Job stwierdza: Bóg jest wszechmocny i mądry
1 Na to odpowiedział Job i rzekł:
2 Doprawdy, wy przedstawiacie całą ludzkość
i wraz z wami wymrze mądrość.
3 Ale i ja mam rozum jak i wy,
nie jestem też gorszy od was.
Któż miałby nie znać tych rzeczy?
4 Dla własnego przyjaciela stałem się pośmiewiskiem —
ja, który wzywając Boga byłem wysłuchany,
pośmiewiskiem — ja sprawiedliwy, nienaganny.
5 Nieszczęście zasługuje na pogardę — tak myśli szczęśliwy,
a na cios zasługują ci, których noga już się chwieje!
6 Spokojne są namioty łupieżców,
bezpiecznie żyją ci, co drażnią Boga,
którzy Boga umieścili w swojej pięści.
7 Naprawdę, pytaj bydła, a nauczy cię,
i ptactwa niebieskiego,
a powie ci,
8 Albo zwierząt polnych, one pouczą cię,
i ryb morskich, a one opowiedzą ci.
9 Kto spośród nich wszystkich nie wie,
że dokonała tego ręka Pana?
10 W jego ręku jest życie wszelkiego stworzenia
i duch wszystkich ludzi.
11 Czy ucho nie ma badać słów,
Tak jak podniebienie próbuje smaku?
12 U sędziwych jest mądrość,
a w długim życiu nabywa się roztropności.
13 Ale u niego jest mądrość i moc,
u niego rada i roztropność.
14 Gdy On zburzy, nikt nie może odbudować;
gdy On zamknie, nikt nie może otworzyć.
15 Gdy On zatrzyma wody, nastaje posucha;
gdy je wypuści, niszczą ziemię.
16 U niego jest moc i mądrość,
jego jest ten, który błądzi,
i ten, który na manowce sprowadza.
17 Radców pozbawia rozumu,
a z sędziów robi głupców.
18 Rozwiązuje więzy nałożone przez królów
i pasem przewiązuje ich biodra.
19 Wypuszcza kapłanów bez szat
i doprowadza stare rody do wymarcia.
20 Odbiera mowę doświadczonym mówcom,
a starców pozbawia rozsądku.
21 Wylewa pogardę na dostojników,
a pas mocarzy rozluźnia.
22 Odsłania tajemnice z mroków,
a w mroki śmierci wnosi światło.
23 Wywyższa narody, a potem przywodzi je do zguby,
rozprzestrzenia narody, a potem je uprowadza.
24 Odbiera rozum naczelnikom ludów
i prowadzi ich na manowce w bezdrożnej pustyni.
25 Chodzą po omacku w ciemności, bez światła,
tak że się zataczają jak pijani.
Йов: Господня рука усе створила
1 Відповідаючи Йов сказав:
2 І справді, ви, – тілом люди, і разом з вами помре ваша мудрість.
3 Але і в мене є розум, як у вас, і нічим я не гірший від вас. Та і хто усього цього не знає?!
4 Але ж для власних друзів я став посміховиськом! Я – той, хто кликав до Бога, і Він мені відповідав… Так, непорочний і праведний, я став посміховиськом!
5 За думкою щасливих, нещастя заслуговує на презирство, а того, хто спіткнувся треба ще штовхнути.
6 Через те намети грабіжників у спокої, а ті, котрі викликають Божий гнів, живуть безпечно, як ніби вони тримають Бога в своїх руках.
7 Але запитай у тварин, – і вони тебе навчать, або в небесних птахів, – і вони тобі скажуть.
8 Поговори з землею, – і вона пояснить тобі, або з морськими рибами, – і вони тобі підкажуть.
9 Хто з усіх їх знає, що Господня рука їх створила?
10 Хіба не в Його руках життя всього творіння і дихання кожного людського тіла?
11 Хіба не вухо розпізнає слова, чи не язик визначає для себе смак їжі?
12 Так і мудрість – у сивоголових, і в довголітніх – розум .
13 Проте справжня мудрість і сила в Нього, як також у Нього – порада та розуміння.
14 Коли Він зруйнує, ніхто не зможе відбудувати; якщо Він замкне когось, ніхто вже не відкриє.
15 Якщо Він затримає води, настає засуха: а коли Він її (воду ) випустить, вона руйнуватиме землю.
16 У Нього – сила і поміркованість; у Його віданні як той, хто заблудився, так і той, хто спровадив до блуду.
17 Він радників позбавляє здорового глузду, а в суддів відбирає розум.
18 Він з царів зриває царські пояса і покриває їхні бедра лахміттям .
19 Він відсилає священиків босоніж, а непереможних витязів валить на землю.
20 Він відбирає мову в самовпевнених, і позбавляє розсудливості старійшин.
21 Він виливає ганьбу на можновладців, послаблюючи пояси, і силу могутніх .
22 Він відкриває скрите в глибокій темряві, а морок смерті виводить на світло.
23 Він звеличує народи, та губить їх, – поширює їхні володіння, і відбирає їх.
24 Він віднімає розум у земних володарів і змушує їх блукати манівцями по бездоріжжі пустелі.
25 Вони ходять навпомацки в темряві без світла, так що заточуються, немов п’яні!