1 Nadzieja złowienia go okaże się złudna;
już na jego widok byłbyś powalony na ziemię.
2 Nie ma takiego śmiałka, który by go drażnił,
a który by chciał stanąć przed jego obliczem.
3 Kto wystąpi przeciwko niemu, a wyjdzie cało?
Pod całym niebem nie ma takiego.
4 Nie mogę zamilczeć o jego członkach
ani o wielkiej jego sile i wspaniałym uzbrojeniu.
5 Któż odważył się odkryć wierzch jego szaty?
Kto ośmielił się sięgnąć między jego zęby?
6 Któż zdoła otworzyć wrota jego pyska?
Od jego zębów wionie strach.
7 Jego grzbiet, to rzędy tarcz,
ściśle spojone jakby pieczęcią z krzemienia.
8 Jedna do drugiej tak przylega,
że powietrze nie dostaje się między nie.
9 Jedna z drugą jest spojona;
są nierozdzielnie złączone.
10 Jego parskanie rzuca błyski,
a jego oczy są jak powieki zorzy.
11 Z jego paszczy wychodzą płonące pochodnie,
pryskają iskry ogniste.
12 Z jego nozdrzy bucha dym
jakby z kotła rozpalonego i kipiącego.
13 Jego dech rozpala węgle,
a z jego paszczy bije płomień.
14 W jego karku spoczywa moc,
a przed nim krąży trwoga.
15 Płaty jego brzucha szczelnie przylegają,
jakby ulane na nim, nieruchome.
16 Jego serce jest twarde jak kamień,
twarde jak dolny kamień młyński.
17 Gdy się podnosi, drżą nawet najsilniejsi,
a fale morskie cofają się.
18 Gdy się go uderzy, ani miecz się nie ostoi,
ani dzida, ani włócznia, ani strzała.
19 Żelazo ma za słomę,
a miedź za drzewo zbutwiałe.
20 Nie straszy go strzała z łuku,
a kamienie z procy są dla niego jak sieczka.
21 Maczugę ma za słomę
i kpi sobie z poświstu włóczni.
22 Pod sobą ma ostre skorupy,
posuwa się po nich po błocie.
23 Głębinę wprawia we wrzenie jak kocioł,
morze wzburza jak wrzącą maść.
24 Za tobą pozostawia świetlistą smugę,
tak że toń wygląda jak pokryta siwizną.
25 Na ziemi nie ma mu równego;
jest to stworzenie nieustraszone.
26 Nawet na to, co wzniosłe, spogląda z góry;
on, król wszystkich dumnych zwierząt.
1 Була б даремною надія його упіймати, адже лише один його вигляд валить на землю.
2 Немає такого сміливого, хто вирішив би його потривожити… А хто може встояти переді Мною?‥
3 Ніхто не може виступити проти Мене, й залишитись неушкодженим, – адже все, що є під небесами, Моє!‥
4 Не можу промовчати й щодо окремих частин тіла, про його незрівнянну силу й красу.
5 Хто би наважився відкрити поверхню його покриття, або хто насмілився б наблизитись до його подвійних щелеп?
6 Хто відкриє брами його пащі? Ряди його зубів викликають невимовний жах.
7 Його спина – то ряди щитів, щільно з’єднаних між собою й запечатаних, наче кременем.
8 Вони один до одного так притиснуті, що не проникає поміж них навіть повітря, –
9 кожен міцно з’єднаний з іншими, тому всі вони щільно тримаються разом, наче моноліт.
10 Коли він чхне, то спалахує блискавка, а його очі – наче сяйво зірниць.
11 З його пащі виходять палаючі смолоскипи й сиплються іскри вогню.
12 З його ніздрів виривається, подібна до диму пара, немов з киплячого котла на вогнищі.
13 Його подих – жевріюче вугілля, а з його пащі виходить полум’я.
14 У його шиї приховується могутність, – від нього втікає навіть сам страх.
15 Всі м’язи його тіла щільно прилягають наче нерухомо відлиті на ньому.
16 Його серце, наче вилите з каменю, воно тверде, як долішній жорновий камінь.
17 Коли він піднімається, то тремтять навіть найсміливіші й ховаються від страху.
18 В боротьбі з ним меч відскакує, – нічого не вдіють ні спис, ні стріли, ні кольчуга.
19 Адже для нього залізо – що солома, а мідь – як трухляве дерево.
20 Жодна стріла не примусить його втікати, а каміння з пращі для нього – все рівно що полова.
21 Дубова палиця – що тростина, а над занесеним списом він кепкує.
22 Його черево покрите, наче гострими черепками, – він борознить ними болото.
23 Наче казан, він приводить до кипіння безодню, а море перетворює на котел з киплячим зіллям.
24 За собою він залишає сяючий слід, – видається, що безодня посивіла.
25 Рівного йому безстрашного створіння, на землі немає.
26 На все найвище він дивиться спогорда, оскільки сам є царем над усім створінням.