Wystąpienie Elihu
1 A owi trzej mężowie przestali odpowiadać Jobowi, ponieważ on sam uważał się za sprawiedliwego.
2 Wtedy Elihu, syn Berachela Buzytczyka, z rodu Rama, uniósł się gniewem. Zapłonął gniewem na Joba, że uważał się za sprawiedliwszego od Boga,
3 Zapłonął także gniewem na trzech jego przyjaciół, że nie znaleźli żadnej odpowiedzi, a jednak potępili Joba.
4 Elihu więc czekał, gdy oni z Jobem rozmawiali, ponieważ byli starsi od niego.
5 Lecz widząc, że ustom tych trzech mężów brakło odpowiedzi, Elihu zapłonął gniewem.
6 Potem odezwał się Elihu, syn Berachela Buzytczyka, i rzekł:
Jestem młody latami, a wy starzy,
dlatego wahałem się i bałem się wyjawić wam swoje zdanie.
7 Myślałem: Niech dni przemówią,
a mnogość lat niech uczy mądrości!
8 Lecz duch, który jest w człowieku,
i tchnienie Wszechmocnego czynią ich rozumnymi.
9 Nie zawsze sędziwi są mądrzy,
a starcy rozumieją to, co prawe.
10 Dlatego mówię: Słuchajcie mnie!
Ja także wypowiem swoje zdanie.
11 Oto czekałem na wasze mowy,
przysłuchiwałem się waszym rozumnym wypowiedziom,
aż wy zgłębicie słowa.
12 Na was zważałem, a oto nie było nikogo, kto by przekonał Joba,
kto z was by odpowiedział na jego słowa.
13 Nie mówcie: Znaleźliśmy mądrość. Bóg, a nie człowiek, może go pokonać.
14 Nie do mnie zwrócił się ze swą mową,
więc nie będę mu odpowiadał waszymi słowami.
15 Zmieszani są, nie odpowiadają już;
słów im brak.
16 I czy mam czekać, ponieważ oni nie mówią,
ponieważ zamikli i już nie odpowiadają?
17 Ja także chcę ze swej strony odpowiedzieć
i ja chcę wypowiedzieć swoje zdanie.
18 Bo jestem pełen słów,
duch rozsadza mnie w moim wnętrzu.
19 Oto moje wnętrze jest jak moszcz, który nie ma ujścia,
grozi pęknięciem jak nowe bukłaki.
20 Dlatego muszę mówić, aby sobie ulżyć,
otworzę swoje wargi i odezwę się.
21 Nie będę brał niczyjej strony
i nikomu nie będę schlebiał.
22 Nie umiem schlebiać,
gdyż mój Stwórca wnet by mnie utrącił.
Гнів Елігу на Йова та його трьох друзів
1 Троє друзів Йова також перестали протирічити, оскільки бачили, що, згідно з його промовами, він вважав себе правим.
2 Тоді запалав гнівом Елігу, син Баракела, бузієць з Рамового роду. Він розгнівався на Йова через те, що той, виправдовуючись, вважав себе справедливішим навіть за Бога.
3 Він запалився гнівом також і на трьох його друзів за те, що вони не змогли переконати Йова, хоча й вважали його винуватим.
4 Досі Елігу не встрявав у їхню розмову з Йовом, з поваги, оскільки всі вони були віком старші за нього.
5 Але, побачивши, що ці троє мужів уже не мають що відповісти, Елігу запалав гнівом.
6 Отже, тепер цей бузієць Елігу, син Баракела, озвався й сказав: Я наймолодший за віком, а ви всі старші, тому я вагався, побоюючись висловити вам свою думку.
7 Я вважав: Нехай веде розмову вік, – похилі роки хай висловлюють мудрість.
8 Насправді ж у людині є Дух , і натхнення Всемогутнього, що наділяє її розумом.
9 Не завжди люди похилого віку є мудрими, і не лише старість здатна зрозуміти правоту.
10 Тому я кажу: Послухайте мене, і я також сповіщу те, що знаю.
11 Ось я постійно очікував на ваші чергові промови, прислухався до ваших міркувань. Поки ви шукали належних слів,
12 я уважно приглядався до вас, проте не було серед вас жодного, хто переконав би Йова, хто відповів би на його переконання.
13 Тому не варто стверджувати, мовляв: ми знайшли мудрість, – Бог нас навчає, а не людина…
14 Не до мене він скеровував свої промови, тому і я не відповідатиму йому вашими словами!
15 Розгублені, ви більше не відповідали, – вам забракло слів.
16 Невже я мав би чекати тільки тому, що ви мовчали і більше не відповідали?
17 Отже, я також зі свого боку хочу відповісти, – й по можливості висловити те, що знаю.
18 Адже я переповнений словами, – мій внутрішній дух спонукає до цього.
19 Я став, наче закритий бурдюк з молодим вином, що готовий тріснути.
20 Оце я висловлюсь, і мені стане легше, відкрию свої уста й промовлю.
21 Адже я не зважатиму на особу, і не догоджуватиму нікому,
22 бо підлещуватись не вмію, і коли щось не так, нехай мене покарає мій Творець.