Sąd Pana nad Babilonem
1 Tak mówi Pan: Oto Ja wzbudzę przeciwko Babilonowi
i mieszkańcom Chaldei
wiatr złowrogi
2 I poślę przeciwko Babilonowi wiejaczy, którzy go przewieją
i spustoszą jego kraj,
gdy rozłożą się zewsząd przeciwko niemu w dniu niedoli.
3 Niech łucznik nie opada z sił
i niech nie nuży się ten, kto jest odziany w pancerz!
Nie oszczędzajcie jego młodzieńców,
wytępcie doszczętnie całe jego wojsko!
4 Niech padną polegli w ziemi chaldejskiej,
a ciężko ranni na jego ulicach!
5 Gdyż nie jest Izrael ani Juda opuszczony jak wdowa przez swojego Boga, Pana Zastępów,
natomiast ich ziemia pełna jest winy wobec Świętego Izraelskiego.
6 Uchodźcie z pośrodka Babilonu
i niech każdy ratuje swoje życie,
abyście nie zginęli przez jego winę,
gdyż jest to czas pomsty dla Pana,
On odda mu to, na co zasłużył!
7 Babilon jest złotym kubkiem w ręku Pana,
upijającym całą ziemię.
Z jego wina piły narody,
dlatego też narody oszalały.
8 Babilon padł znienacka i został rozbity.
Biadajcie nad nim,
weźcie balsamu na jego ból,
może da się go uleczyć.
9 Leczyliśmy Babilon,
ale nie dało się go uleczyć;
zostawcie go! Chodźmy każdy do swojego kraju,
gdyż jego sąd niebios sięga
i wznosi się aż do obłoków!
10 Pan ujawnił słuszność naszej sprawy;
pójdźmy i opowiadajmy na Syjonie o dziele Pana, naszego Boga!
11 Wyostrzcie strzały, namaśćcie tarcze!
Pan pobudził ducha królów medyjskich,
gdyż jego plan skierowany jest przeciwko Babilonowi, aby go zniszczyć;
taka jest bowiem pomsta Boga, pomsta za jego świątynię.
12 Podnieście sztandar przeciwko murom Babilonu,
wzmocnijcie straż, postawcie warty, wystawcie czaty,
bo jak umyślił Pan, tak spełnia to, co powiedział
o mieszkańcach Babilonu!
13 Ty, co mieszkasz nad wielką wodą
i jesteś bogaty w skarby,
nadszedł twój kres;
nić twojego żywota przecięta.
14 Pan Zastępów przysiągł na swe życie:
Zaprawdę, choćbyś był pełen ludzi jak szarańczy,
jednak podniosą przeciwko tobie okrzyk wojenny.
15 Ten, który stworzył ziemię swoją mocą,
założył okrąg świata swoją mądrością
i swoim rozumem rozpostarł niebiosa —
16 Gdy On wyda swój głos, to szumią wody na niebie,
obłoki unoszą się od krańców ziemi,
On tworzy błyskawice na deszcz
i wyprowadza wiatr ze swoich komór.
17 Głupi jest każdy człowiek, gdy nie rozumie,
że każdy złotnik okryty jest hańbą z powodu bałwana,
gdyż oszustwem jest to, co ulał,
i nie ma w tym ducha.
18 Są one marnością, robotą wartą śmiechu,
zginą, gdy przyjdzie na nie kara.
19 Innym niż one jest dział Jakuba:
On jest bowiem stwórcą wszystkiego,
a Izrael jest dziedzicznym jego plemieniem,
jego imię Pan Zastępów.
20 Jesteś moim młotem, moim orężem wojennym;
tobą miażdżę narody
i tobą niszczę królestwa.
21 I tobą miażdżę rumaka i jego jeźdźca,
i tobą miażdżę wóz i jego woźnicę.
22 I tobą miażdżę mężczyznę i kobietę,
i tobą miażdżę starca i dziecko,
i tobą miażdżę młodzieńca i dziewicę.
23 I tobą miażdżę pasterza i jego trzodę,
i tobą miażdżę rolnika i jego zaprzęg,
i tobą miażdżę namiestników i urzędników.
24 Ale odpłacę Babilonowi i wszystkim mieszkańcom Chaldei
za wszystko ich zło,
które popełnili na Syjonie na oczach waszych — mówi Pan.
25 Oto Ja wystąpię przeciwko tobie,
góro zniszczenia — mówi Pan —
która zniszczyłaś całą ziemię;
i wyciągnę moją rękę przeciwko tobie,
i strącę cię ze skał,
i zamienię cię w górę płonącą.
26 I nie wezmę z ciebie kamienia na narożnik
ani kamienia do fundamentów,
gdyż będziesz wieczną ruiną — mówi Pan.
27 Podnieście sztandar na ziemi,
zadmijcie na rogu między narodami,
wyznaczcie przeciwko niemu narody,
wezwijcie przeciwko niemu królestwa Ararat, Minni i Aszkenaz,
wyznaczcie przeciwko niemu dowódcę!
Sprowadźcie rumaki jak włochatą szarańczę!
28 Wyznaczcie przeciwko niemu narody,
królów medyjskich, ich namiestników i wszystkich ich urzędników,
i cały obszar ich władztwa!
29 Trzęsie się ziemia i drży,
gdyż spełnia się plan Pana dotyczący Babilonu,
aby obrócić ziemię babilońską w pustynię bez mieszkańców!
30 Przestali walczyć rycerze Babilonu,
siedzą w warowniach,
siła ich wyczerpała się,
zniewieścieli;
podpalone są jego siedziby,
złamane jego zawory.
31 Goniec biegnie za gońcem, zwiastun za zwiastunem,
by donieść królowi babilońskiemu,
że jego miasto zdobyte ze wszystkich stron,
32 Że brody są obsadzone, bastiony spalone,
a wojownicy zdjęci strachem.
33 Albowiem tak mówi Pan Zastępów, Bóg Izraela:
Córka babilońska jest jak klepisko w czasie, gdy się je ubija;
już wkrótce, a przyjdzie dla niej czas żniwa.
34 Pożarł mnie, zniszczył mnie Nebukadnesar, król babiloński,
odstawił mnie jak puste naczynie,
pochłonął mnie jak potwór,
napełnił mną swój brzuch,
wypędził mnie z mojej rozkosznej ziemi,
35 Gwałt mnie zadany i mój upadek niech dotkną Babilon — tak niech powiedzą mieszkańcy Syjonu!
Moja krew na mieszkańców Chaldei — tak niech powie Jeruzalem!
36 Dlatego tak mówi Pan:
Oto Ja poprowadzę twoją sprawę
i dokonam pomsty za ciebie.
Wysuszę jego morze i sprawię, że wyschną jego źródła.
37 I stanie się Babilon kupą gruzów,
siedliskiem szakali,
miejscem grozy i gwizdania,
bez mieszkańców.
38 Będą ryczeć razem jak lwy,
warczeć jak lwie szczenięta.
39 Gdy się rozochocą, przygotuję dla nich ucztę
i upiję ich, aż pomdleją
i zasną snem wiecznym, z którego się nie obudzą — mówi Pan.
40 Ściągnę ich jak owce na rzeź,
jak barany razem z kozłami.
41 Hej, Babilon zdobyty
i wzięta chwała całej ziemi!
Babilon przedmiotem grozy wśród narodów!
42 Morze podeszło pod sam Babilon,
przykryło go naporem swoich fal.
43 Jego miasta stary się pustynią,
ziemią suchą i stepem;
krajem, w którym nikt nie mieszka
i przez który nie przechodzi żaden człowiek.
44 I nawiedzę Bela w Babilonie,
i wyciągnę z jego paszczy, co pochłonął.
I już nie będą tłumnie płynąć do niego narody.
Padł także mur Babilonu.
45 Wyjdź z jego pośrodka, mój ludu,
i niech każdy ratuje swoje życie przed żarem gniewu Pana!
46 Lecz niechaj nie wątpi wasze serce, nie lękajcie się na wieść słyszaną w kraju, gdy w jednym roku rozchodzi się jedną wieść, a w następnym roku wieść inna i gwałt panuje w kraju, i władca występuje przeciwko władcy!
47 Dlatego oto idą dni, gdy nawiedzę bałwany Babilonu; i cały jego kraj okryje się hańbą, i wszyscy jego pobici padną pośród niego.
48 Wtedy wykrzykiwać będzie radośnie nad Babilonem niebo i ziemia, i wszystko, co jest na nich, albowiem z północy przyjdą przeciwko niemu pustoszyciele — mówi Pan.
49 Również Babilon musi upaść za pobitych Izraela tak, jak za Babilon padli pobici całej ziemi.
50 Wy, ocaleni od jego miecza, uchodźcie, a nie zatrzymujcie się! Pamiętajcie o Panu na obczyźnie, a Jeruzalem miejcie w sercu!
51 Wstyd nas ogarnął, gdy usłyszeliśmy o zniewadze i rumieniec wstydu okrył nasze oblicze, że cudzoziemcy weszli do świętych miejsc przybytku Pana.
52 Dlatego oto dni idą — mówi Pan, gdy nawiedzę jego bałwany, a w całym jego kraju jęczeć będą pobici.
53 Choćby Babilon wstąpił na niebiosa i choćby swoją twierdzę zbudował na niedostępnej wysokości, jednak ode mnie przyjdą do niego pustoszyeiele — mówi Pan.
54 Krzyk słychać z Babilonu i wieść o wielkim zniszczeniu z ziemi chaldejskej,
55 Gdyż Pan niszczy Babilon i usuwa z niego wielki gwar; choćby ich fale huczały jak potężne wody i rozlegał się hałaśliwy ich głos,
56 Gdyż pustoszyciel przybył do Babilonu i jego bohaterowie zostali wzięci do niewoli, ich łuki złamane, Pan jest bowiem Bogiem odpłaty, On rzetelnie odpłaca.
57 Upiję jego książąt i jego mędrców, i jego namiestników, i urzędników, i jego bohaterów, i zasną snem wiecznym, i już się nie obudzą — mówi Król; jego imię Pan Zastępów.
58 Tak mówi Pan Zastępów: Mury obszernego Babilonu będą doszczętnie zburzone, a jego wysokie bramy ogniem spalone. W ten sposób ludy trudzą się dla marności, a narody mozolą się dla ognia.
59 Słowo, które zlecił prorok Jeremiasz Serajaszowi, synowi Neriasza, syna Machsejasza, gdy udał się z Sedekiaszem, królem judzkim, do Babilonu w czwartym roku jego panowania. Serajasz był kwatermistrzem.
60 A Jeremiasz spisał na jednym zwoju wszystkie klęski, które miały spaść na Babilon, wszystkie owe słowa, napisane o Babilonie.
61 I rzekł Jeremiasz do Serajasza: Gdy przyjdziesz do Babilonu, dopilnuj tego, by przeczytać głośno wszystkie te słowa,
62 I powiedz: Panie, Ty powiedziałeś o tym miejscu, że je zniszczysz, tak że nie będzie w nim mieszkał ani człowiek, ani bydło, lecz będzie pustkowiem po wieczne czasy.
63 A gdy głośno przeczytasz cały ten zwój, przywiąż do niego kamień i wrzuć go do Eufratu,
64 Mówiąc: Tak niechaj utonie Babilon i niechaj nigdy nie podniesie się z nieszczęścia, które Ja nań sprowadzę! „I mozolą się…” — dotąd są słowa Jeremiasza.
1 Так говорить Господь: Ось Я здійму проти Вавилона й проти мешканців Халдеї нищівний вітер.
2 І пошлю проти міста Вавилона чужинців, на зразок віяльників, які пустять його за вітром і спустошать його край, нападаючи на нього в час недолі з усіх боків.
3 Тож нехай лучник тугіше натягує свою тятиву, і нехай одягне свою кольчугу! Не щадіть його юнаків, – знищіть усе його військо!
4 Нехай вони падають ураженими на халдейську землю, – прошитими стрілами на майданах Вавилона .
5 Хоч земля Ізраїлю та Юди сповнена беззаконням проти Святого Ізраїлевого, проте вона все ж не залишалася овдовілою відносно свого Бога, Господа Саваота!
6 Втікайте з-посеред Вавилона, і кожен нехай рятує своє життя, аби вам не загинути за його провини, оскільки настав час Господньої помсти. Він відплатить йому за його вчинками .
7 Золотою чашею в руках Господа був Вавилон, від якої впивалася вся земля. Від його (Вавилона ) вина п’яніли народи, чому й божеволіли.
8 Але зненацька Вавилон упав, перетворившись на руїни. Сумуйте за ним, візьміть бальзаму для його ран, може якось вдасться його вилікувати!?
9 Ми лікували Вавилон, але він невиліковний. Залишіть його, і давайте вирушимо кожен у свій край, адже над ним звершується виголошений Небом вирок і сягає аж до хмар.
10 Господь довів на суді справедливість нашої справи. Підемо ж і сповістимо на Сіоні, що учинив Господь, наш Бог!
11 Гостріть стріли, наповнюйте ними сагайдаки. Господь збудив дух у мідійських царів, адже Його задум спрямований проти Вавилона, аби його знищити. Це Господня відплата, помста за Його Храм.
12 Підніміть стяг проти стін Вавилона! Зміцніть дозір спостерігачів , поставте вартових, підготуйте засідку, тому що Господь виконає все, що задумав, і що провістив стосовно мешканців Вавилона.
13 Ти, що мешкаєш понад великими водами та володієш незліченними скарбами, – пам’ятай : наближається твій кінець, – міра твоєї жадібності наповнилась !
14 Господь Саваот присягнувся Собою: Безумовно, Я сповню тебе людьми, наче сараною, й над тобою пролунає їхній переможний клич.
15 Коли Той, Котрий створив землю Своєю силою й облаштував Всесвіт Своєю мудрістю, і Своїм розумом розпростер небеса,
16 загримить Своїм голосом, – негайно зашумлять у небі води, – піднімуться від країв землі хмари, і разом зі зливою заіскряться блискавки, – з невідомих для людей Його сховищ виривається вітер.
17 Нерозумною стає кожна людина у своїй мудрості, якщо не усвідомлює , що кожен золотар на сором собі робить ідола, оскільки вилита ним статуя – обман, позаяк в собі не має життя.
18 Всі вони – марнота, виготовлені хіба що на осміяння, бо в час відплати вони загинуть.
19 Не такою є доля Якова, адже його частка – Творець усього, а Ізраїль – плем’я його спадщини, – Господь Саваот Його Ім’я.
20 Вавилон же – Мій молот, знаряддя війни, – ним Я караю народи й ним знищую царства.
21 Тобою, Вавилоне , Я вражаю коня та його вершника, – тобою розбиваю колісницю та її візника;
22 тобою вражаю чоловіка та жінку й тобою знищую старого та молодого, юнака й дівчину;
23 тобою вражаю пастиря та його стадо, й тобою вражаю рільника та його упряжку з волами, – зрештою тобою караю володарів та їхніх вельмож.
24 Але на ваших очах Я відплачу Вавилонові та всім мешканцям Халдеї за всі їхні злочини, які вони учинили на Сіоні, – говорить Господь.
25 Ось Я виступаю проти тебе, нищівна горо, – говорить Господь, – яка нищила всю землю! Я простягаю проти тебе Свою руку, й скину тебе зі скелі, перетворивши тебе на обгорілу гору.
26 Вже не візьмуть (не витешуть ) з тебе наріжного каменя, або каміння на фундамент, адже ти будеш вічною руїною, – говорить Господь.
27 Підійміть військові стяги по всій землі, затрубіть у труби між народами, визначте на війну з ним народи, закличте до боротьби з ним царства Арарату, Мінні й Аскеназу , – призначте проти нього головнокомандуючого, виставіть кінноту, що була б як наїжачена колючками сарана.
28 Крім того, відокремте (освятіть ) проти нього народи, – царів мідійських, – їхніх намісників, усіх його можновладців, а також кожний підвладний їм край.
29 Здригнеться земля, й затремтить, як від болю, тому що Господь виконає Свій задум щодо Вавилона, аби перетворити вавилонський край на пустелю без мешканців.
30 Вавилонські лицарі перестануть воювати й сидітимуть у фортецях, – їхні сили вичерпані, і вони стануть, наче полохливі жінки; його оселі будуть спалені, а його засуви – зламані.
31 Гонець біжить назустріч іншому гінцю, і вісник – назустріч іншому вісникові, аби повідомити вавилонському цареві, що його столиця оточена з усіх боків і здобута ворогами .
32 Всі броди захоплені, болота вкриті тростиною (очеретом ), спалені вогнем, тому його воїнів-захисників охопив жах.
33 Адже так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Вавилонська дочка уподібнилась до току перед молотьбою, – незабаром наступить для неї час жнив!
34 Вавилонський цар Навуходоносор мене пожирав і нищив, відкинув мене, як спорожнілий посуд, – проковтнув мене, як морське чудовисько, наповнивши своє черево моїми ласощами, – і нарешті викинув мене.
35 Насильство, завдане мені, й мої страждання лежать на Вавилоні, – каже колишній мешканець Сіону. Моя кров – на халдейських громадянах, – підтвердить Єрусалим.
36 Тому так говорить Господь: Ось Я заступлюсь у твоїй справі й на суді відплачу за тебе, – і перетворю його море на пустелю, осушу його водні джерела.
37 Вавилон перетвориться на купу руїн, – стане лігвищем шакалів, страхіттям і посміховиськом без мешканців.
38 Заревуть усі разом, як леви, – скиглитимуть, як молоді левенята.
39 Коли вони розгарячаться, Я справлю для них бенкет і впою їх до божевілля. Вони заснуть вічним сном і не прокинуться, – говорить Господь.
40 Я поведу їх, як ягнят, – як баранів з козлами на жертовне заклання.
41 Отже, впаде Вавилон , – буде підкорена гордість всієї землі! Вавилон стане страхіттям між народами.
42 Море підійметься над Вавилоном, – бурхливі хвилі накриють його.
43 Його міста стануть пустелею, – сухою землею і порожнім степом, куди не ступить нога людини, й ніхто ніколи не поселиться.
44 Я покараю вавилонського бога Бела і вихвачу з його пащі те, що він пожирав. Більше ніколи не будуть до нього збиратись народи, а вавилонська стіна впаде.
45 Виходь з-поміж нього, Мій народе, і нехай кожен з вас рятує своє життя від полум’яного гніву Господа.
46 Не падайте духом і не лякайтесь різних чуток, які розпускаються по краю. Адже одного року буде розповсюджуватись одна чутка, а другого – ходитиме інша поголоска. В країні почнеться насильство, коли один вельможа повставатиме на іншого вельможу.
47 Ось чому наближається час, коли Я покараю вавилонських ідолів. Увесь його край вкриється ганьбою, оскільки скрізь лежатимуть вбиті люди .
48 Тоді небеса, земля і все, що на них, зрадіють, дізнавшись про кінець Вавилону, тому що з півночі вирушать на нього руйнівники, – говорить Господь.
49 Вавилон мусить впасти за вбитих у Ізраїлі, як за панування Вавилону падали вбиті по всій землі.
50 Ви, врятовані від меча, йдіть і не зупиняйтесь! Ті, що опинились далеко на чужині, не забувайте Господа, і нехай думка про Єрусалим зберігається у вашому серці.
51 Нам було соромно, коли ми слухали про знущання над нами , – ганьбою вкривались наші обличчя, коли чужинці вдерлись у святий Господній Храм.
52 Тому надходить час, – говорить Господь, – коли Я знищу його (Вавилона ) бовванів, а по всьому його краю стогнатимуть поранені.
53 Адже хоча б Вавилон піднявся на небо, і хоч би укріпився своєю силою на височині, то й тоді нагрянуть на нього від Мене спустошувачі, – говорить Господь.
54 З Вавилону доноситься голосіння, – звуки великого руйнування з халдейського краю!
55 Незабаром Господь знищить Вавилон і тоді стихне його невмовкаючий гамір. Хоча би буруни халдеїв вирували, як великі води, утворюючи гучне клекотіння,
56 на Вавилон прийде руйнівник, – його (Вавилону ) воїни будуть захоплені в полон , а їхні луки будуть поламані, позаяк Господь є Богом відплати. Він карає по заслузі.
57 Я до сп’яніння напою його можновладців, – його мудреців, його намісників, його урядовців і його воїнів. Вони заснуть вічним сном і вже не прокинуться, – говорить Цар, на Ім’я Господь Саваот!
58 Так говорить Господь Саваот: Широкі стіни Вавилона таки будуть зруйновані, а його високі брами будуть спалені вогнем, так що надаремно працювали цілі народи, а племена виснажувались, будуючи для вогню…
59 А ось слова, які заповів пророк Єремія Серайї, синові Нерія, онукові Махсеї, коли Серайя, начальник царських постельників , вирушав разом з Юдейським царем Седекією, в четвертому році його царювання, до Вавилона.
60 Єремія на одному сувої записав про всі лиха, які мають спіткати Вавилон, тобто усі слова, які до цього вже були провіщені й записані щодо майбутнього Вавилона.
61 І сказав Єремія Серайї: Коли прийдеш до Вавилона, то прослідкуй за тим, аби були прочитані усі ці слова,
62 після чого помолись: Господи, Ти сказав про це місце, що знищиш його, так що не буде в ньому мешкати ані людина, ані скотина, – воно стане вічною пустелею.
63 Потім, щойно закінчиш читати цей сувій, то прив’яжи до нього камінь і кинь його в ріку Євфрат.
64 При цьому оголоси: Так потоне Вавилон і вже не підійметься від усіх тих нещасть, які Я на нього наведу, оскільки не буде в нього сили. (На цьому закінчилось доручення Єремії).