу, оскільки був близько до Єрусалима, і вони сподівалися, що ось‑ось має об’явитися Боже Царство.
12 Отже, – сказав Він, – один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоби прийняти царство і повернутися.
13 Він покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін і сказав їм: Торгуйте, доки прийду!
14 Та громадяни ненавиділи його і послали посланців слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоби цей панував над нами!
15 І сталося, що, одержавши царство, він повернувся і звелів покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, аби довідатися, що вони вторгували.
16 Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін.
17 І відказав йому: Гаразд, добрий рабе, так як в малому ти був вірний, володій десятьма містами.
18 Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п’ять мін.
19 Сказав і цьому: І ти будь над п’ятьма містами.
20 І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хусточці.
21 Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв!
22 Каже йому: Устами твоїми суджу я тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв.
23 Чому ж не дав ти моїх грошей купцям, і я, повернувшись, узяв би своє з прибутком?
24 А тим, які стояли поряд, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін!
25 І відповіли йому: Пане, він же десять мін вже має!
26 Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, буде забране [від нього].
27 А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною!
28 Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим.
Славний в’їзд у Єрусалим
29 І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів,
30 кажучи: Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть.
31 Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете [йому], що Господь потребує його.
32 Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав.
33 Коли відв’язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв’язуєте осля?
34 Вони ж відказали, що Господь потребує його.
35 Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.
36 А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі.
37 Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили,
38 вигукуючи: Благословенний Цар, Який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!
39 Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням!
40 У відповідь Він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.
Плач над Єрусалимом
41 А коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним,
42 кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру! Тепер же це сховано від очей твоїх.
43 Адже прийдуть на тебе дні, – і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль,
44 поб’ють тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин!
Ісус звільняє храм від торговців
45 Увійшовши в храм, Він почав виганяти тих, котрі продавали [в ньому й купували],
46 кажучи їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви зробили його печерою розбійників!
47 І навчав щодня в храмі. А первосвященики, книжники та старші народу прагнули Його погубити,
48 але не знаходили, як це зробити, оскільки всі люди, слухаючи, не відходили від Нього.