Zmartwychwstanie Jezusa
(Mat. 28,1—10Mar. 16,1—8Łuk. 24,1—12)1 A pierwszego dnia tygodnia, wczesnym rankiem, gdy jeszcze było ciemno, przyszła Maria Magdalena do grobu i ujrzała kamień odwalony od grobu.
2 Pobiegła więc i przyszła do Szymona Piotra i do drugiego ucznia, którego miłował Jezus, i rzekła do nich: Wzięli Pana z grobu i nie wiemy, gdzie go położyli.
3 Wyszedł tedy Piotr i ów drugi uczeń, i szli do grobu.
4 A biegli obaj razem; ale ów drugi uczeń wyprzedził Piotra i pierwszy przyszedł do grobu,
5 A nachyliwszy się, ujrzał leżące prześcieradła; jednak nie wszedł.
6 Przyszedł także i Szymon Piotr, który szedł za nim, i wszedł do grobowca i ujrzał leżące prześcieradła
7 Oraz chustę, która była na głowie jego, nie leżącą z prześcieradłami, ale zwiniętą osobno na jednym miejscu.
8 A wtedy wszedł i ów drugi uczeń, który pierwszy przybiegł do grobowca, i ujrzał, i uwierzył;
9 Albowiem jeszcze nie rozumieli Pisma, że musi powstać z martwych.
10 Odeszli więc znowu uczniowie do domu.
Jezus ukazuje się Marii Magdalenie
(Mar. 16,9—11)11 Ale Maria stała zewnątrz grobu i płakała. A płacząc nachyliła się do grobu
12 I ujrzała dwóch aniołów w bieli siedzących, jednego u głowy, a drugiego u nóg, gdzie leżało ciało Jezusa.
13 A ci rzekli do niej: Niewiasto! Czemu płaczesz? Rzecze im: Wzięli Pana mego, a nie wiem, gdzie go położyli.
14 A gdy to powiedziała, obróciła się za siebie i ujrzała Jezusa stojącego, a nie wiedziała, że to Jezus.
15 Rzekł jej Jezus: Niewiasto! Czemu płaczesz? Kogo szukasz? Ona, mniemając, że to jest ogrodnik, rzekła mu: Panie! Jeśli ty go wziąłeś, powiedz mi, gdzie go położyłeś, a ja go wezmę.
16 Rzekł jej Jezus: Mario! Ona obróciwszy się, rzekła mu po hebrajsku: Rabbuni! Co znaczy: Nauczycielu!
17 Rzekł jej Jezus: Nie dotykaj mnie, bo jeszcze nie wstąpiłem do Ojca; ale idź do braci moich i powiedz im: Wstępuję do Ojca mego i Ojca waszego, do Boga mego i Boga waszego.
18 I przyszła Maria Magdalena, oznajmiając uczniom, że widziała Pana i że jej to powiedział.
Jezus ukazuje się uczniom
(Mat. 28,16—20Mar. 16,14—18Łuk. 24,26—49)19 A gdy nastał wieczór owego pierwszego dnia po sabacie i drzwi były zamknięte tam, gdzie uczniowie z bojaźni przed Żydami byli zebrani, przyszedł Jezus, stanął pośrodku i rzekł do nich: Pokój wam!
20 A to powiedziawszy, ukazał im ręce i bok. Uradowali, się tedy uczniowie, ujrzawszy Pana.
21 I znowu rzekł do nich Jezus: Pokój wam! Jak Ojciec mnie posłał, tak i Ja was posyłam.
22 A to rzekłszy, tchnął na nich i powiedział im: Weźmijcie Ducha Świętego.
23 Którymkolwiek grzechy odpuścicie, są im odpuszczone, a którym zatrzymacie, są zatrzymane.
Jezus ukazuje się Tomaszowi
24 A Tomasz, jeden z dwunastu, zwany Bliźniakiem, nie był z nimi, gdy przyszedł Jezus.
25 Powiedzieli mu tedy inni uczniowie: Widzieliśmy Pana. On zaś im rzekł: Jeśli nie ujrzę na rękach jego znaku gwoździ i nie włożę palca mego w miejsce gwoździ, i nie włożę ręki mojej w bok jego, nie uwierzę.
26 A po ośmiu dniach znowu byli w domu uczniowie jego i Tomasz z nimi. I przyszedł Jezus, gdy drzwi były zamknięte, i stanął pośród nich, i rzekł: Pokój wam!
27 Potem rzekł do Tomasza: Daj tu palec swój i oglądaj ręce moje, i daj tu rękę swoją, i włóż w bok mój, a nie bądź bez wiary, lecz wierz.
28 Odpowiedział Tomasz i rzekł mu: Pan mój i Bóg mój.
29 Rzekł mu Jezus: Że mnie ujrzałeś, uwierzyłeś; błogosławieni, którzy nie widzieli, a uwierzyli.
Treść Ewangelii
30 I wiele innych cudów uczynił Jezus wobec uczniów, które nie są spisane w tej księdze;
31 Te zaś są spisane, abyście wierzyli, że Jezus jest Chrystusem, Synem Boga, i abyście wierząc mieli żywot w imieniu jego.
Воскреслий Ісус з’являється Марії Магдалині
1 Першого ж дня тижня Марія Магдалина прийшла вдосвіта, як ще було темно, до гробниці й побачила, що камінь від гробниці відвалений.
2 Тож вона побігла й прибула до Симона‑Петра та до другого учня, якого Ісус любив, і каже їм: Забрали Господа з гробниці й невідомо, де Його поклали!
3 Тоді вийшов Петро з іншим учнем, і вони пішли до гробниці.
4 Бігли обидва разом, та інший учень побіг швидше за Петра й прибув першим до гробниці.
5 Нахилившись, побачив, що лежить полотно, однак він не ввійшов.
6 Тут прибув слідом за ним і Симон‑Петро; він увійшов до гробниці й побачив, що лежить полотно
7 та хустка, яка була на Його голові; вона лежала не з полотном, але згорнена окремо, в іншому місці.
8 Тоді ж увійшов й інший учень, який прибіг першим до гробниці, – і побачив, і повірив.
9 Оскільки вони ще не знали Писання, що Він мав воскреснути з мертвих.
10 Отже, учні повернулися знову до себе.
11 А Марія стояла надворі біля гробниці й плакала. Плачучи, нахилилася до гробниці
12 й побачила двох ангелів, які сиділи в білому: один у головах, а один у ногах, де лежало тіло Ісуса.
13 Вони сказали їй: Жінко, чому ти плачеш? Відповідає їм: Тому що взяли мого Господа і не знаю, де поклали Його!
14 Сказавши це, вона обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, та не впізнала, що то Ісус.
15 Каже їй Ісус: Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: Пане, якщо Ти Його взяв, то скажи мені, де Ти Його поклав; я заберу Його!
16 Каже їй Ісус: Маріє! Обернувшись, вона каже Йому єврейською мовою: Раввуні! – тобто: Вчителю!
17 Каже їй Ісус: Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до [Мого] Отця. Іди до Моїх братів і скажи їм, що Я іду до Мого Отця і вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога!
18 Приходить Марія Магдалина і звіщає учням, що бачила Господа і що Він сказав їй це.
Ісус з’являється Своїм учням
19 Того ж першого дня тижня, пізньої пори, коли двері, де зібралися [Його] учні, були замкнені через страх перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм: Мир вам!
20 Промовивши це, показав їм руки та бік. Побачивши Господа, учні зраділи.
21 Тоді Ісус знову сказав їм: Мир вам! Як послав Мене Отець, – і Я посилаю вас!
22 Промовивши це, Він дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа!
23 Кому простите гріхи, – будуть прощені їм; кому затримаєте, – будуть затримані.
24 Хома, один із дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус.
25 Тож інші учні розповідали йому: Ми бачили Господа! Та він сказав їм: Поки не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, не вкладу своєї руки в Його бік, – не повірю!
26 Через вісім днів знову були всередині будинку Його учні, й Хома з ними. Прийшов Ісус крізь замкнені двері та став посередині й сказав: Мир вам!
27 Потім каже Хомі: Поклади сюди свій палець, поглянь на Мої руки, простягни свою руку і доторкнися до Мого боку, – і не будь невіруючий, але віруючий!
28 У відповідь Хома сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
29 Каже йому Ісус: Тому що ти побачив Мене, ти повірив? Блаженні ті, які не бачили, а повірили!
Мета написання цієї книги
30 Багато інших чудес зробив Ісус перед Своїми учнями, які не записані в цій книзі.
31 А це було написане, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб вірячи, життя мали ви в Його Ім’я.