Elifaz karci Joba
1 Wtedy odpowiedział Elifaz z Temanu, mówiąc:
2 Czy mędrzec odpowiada pustymi wywodami
i nadyma swoją pierś wschodnim wiatrem?
3 Czy szermuje mową, która nic nie pomoże,
i słowami, którymi nic nie wskóra?
4 Przecież ty podważasz bojaźń Bożą
i podrywasz życie modlitewne!
5 Twoja wina czyni wymownymi twoje usta,
posługujesz się mową przebiegłych.
6 Potępiają cię twoje usta, a nie ja,
twoje własne wargi świadczą przeciwko tobie.
7 Czy urodziłeś się jako pierwszy z ludzi?
Czy zostałeś wydany na świat jeszcze przed pagórkami?
8 Czy podsłuchiwałeś na radzie Bożej
i stamtąd zaczerpnąłeś mądrości?
9 Cóż ty wiesz, czego my nie wiemy?
Co ty rozumiesz, co nam nie jest wiadome?
10 I wśród nas są sędziwi i starcy,
starsi niż twój ojciec.
11 Czy błahe są dla ciebie pociechy Boga
i słowo, które łagodnie odezwało się do ciebie?
12 Czemu się tak uniosło twoje serce?
I dlaczego mrugają twoje oczy,
13 Że zwracasz przeciwko Bogu swoją złość
i wypuszczasz ze swoich ust takie słowa?
14 Czymże jest człowiek, że miałby być czysty,
czymże zrodzony z niewiasty, że miałby być sprawiedliwy?
15 Jeżeli nawet swoim Świętym nie ufa
i niebiosa nie są czyste w jego oczach,
16 To tym bardziej ohydny i zepsuty jest człowiek,
który pije nieprawość jak wodę.
17 Wykażę ci to, tylko posłuchaj mnie,
i co widziałem, opowiem,
18 Co mędrcy przekazali,
a czego ich ojcowie nie zataili.
19 Im samym była dana ziemia
i żaden cudzoziemiec nie osiadł jeszcze wśród nich.
20 Bezbożny żyje w trwodze po wszystkie dni
i tylko niewiele lat wyznaczono ciemięzcy.
21 Odgłos strasznych wieści rozbrzmiewa w jego uszach,
w czasie pokoju napada nań rozbójnik.
22 Nie wierzy, że ujdzie ciemności,
a przeznaczony jest pod miecz.
23 Tuła się za chlebem, gdzie by go znaleźć,
wie, że czeka go dzień ciemności.
24 Przerażają go udręka i trwoga;
przemagają go jak król, gotowy do natarcia.
25 Bo podniósł rękę przeciwko Bogu
i stawił czoło Wszechmocnemu,
26 Zuchwale uderza na niego
pod gęstą osłoną grzbietów swych tarcz.
27 Twarz ma nabrzmiałą tłuszczem,
a lędźwie napęczniałe sadłem.
28 Miasta, w których osiadł, legną w ruinach,
jego dom zostanie opuszczony,
stanie się kupą gruzów.
29 Niedługo będzie bogaty,
jego mienie nietrwałe,
nie zapuści korzeni w ziemi.
30 Nie ujdzie on ciemności,
płomień wysuszy jego pędy,
a jego kwiat rozwieje wiatr.
31 Niechaj nie ufa złudzeniu, bo się zawiedzie,
gdyż złudzenie będzie jego odpłatą.
32 Nim nadejdzie jego dzień,
dopełni się jego los,
a jego liść palmowy już się nie zazieleni.
33 Jak krzew winny odrzuci niedojrzałe swoje grona,
jak drzewo oliwne zrzuci swój kwiat.
34 Bo rzesza niegodziwych jest bezpłodna,
a ogień trawi namioty postawione za łapówki.
35 Poczęli krzywdę i porodzili bezprawie,
a dzieckiem ich łona jest oszukaństwo.
Еліфаз: Нечестивий протягом усього життя мучиться від страху
1 Тоді взяв слово Еліфаз із Темана й промовив:
2 Хіба відповідатиме мудрий, кидаючи слова на вітер, надимаючи своє нутро східним вітром, й
3 змагаючись недоречними словами, або промовами, від яких немає жодної користі?
4 Адже ти відкидаєш Божий страх, і маєш за ніщо молитву до Господа.
5 Твої провини впливають на твої уста, і ти обрав язик лукавства.
6 Не я, а твої уста оскаржують тебе, і твоя промова свідчить проти тебе.
7 Хіба ти народився у світ першою людиною? Чи може з’явився ти раніше за пагорби?
8 А може ти був присутнім на Божій нараді й там набрався мудрості?
9 Адже, що ти знаєш такого, чого не знаємо ми? Або що осягнув розумом таке, що невідомо нам?
10 І серед нас є сивоголові та люди похилого віку, – навіть старші за твого батька!
11 Хіба мало тобі Божої потіхи, чи лагідних слів, звернених до тебе?
12 Від чого так підноситься твоє серце, і чому так зухвало дивляться твої очі,
13 що ти звертаєш проти Бога свою злість, а з твоїх уст випускаєш такі слова?
14 Бо що таке людина, щоб могла бути бездоганною? Хіба може бути праведним народжений від жінки?
15 Адже Він (Бог ) і слугам Своїм не довіряє, як і небеса не є чистими перед Його очима!
16 То тим більше порочна й зіпсована людина, котра п’є беззаконня, наче воду!
17 Постарайся мене вислухати, і я розкажу тобі, – розповім те, що сам бачив;
18 що розповідали мудреці й чого від них не затаїли їхні батьки.
19 Їм самим була дана земля, і жоден чужинець ще серед них не поселявся.
20 Нечестивий протягом усього життя мучиться від страху; злочинцю відпущені обмежені роки життя,
21 протягом яких верески жахів лунають у його вухах, – навіть серед повного спокою йому видається, що на нього нападає розбійник.
22 Він вже не сподівається, що вибереться з темряви, вважаючи, що призначений під меч.
23 Він блукає у пошуках хліба, та не знаходить. Він знає, що над ним постійно висить загибель у день темряви .
24 Його мучить тривога; горе та страждання насідають, наче цар, що готовий до нападу,
25 Тому що він підняв свою руку на Бога, і перед Вседержителем вихвалявся своєю силою;
26 виступив проти Нього, гордовито випроставши шию й ховаючись за грубими своїми щитами.
27 І хоч його обличчя вилискує від жиру, а стегна потовстішали,
28 він мешкатиме в зруйнованих містах, в будинках, де ніхто не живе й готових перетворитись на купи руїн.
29 Він не розбагатіє, – його маєток не тривалий, і він не пустить коріння в землю.
30 Він не втече від темряви, засохнуть від вогню його галузки, а його цвіт буде обірвано вітром .
31 Нехай він не тішить себе порожньою надією, бо вона обернеться ілюзорною марнотою.
32 Він передчасно зів’яне, і його галуззя ніколи не покриється листям.
33 Наче виноградна лоза, він передчасно скине свої незрілі грона, і, як оливкове дерево, обтрусить свій цвіт.
34 Адже збіговисько нечестивих буде спустошене, й вогонь пожере поселення хабарника,
35 тому що він вагітний злом й породжує злочинство; його черево виношує обман.